Постанова

Іменем України

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 757/37669/15-ц

провадження № 61-45128св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,

треті особи: Національний банк України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг,

особа, що подала апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Болотова Є. В., Рейнарт І. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»), треті особи: Національний банк України (далі - НБУ), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання недійсними договору про іпотечний кредит та іпотечного договору, зняття заборони відчуження нерухомого майна, виключення з державного реєстру іпотек запису про обтяження.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що спірний договір про іпотечний кредит № 10479-к від 21 червня 2006 року, укладений з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», підлягає визнанню недійсним, оскільки під час його укладення не були дотримані положення вимог частини першої статті 203 ЦК України.

Просила визнати недійсним договір про іпотечний кредит № 10479-к від 21 червня 2006 року; визнати недійсним іпотечний договір від 23 червня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф. І. та зареєстрований в реєстрі за № 7969; зняти заборону на відчуження нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка була накладена 23 червня 2006 року приватним нотаріусом Досінчуком Ф. І. та зареєстрована в реєстрі № 7970, реєстраційний номер обтяження № 3371436 від 23 червня 2006 року здійснений реєстратором - приватним нотаріусом Досінчуком Ф. І.; вилучити запис в Державному реєстрі іпотек, зроблений 23 червня 2006 року реєстратором - приватним нотаріусом Досінчуком Ф. І. за № 3374622 з об`єкту обтяження, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір про іпотечний кредит від 21 червня 2006 року № 10479-к, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Визнано недійсним іпотечний договір від 23 червня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф. І. та зареєстрований в реєстрі за № 7969.

Знято заборону відчуження нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка була накладена 23 червня 2006 року приватним нотаріусом Досінчуком Ф. І. та зареєстрована в реєстрі № 7970, реєстраційний номер обтяження № 3371436 від 23 червня 2006 року здійснений реєстратором - приватним нотаріусом Досінчуком Ф. І.

Вилучено запис в Державному реєстрі іпотек, зроблений 23 червня 2006 року реєстратором - приватним нотаріусом Досінчуком Ф. І., за № 3374622 з об`єкту обтяження, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем при укладанні з позивачем спірного договору про іпотечний кредит було порушено вимоги частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та права позивача, надані йому частинами першою, другою статті 15 цього ж Закону, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, що у спірному договорі про іпотечний кредит не було зазначено інформації, передбаченої вимогами частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», що згідно пунктів 5, 7 частини першої статті 21 цього Закону вважається порушенням прав споживача фінансової послуги.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не заявляла позовних вимог до ТОВ «Кредитні ініціативи», суд не розглянув справу з участю товариства, однак прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси ТОВ «Кредитні ініціативи», що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/37669/15-ц, витребувано її з Печерського районного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15 квітня 2020 року справу передано ОСОБА_2 .

Узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи ТОВ «Кредитні ініціативи» про права та обов`язки якого судом питання не вирішувалось.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції поновив строк на апеляційне оскарження без наведення мотивів за якими визнають поважними причини пропуску процесуального строку, у апеляційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи» не зазначено яким чином оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи або про їх обов`язки, апеляційну скаргу підписано особою, яка не мала права її підписувати. Апеляційний суд не надав належної правової оцінки обставинам залучення судом першої інстанції до участі у справі ТОВ «Кредитні ініціативи» в статусі співвідповідача, а також подальшого виключення зі складу співвідповідачів. ТОВ «Кредитні ініціативи» не доведено належним чином, що рішення у даній справі може вплинути на його права та обов`язки, оскільки у нього відсутнє право вимоги до позивача за спірними договорами.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суди встановили, що 21 червня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», укладено договір про іпотечний кредит № 10479-к. Сума кредиту: 45 000,00 дол. США. Відсоткова ставка: 12,5 % річних. Кінцевий термін повернення: 15 червня 2026 року. Цільове призначення: придбання квартири.

23 червня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», укладено договір іпотеки, згідно якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про відступлення права вимоги.

Згідно витягу з додатку № 1 до вказаного договору, банк відступив товариству право вимоги за кредитним договором № 10479-к від 21 червня 2006 року за зобов`язаннями ОСОБА_1

17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» також було укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, згідно якого до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги за іпотечним договором від 23 червня 2006 року.

20 лютого 2013 року банк та товариство склали акт приймання-передачі документації, а саме: кредитного договору № 10479-к від 21 червня 2006 року та договору іпотеки від 23 червня 2006 року.

В судовому засіданні учасники справи не повідомили, а матеріали справи не містять доказів, що договори від 17 грудня 2012 року були оспорені в судовому порядку, вони є чинними.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких

не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції закону, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на розгляду справи судом першої інстанції).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

За правилами, встановленими для розгляду позовів про визнання кредитних договорів недійсними, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на іпотечне майно, і відповідачами у справі суд притягує іпотекодержателя.

Зважаючи на наведене, одним із належних відповідачів у цьому спорі повинно бути ТОВ «Кредитні ініціативи», якому, на підставі угод від 17 грудня 2012 року, належить право вимоги за оспорюваними кредитним та іпотечним договорами. Лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Позивач не пред`явив позов до ТОВ «Кредитні ініціативи», а судом першої інстанції протокольною ухвалою від 27 січня 2016 року правильно залучено ТОВ «Кредитні ініціативи» як співвідповідача.

При цьому, у подальшому суд першої інстанції у порушення норм процесуального права та за відсутності у ЦПК України 2004 року таких повноважень та процесуальних дій як «виключення з числа співвідповідачів», за своєю ініціативою виключив ТОВ «Кредитні ініціативи» із числа співвідповідачів.

Суд першої інстанції на зазначене вище уваги не звернув, не визначився зі складом осіб, які беруть участь у справі, у порушення вимог процесуального закону постановив ухвалу про «виключення з числа співвідповідачів», що не передбачена ЦПК України 2004 року.

Щодо рішення суду апеляційної інстанції, то по суті, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням ним норм процесуального права, оскільки апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості визначити суб`єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів та, встановивши, що суд першої інстанції порушив вимоги цивільно-процесуального законодавства та не залучив усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення ? без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська