Постанова

іменем України

25 січня 2018 року

м. Київ

справа № 127/27414/15-ц

провадження № 61-1170 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В.А.,

суддів: Карпенко С. О. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 08 червня 2016 року, ухвалене у складі суддів: Рибчинського В. П., Зайцева А. Ю., Стеблюк Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що 13 липня 2013 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1. На час продажу будинку на території будинковолодіння знаходилося рухоме майно, власником якого він є, а саме: піаніно, три дубових табурета, плетений диван (ротанг), два барних стільця, буфет, кухонна шафа, самовар, шафа-купе, деревообробний верстат, човен, магнітола. Позивач домовився з відповідачами, що деякий час вказане майно перебуватиме у проданому ним домоволодінні. Проте ОСОБА_6 відмовляється повертати це майно і незаконно користується ним.

У зв'язку з цим позивач просив витребувати з чужого незаконного володіння відповідачів та передати йому вказане майно.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на зміст договору купівлі-продажу житлового будинку та нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 про підтвердження факту повного розрахунку з ним та відсутності претензій матеріального, фінансового та морального характеру до ОСОБА_5, і виходив з того, що позивачем не доведено його право власності на спірне майно, яке знаходиться у володінні відповідачів.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 08 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_5 належне ОСОБА_4 майно: піаніно, три дубових табурета, плетений диван, два барних стільця, буфет, кухонну шафу, самовар, шафу-купе, човен, магнітолу. У іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року, ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зокрема, заявник вказує, що судом апеляційної інстанції не надано оцінку усному договору, укладеному сторонами про продаж відповідачам разом з будинком та земельною ділянкою спірного рухомого майна на підставі частини першої статті 369 ЦК України (згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом).

Суд витребував майно у відповідачів, посилаючись на те, що у договорі купівлі-продажу будинку не вказано про продаж позивачем спірного рухомого майна. При цьому не застосував частину першу статті 54 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріуси посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін і інші угоди.

Апеляційний суд, на думку заявника, не дав оцінки поясненням відповідачів про те, що спірне рухоме майно було придбано разом з будинком, його вартість була включена до вартості будинку і відповідачі користуються майном протягом трьох років.

Також у рішенні суду безпідставно зазначено, що відповідач ОСОБА_6 та представник відповідачів не заперечували належність ОСОБА_4 спірного рухомого майна, оскільки вони в суді зазначали, що спірне майно придбане разом з будинком і земельною ділянкою та належить відповідачам.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 відкрито ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2016 року. За клопотанням заявника зупинено виконання рішення апеляційного суду Вінницької області від 08 червня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту шостого розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту четвертого пункту першого розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріли цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 липня 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться у АДРЕСА_1. Заявою від 13 липня 2013 року, посвідченою нотаріально, ОСОБА_4 підтвердив факт повного розрахунку за продані ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, виходив з того, що договір купівлі-продажу та заява стосуються лише житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки; про купівлю-продаж рухомого майна в них не згадується, тому посилання суду першої інстанції на те, що цими документами підтверджується факт розрахунку відповідачів за спірне рухоме майно, є безпідставним. Факт належності спірного рухомого майна ОСОБА_7 відповідачі визнали, вказавши у судовому засіданні, що до укладення договору-купівлі продажу житлового будинку та земельної ділянки це майно знаходилося у власності та користуванні ОСОБА_4

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується і суд касаційної інстанції з таких підстав.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 321 ЦК України також визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

З наданих сторонами доказів апеляційний суд встановив, що предметом договорів купівлі-продажу, укладених 13 липня 2013 року позивачем та ОСОБА_5, були житловий будинок та земельна ділянка, на якій він знаходиться. Їх зміст та зміст заяви, складеної ОСОБА_4 того ж дня, не містить відомостей щодо продажу будь-якого іншого майна, в тому числі спірного.

Факт належності позивачеві майна, що витребувано апеляційним судом від відповідачів, доведено і належними та допустимими доказами не спростовано.

Доказів на підтвердження набуття відповідачами права власності на це майно останні не надали.

Крім того, спірне рухоме майно не є приналежністю головної речі, не пов'язано з нею спільним призначенням і тому не слідує за головною річчю (стаття186 ЦК України).

Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Твердження заявника про купівлю-продаж спірного рухомого майна за відповідними договорами купівлі-продажу нерухомого майна, не підтверджені дослідженими апеляційним судом доказами.

Безпідставними є і посилання на ненадання оцінки поясненням відповідачів. Процесуальним обов'язком суду є оцінка саме доказів, а пояснення сторін відповідно до статті 57 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час ухвалення рішення, доказом не є, про допит відповідачів як свідків відомостей у справі немає.

У касаційній скарзі заявник посилається також на неповне з'ясування апеляційним судом обставин справи і неправильну оцінку доказів. Проте під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги, а рішення апеляційного суду без змін.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання.

Оскільки рішення апеляційного суду Вінницької області від 08 червня 2016 року, виконання якого зупинено до закінчення касаційного провадження, залишено без змін, суд касаційної інстанції поновлює його виконання.

Керуючись статтями 409, 410, 416, 436 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Вінницької області від 08 червня 2016 року без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Вінницької області від 08 червня 2016 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

О.В. Ступак