Постанова

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа № 521/12202/15-ц

провадження № 61-32248 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,

Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 ;

представник відповідача - ОСОБА_4 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Цюри Т. В.,

Сегеди С. М., Кононенко Н. А., від 12 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України

у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_3 про відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_3 є рідним братом та сестрою. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх спільний батько - ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на майно, яке складалося з: квартири АДРЕСА_1 ; квартири

АДРЕСА_2 ; 1/2 частини ізольованої квартири

АДРЕСА_3 ; 1/2 частини автомобіля ВАЗ 21062, номерний знак НОМЕР_1 ; легкового автомобіля MITSUBISHI Lancer; іншого рухомого майна (меблі, побутова техніка золоті вироби, тощо).

Вказував, що раніше, а саме 29 листопада 2011 року, їх батько за договором дарування подарував йому квартиру АДРЕСА_4 . Отже, вказана квартири не входила до складу спадкового майна.

25 лютого 2015 року він вирішив продати вказану квартиру ОСОБА_6 ,

у зв`язку з чим видав йому розписку про те, що отримав від нього завдаток

у розмірі 280 460 грн, що еквівалентно 10 тис. доларів США, у рахунок оформлення договору купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_4 та гарантував підписання договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна у період з 25 лютого 2015 року по 25 квітня 2015 року, необхідного йому для підготовки документів для вчинення цього правочину. При цьому у разі непідписання вказаного договору купівлі-продажу квартири він зобов'язався повернути подвійну суму отриманого завдатку, тобто

560 920 грн, що еквівалентно 20 тис. доларів США.

До 25 квітня 2015 року він не уклав з ОСОБА_6 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , оскільки на неї було накладено арешт ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2015 року за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову в іншій цивільній справі.

У зв'язку з цим він за умовами розписки сплатив ОСОБА_6 подвійну суму отриманого завдатку, тобто 560 920 грн, що еквівалентно 20 тис. доларів США.

Позивач вважав, що сплачена ОСОБА_6 сума подвійного завдатку є збитками, які завдані йому внаслідок винних дій ОСОБА_3 , яка шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси безпідставного позову та заяви про забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, намагається змусити його відмовитися від його частки у спадковому майні. Також вказував, що своїми незаконними та протиправними діями відповідачка завдала йому моральної шкоди, яку він оцінював у розмірі 150 тис. грн.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_3 на відшкодування завданої майнової шкоди

560 920 грн та на відшкодування завданої моральної шкоди 150 тис. грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у складі судді Мирончук Н. В. від 02 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову

шкоду - збитки у розмірі 560 920 грн. У задоволені решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка має відшкодувати позивачу суму збитків у розмірі подвійного завдатку за порушення зобов`язання згідно вимог статей 571, 611 ЦК України, оскільки він порушив свої договірні зобов`язання перед іншою особою з вини відповідачки. Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем завдання йому такої шкоди, обставин, які визначають її характер та обсяг.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2016 року заяву ОСОБА_7 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків та моральної шкоди залишено без задоволення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задоволено частково. Заочне рішення Малиновського районного суду

м. Одеси від 02 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову

у задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди, апеляційний суд виходив із того, що складена позивачем 25 лютого 2015 року розписка фактично містить умови попереднього договору, який згідно положень

закону укладається у формі, встановленій для основного договору, яким є договір купівлі-продажу нерухомого майна, а відтак підлягала нотаріальному посвідченню, що не було дотримано. А тому наявність шкоди не доведено.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі заочне рішення районного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження

у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду м. Одеси.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не дослідив усіх обставин справи та не врахував, що розписка не відноситься до обов`язкових видів договорів, що підлягають нотаріальному посвідченню, тобто нотаріальне посвідчення угоди по розписці - це добровільне волевиявлення учасників правочину. Правова природа розписки для підтвердження наявності договірних відносин, передбачає собою договір, який зазвичай використовується у боргових зобов`язаннях з метою мінімізації витрат та економії часу на посвідчення такої угоди, зокрема у нотаріуса. Маючи намір розпорядитися своїм майном, він склав саме розписку, а не попередній договір купівлі-продажу квартири, а завдаток у цьому випадку було визначено як забезпечувальні заходи, що не суперечить нормам чинного законодавства. Апеляційний суд помилково прирівняв складену ним розписку до попереднього договору, а його посилання на норми ЦК України, якими регламентується форма та порядок укладання попереднього договору, не мають відношення до розписки від 25 лютого 2015 року.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року представник ОСОБА_7 -

ОСОБА_4 - подав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим,

а доводи касаційної скарги - безпідставними. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що завдатком забезпечується тільки існуюче зобов`язання. Зобов`язання, яке виникне у майбутньому, не може забезпечуватися завдатком, а тому укладення договору про внесення завдатку ще до укладення договору купівлі-продажу квартири не відповідає вимогам чинного законодавства. Оскільки договір купівлі-продажу квартири підлягає нотаріальному посвідченню, то і правочин у формі розписки, яка передбачає домовленість купівлі-продажу квартири, підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недотримання вимог щодо нотаріального посвідчення договору, такий договір є нікчемним. При цьому недійсність основного зобов`язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, а тому правочин завдатку є нікчемним. Оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана однією зі сторін грошова сума є авансом, який підлягав поверненню, а не завдатком.

При цьому посилається на судову практику Верховного Суду України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване

рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального

та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 570 ЦК України передбачено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником

у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (частина друга статті 570 ЦК України).

Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається

у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму

у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з положень статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною першою статті 220 ЦК України, передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Встановивши, що складена ОСОБА_1 25 лютого 2015 року розписка фактично містить умови попереднього договору купівлі-продажу квартири, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що вона підлягала нотаріальному посвідченню, чого вчинено не було, оскільки попередній договір відповідно до вимог закону укладається у формі, встановленого для основного договору, а договір

купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана однією зі сторін грошова сума є авансом, який підлягав поверненню, а не завдатком.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13 лютого 2013 року № 6-176цс12, і є незмінним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, оскільки він ґрунтується на вимогах закону та відповідає обставинам справи.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного рішення апеляційного суду не впливають, а в основному ґрунтуються на довільному трактуванні наведених вище положень ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Д. Д. Луспеник