Постанова

іменем України

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 489/2533/16-ц

провадження № 61-1107св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С.О., Кузнєцова В. О.,Олійник А. С., Ступак О.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат Абакумов Станіслав Миколайович,

відповідач -Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська Залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська Залізниця»,

представники відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представникаОСОБА_1 -адвоката Абакумова Станіслава Миколайовича на рішення Апеляційного суду Миколаївської області у складі колегії суддів: Галущенка О. І., Самчишина Н. В., Лисенка П. П. від 28 листопада 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська Залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська Залізниця»(далі - ПАТ «Укрзалізниця»), в якому просив скасувати наказ начальника виробничого підрозділу служби пасажирських перевезень «Пасажирське вагонне депо станції Миколаїв» Регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»№ 88/ос від 15 квітня 2016 року про звільнення його із займаної посади, поновити на роботі, стягнути з відповідача на його користь оплату за час вимушеного прогулу з 15 квітня 2016 року по день поновлення на роботі та компенсацію моральної шкоди в розмірі 30 тис. грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що працював у відповідача на посаді провідника пасажирського вагона в пасажирському вагонному депо станції Миколаїв за Контрактом № 5190 від 30 вересня 2015 року (далі - Контракт). Наказом № 88/ос від 15 квітня 2016 року його було звільнено із займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)за вчинення прогулу без поважних причин. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки відсутність на робочому місці - у вагоні, що прибув до станції Цибулево 22 березня 2016 року не може бути підставою для звільнення, так як у маршрутному листі про відрядження 22-23 березня 2016 року кінцевою станцією призначення була станція імені Тараса Шевченка (далі - станція Шевченка).

Посилаючись на недоведеність факту вчинення прогулу без поважних причин, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ № 88/ос від 15 квітня 2016 року начальника виробничого підрозділу служби пасажирських перевезень «Пасажирське вагонне депо станції Миколаїв» Регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про звільнення провідника пасажирського вагону ОСОБА_1 за пунктом 4 статті 40 КЗпП України та поновлено його на роботі.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 27 вересня 2016 року стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 42 123 грн. 63 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1 тис. грн. компенсації моральної шкоди та 551 грн. 20 коп. судового збору. Стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 102 грн. 40 коп.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 28 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрзалізниця» задоволено. Скасовано рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26 вересня 2016 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрзалізниця» 1 818 грн. 96 коп. судового збору.

Додатковим рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 12 грудня 2016 року доповнено вступну частину рішення апеляційного суду Миколаївської області від 28 листопада 2016 року вказівкою про оскарження ПАТ «Укрзалізниця» додаткового рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 27 вересня 2016 року. Скасовано додаткове рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 27 вересня 2016 року.

У грудні2016 рокуадвокат ОСОБА_1 - Абакумов С. М. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 28 листопада 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просивскасувати рішення суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову узадоволенніпозовних вимог, діяв усупереч законодавчим нормам, без дотримання вимог процесуального та матеріального права, рішення упереджене та необґрунтоване. Апеляційний суд не досліджував матеріали справи і поверхово переглянув рішення суду першої інстанції, керувався Інструкцією провідника пасажирських вагонів, не врахувавши, що позивач обслуговував багажний вагон, а також те, що посадові особи залізниці не повідомили його про подальший маршрут вагона. Апеляційний суд не надав оцінки відмітці у маршрутному листі про прибуття його на станцію Шевченката вибуття із неї.

22 грудня 2017 року справу № 489/2533/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скаргапідлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у ньому.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді провідника пасажирського вагона в пасажирському вагонному депо станції Миколаїв ЛВЧД-13 ПАТ «Укрзалізниця» з 2009 року, а за контрактною формоютрудового договору - з 30 вересня 2015 року.

Наказом № 88/ос від 15 квітня 2016 року ОСОБА_1 за погодженням із первинною профспілковою організацією, членом якої він був, звільнено із займаної посади за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, у зв'язку із відсутністю його на робочому місці 22 березня 2016 року з 4 год. 50 хв. до 19 год.4 хв., що було встановлено на підставі рапорта техніка ОСОБА_9, акта ПЧЛУ-9, протокола № 247 від 5 квітня 2016 року та оперативної наради при начальнику ЛВЧД-13.

Пунктом 4 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Згідно зпідпунктом 4.1 пункту 4 укладеного між сторонами Контракту ОСОБА_1 зобов'язаний чесно і сумлінно виконувати вимоги діючої Інструкції провідника пасажирських вагонів та інших нормативних документів, що регламентують порядок роботи провідника пасажирського вагону.

На підставі наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 21 березня 2016 року № 287 позивача як провідника пасажирських вагонів було призначено для обслуговування багажного вагона № 50571, підчепленого до пасажирського поїзда № 122, відправленого зі станції Миколаїв 21 березня 2016 року о 19 год. 49 хв., який слідував у напрямку до станції Шевченка.ОСОБА_1. був направлений для супроводження багажного вагона до його повернення в пункт формування на станцію Миколаїв.

Згідно із наказами посадових осіб служби пасажирських перевезень ПАТ «Укрзалізниця» від 21 березня 2016 року та від 22 березня 2016 року зазначений вагон був підчеплений у хвіст поїзда, а після прибуття до станції Шевченка - відчеплений.Під час оформлення позивачем відмітки про прибуття у маршрутному листі на станції Шевченка йогобуло проінформовано про те, що після відчеплення вагон має бути відправлений на станцію Цибульово для завантаження дровами.Однак після оформлення маршрутного листа та проведення відповідних інструктажів ОСОБА_1 запізнився на відправлення поїзда № 122 та прибув на станцію Цибульовосвоїм ходом вже 22 березня 2016 року після завантаження вагона дровами та повернення його на станцію Шевченка.

Таким чином ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці більше трьох годин без поважних причин (принаймні з 4 год. 50 хв. до 19 год. 4 хв. 22 березня 2016 року), тобто вчинив прогул.

Вчинення позивачем вказаного порушення підтверджується рапортом техніка ОСОБА_9 про запізнення ОСОБА_1 на поїзд та його відсутність у вагоні, рапортом головного інженера ОСОБА_11 від 23 березня 2016 року про телефонне повідомлення начальником Шевченківської дільниці дистанції захисних лісонасаджень про відсутність 22 березня 2016 року у багажному вагоні провідника, актом посадових осіб Шевченківської дільниці дистанції захисних лісонасаджень ОСОБА_12 та інших від 22 березня 2016 року про відсутність провідника у вагоні під час завантаження дровами з 4 год. 50 хв. 22 березня 2016 року до 19 год. 4 хв. того ж дня, протоколом № ЛВЧД-13/09-247 оперативної наради при начальнику пасажирського вагонного депо станції Миколаїв від 5 квітня 2016 року про відсутність провідника на робочому місці у зазначений вище час, а також маршрутним листом, в якому відсутні відмітки про відчеплення та причеплення вагона і прибуття на станцію Шевченка з відповідними підписами посадових осіб.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина третя статті 149 КЗпП України).

Перелік трудових обов'язків, недотримання чи невиконання яких може бути підставою для застосування стягнень, визначається Посадовою інструкцією та Правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також приписами Статуту чи Положення про дисципліну у разі, якщо діяльність установи, підприємства регулюється саме цими локальними актами.

Пунктом 3 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 року № 55 (далі - Положення) передбачено, що кожен працівник, на якого поширюється дія цього Положення зобов'язаний: знати і неухильно виконувати його вимоги; дотримувати порядку і правил, установлених чинним законодавством, Правил технічної експлуатації залізниць, наказів, інструкцій та інших нормативних актів, що діють на залізничному транспорті, точно і своєчасно виконувати накази і розпорядження керівників; забезпечувати безпеку руху поїздів і маневрової роботи, виконувати вимоги правил і норм охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, пожежної безпеки і охорони навколишнього природного середовища; дотримувати графіків руху поїздів, забезпечувати своєчасну доставку до місця призначення пасажирів і вантажів, піклуватися про пасажирів, забезпечувати високий рівень культури їх обслуговування; берегти матеріально-технічні засоби, забезпечувати схоронність вантажів і багажу, вживати заходів до запобігання випадкам їх розкрадання, втрат, пошкоджень та псування; дотримувати Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Пунктом 1.5. Інструкції провідника пасажирських вагонів, затвердженої наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 1 вересня 2003 року № 234-Ц (далі - Інструкція) визначено, що провідник при виконанні своїх службових обов'язків повинен знати і виконувати вимоги в частині обов'язків, що пов'язані з роботою провідника, зокрема Статуту залізниць, Правил технічної експлуатації залізниць України, Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту (далі - Положення) та інших нормативних документів по колу своїх питань.

Відповідно до пунктів 2.1 - 2.4, 3.1 Інструкції провідник вважається таким, що приступив до роботи, після отримання маршрутного листа та проходження усіх видів інструктажу. Він зобов'язаний отримати відповідні бланки документів, прийняти вагон, здійснити перевірку його систем сигналізації та контролю, після відправлення поїзда слідкувати за справністю цих систем. Провідник хвостового вагона під час відправлення поїзда та його руху і відчеплення вагонів, крім того, має вчиняти дії, передбачені пунктами 6.1, 6.3 та 6.5 Інструкції, зокрема у випадку причеплення або відчеплення одного або групи вагонів на шляху прямування повинен негайно доповісти про це начальнику поїзда.

Провідник несе дисциплінарну відповідальність згідно із законодавством про працю та Положеннямза порушення трудової дисципліни та посадових обов'язків, у тому числі за залишення вагону без нагляду (пункт 8.2 Інструкції).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про недоведеність факту скоєння позивачем прогулу без поважних причин, тому вважав, що наказ про звільнення підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 - поновленню на роботі на посаді провідника.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року), дійшов обґрунтованого висновку про правомірність припинення відповідачем контракту з позивачем та відсутність підстав для його поновлення на роботі, оскільки провідник вагона повинен весь час протягом зміни перебувати у закріпленому вагоні, а доказів того, що ОСОБА_1 прибув на станцію Цибульово та був присутній у вагоні під час його завантаження матеріали справи не містять. Крім того, апеляційний суд правильно встановив, що маршрутний лист не містить належних відміток про час прибуття ОСОБА_1 на станцію Шевченка та вибуття із неї, відчеплення та причеплення вагона для слідування на інший, прилеглий до цієї станції перегін. Наявність у маршрутному листі лише штемпеля станції Шевченка таких відміток не замінює та не може свідчити про достовірність факту своєчасного прибуття та вибуття провідника з пункту обороту.

Доводи касаційної скарги, на які посилається заявник, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення керувався Інструкцією провідника пасажирських вагонів, а його було призначено для обслуговування багажного вагона, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до контракту з працівником № 5190 від 30 вересня 2015 року, укладеним між Пасажирським вагонним депо Миколаїв та ОСОБА_1, останній приймався на роботу на посаду провідника пасажирського вагона, а відтак зобов'язаний дотримуватися вимог цієї інструкції незалежно від того, в якому вагоні - пасажирському чи багажному - він виконує свої трудові обов'язки, про що зазначено у абзаці другому пункту 6.5. Інструкції.

Інші доводи касаційної скарги щодо поверхового дослідження апеляційним судом матеріалів справи, відсутності у позивача інформації про переміщення багажного вагона, провідником якого він був, відсутності його вини у вчиненні прогулу, неправильної оцінки змісту маршрутного листа зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з виносками суду апеляційної інстанції. Однак згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 400, 409, 410, 416, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Абакумова Станіслава Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 28 листопада 2016 рокута додаткове рішення цього ж суду від 12 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий:В. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник О. В. Ступак