Постанова

Іменем України

20 березня 2020 року

м. Київ

справа № 633/440/15-ц

провадження № 61-5503св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Мартівська сільська рада, Відділ Держгеокадастру в Печенізькому районі,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року у складі судді: Тимченко А. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , який в подальшому уточнив та просив припинити право спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Провести поділ вказаного житлового будинку за першим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи №5037/7374/7875 від 31 серпня 2015 року з відступом від ідеальних часток співвласників. Виділити в натурі йому, ОСОБА_1 , на належну йому Ѕ частку у праві власності на цей житловий будинок з надвірними будівлями, 46/100 частин будівель і споруд на суму 78 793,50 грн., а саме: по житловим будівлям - житлову кімнату «1-5», площею 15,3 кв.м., приміщення «1-6», площею 6,8 кв.м., по прибудовам - приміщення «І» веранду, площею 6,4 кв. м., по надвірним будівлям - сарай літ. «Г», навіс літ. «Д», колонку літ. «К», паркан літ. «Л», Ѕ частину воріт літ. «Л-1», визнавши за ним право власності на вказані 46/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами.

ОСОБА_2 на належну їй Ѕ частку у праві власності на спірний житловий будинок просив виділити в натурі 54/100 частин будівель і споруд на суму 90 963,50 грн., а саме: по житловим будівлям - приміщення «1-1», площею 9,1 кв.м., приміщення «1-2», площею 10,6 кв.м.; по прибудовам - кладову «1-3», площею 2,6 кв.м., коридор «1-4», площею 2,6 кв.м., тамбур «II», площею 2,1 кв.м.; по надвірним будівлям - літню кухню літ. «Б», веранду до літньої кухні літ. «б», сарай літ. «В», літній душ літ. «Ж», погріб літ. «З», вбиральню літ. «У», Ѕ частину воріт літ. «Л-1», визнавши за ОСОБА_2 право власності на вказані 54/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами.

Для здійснення поділу житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами зобов`язати його, ОСОБА_1 , здійснити наступні переобладнання: закласти дверні прорізи між приміщеннями «1-2» та «1-5», «І» та «1-4»; закласти віконний проріз у приміщенні «II»; віконний проріз в стіні приміщення «І» переобладнати в дверний, встановити дверний блок; віконний проріз між приміщеннями «І» та «1-5» переобладнати в дверний, встановити дверний блок; до приміщення «І» добудувати приміщення площею не менше 7,0 кв. м, улаштувати в ньому кухню; обладнати квартиру № 2 самостійними системами опалення та електроосвітлення.

Для здійснення поділу житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами зобов`язати ОСОБА_2 здійснити наступні переобладнання: демонтувати пічний очаг та перегородку між приміщеннями «1-1» та «1-2» та улаштувати житлову кімнату «1-2», площею 19,7 кв. м; віконний проріз в стіні приміщення «II» переобладнати в дверний, встановити дверний блок; до приміщення «II» добудувати приміщення площею не менше 7,0 кв. м, улаштувати в ньому кухню; обладнати квартиру №1 самостійною системою опалення.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він з відповідачкою в період перебування у фактичних шлюбних відносинах придбали у спільну часткову власність (по Ѕ частці) будинок АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,2451 га, яка закріплена в користування рішенням виконавчого комітету Мартівської сільської ради № 4-а від 14 січня 1997 року. В силу частини другої статті 120 ЗК України до нього з відповідачкою, як співвласників на спірний житловий будинок, з набуттям на нього права власності перейшло й право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (землекористувачів). Для придбання у власність спірного житлового будинку ним 21 травня 2007 року здійснено продаж належного йому на праві особистої власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Між ним та ОСОБА_2 існують вкрай неприязні стосунки, що унеможливлює спільне користування спірним будинком. Будь-які спроби вирішити виникле питання щодо поділу в натурі спірного житлового будинку закінчувалось вчиненою відповідачкою сваркою та скандалом, що в свою чергу зумовлювало подальші звернення до правоохоронних органів.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Мартівська сільська рада Печенізького району Харківської області, Відділ Держгеокадастру у Печенізькому районі Харківської області про поділ домоволодіння в натурі задоволено частково.

Проведено поділ житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної часткової власності, між його співвласниками в натурі відповідно до І варіанту, запропонованого у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 5037/7874/7875 від 31 серпня 2015 року.

Виділено ОСОБА_1 належну йому частку (ідеальна частка Ѕ) в натурі зі спільної часткової власності у житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- по житловим будівлям літ. «А-1» - житлову кімнату «1-5», площею 15.3 кв.м.; приміщення «1-6», площею 6.8 кв.м., разом вартістю 25 226 грн. 00 коп., відступ від ідеальної частки більше на 1.2. м.кв. на 1 369, 50 грн.;

- по прибудовам літ «а» - веранда «І», площею 6.4 кв.м., вартістю 6 464 грн. 00 коп., відступ від ідеальної частки менше на 0.45 м.кв. на 851 грн. 00 коп.;

- по надвірним будівлям - сарай літ. «Г», навіс літ. «Д», колонка літ «К», паркан літ. «Л», Ѕ частина воріт літ. « Л1», разом вартістю 47 103,5 грн., відступ від ідеальної частки менше на 6 603,5 грн.

А всього будівель, приміщень та споруд на загальну суму 78 793 грн. 50 коп., відступ від ідеальної частки менше на 6 085 грн. 00 коп., що в арифметичному виразі становить 46/100 частини зазначеного вище домоволодіння.

Виділено ОСОБА_2 належну їй частку (ідеальна частка Ѕ) в натурі зі спільної часткової власності у житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- по житловим будівлям літ. «А-1»- приміщення «1-1», площею 9.1. кв.м., приміщення «1-2», площею 10.6 кв.м., разом вартістю 22 487 грн. 00 коп., відступ від ідеальної частки менше на 1.2 кв.м. на 1 369 грн. 50 коп.;

- по прибудовам - літ. «а» кладова «1-3», площею 2.6 кв.м., коридор «1-4», кв.м. 2.6, літ. «а1» тамбур «ІІ», кВ.м. 2.1., разом вартістю 8 166 грн. 00 коп., відступ від ідеальної частки більше на 0.45 кв.м. на 851 грн. 00 коп.;

- по надвірним будівлям - літня кухня літ. «Б», веранда до літньої кухні літ. «б», сарай літ. «В», літній душ літ. «Ж», погріб літ. «З», вбиральня літ. «У», Ѕ частина воріт літ. «Л1», разом вартістю 60 310 грн. 50 коп., відступ від ідеальної частки більше на 6 603 грн. 50 коп.

А всього будівель, приміщень та споруд на загальну суму 90 963 грн. 50 коп., відступ від ідеальної частки більше на 6 085 грн. 00 коп., що в арифметичному виразі становить 54/100 частини зазначеного вище домоволодіння.

Ідеальні частки співвласників у разі виділення будуть мати вигляд: співвласник ОСОБА_1 - 46/100 частин; співвласник ОСОБА_2 - 54/100 частин.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 7 981 грн. 00 коп.

Для здійснення зазначеного варіанту поділу житлового будинку між його співвласниками в натурі ОСОБА_1 провести наступні перепланування та переобладнання, а саме:

- закласти дверні прорізи між приміщеннями «1-2» та «1-5», «І» та «1-4»;

- закласти віконний проріз у приміщенні «ІІ»;

- віконний проріз в стіні приміщення «І» переобладнати в дверний, встановити дверний блок;

- віконний проріз між приміщеннями «І» та «1-5» переобладнати в дверний, встановити дверний блок;

- до приміщення «І» добудувати приміщення площею не менше 7,0 кв.м., улаштувати у ньому кухню;

- обладнати квартиру № 2 самостійними системами опалення та електроосвітлення.

Для здійснення зазначеного варіанту поділу житлового будинку між його співвласниками в натурі, провести ОСОБА_2 наступні перепланування та переобладнання, а саме:

- демонтувати пічний очаг та перегородку між приміщеннями «1-1» та «1-2» та улаштувати житлову кімнату «1-2», площею 19.7 кв.м.;

- віконний проріз в стіні приміщення «ІІ» переобладнати в дверний, встановити дверний блок;

- до приміщення «ІІ» добудувати приміщення площею не менше 7,0 кв.м., улаштувати у ньому кухню;

- обладнати квартиру № 1 самостійною системою опалення.

Зазначені переобладнання в житловому будинку здійснювати співвласниками за власні кошти з дотриманням будівельних норм і правил, погодивши їх проведення з відповідними підприємствами, установами, організаціями.

У зв`язку з поділом житлового будинку та надвірних будівель між його співвласниками в натурі, право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 -припинено.

В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 424 грн. 39 коп.

Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року виправлено описки, допущені в резолютивній частині рішення Печенізького районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року, Викладено абзаци 3, 5, 7 резолютивної частини рішення Печенізького районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року в наступній редакції:

«Виділено ОСОБА_1 в натурі на праві особистої приватної власності належну йому частку (ідеальна частка 50/100) у праві спільної часткової власності у житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- по житловим будівлям літ. «А-1» - житлову кімнату «1-5», площею 15.3 кв.м.; приміщення «1-6», площею 6.8 кв.м., разом вартістю 25 226 грн. 00 коп., відступ від ідеальної частки більше на 1.2. м.кв. на 1 369, 50 грн.;

- по прибудовам літ «а»- веранда «І», площею 6.4 кв.м., вартістю 6 464 грн. 00 коп., відступ від ідеальної частки менше на 0.45 м.кв. на 851 грн. 00 коп.;

- по надвірним будівлям - сарай літ. «Г», навіс літ. «Д», колонка літ «К», паркан літ. «Л», 1/2 частина воріт літ. « Л-1», разом вартістю 47 103, 5 грн., відступ від ідеальної частки менше на 6 603,50 грн.

Виділено ОСОБА_2 в натурі на праві особистої приватної власності належну їй частку (ідеальна частка 50/100) у праві спільної часткової власності у житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- по житловим будівлям літ. «А-1»- приміщення «1-1», площею 9.1. кв.м., приміщення «1-2», площею 10.6 кв.м., разом вартістю 22 487 грн. 00 коп., відступ від ідеальної частки менше на 1.2 кв.м. на 1 369 грн. 50 коп.;

- по прибудовам - літ. «а» кладова «1-3», площею 2.6 кв.м., коридор «1-4», кв.м. 2.6, літ. «а1» тамбур «ІІ», кв.м. 2.1., разом вартістю 8 166 грн. 00 коп., відступ від ідеальної частки більше на 0.45 кв.м. на 851 грн. 00 коп.;

- по надвірним будівлям - літня кухня літ. «Б», веранда до літньої кухні літ. «б», сарай літ. «В», літній душ літ. «Ж», погріб літ. «З», вбиральня літ. «У», 1/2 частина воріт літ. «Л-1», разом вартістю 60 310 грн. 50 коп., відступ від ідеальної частки більше на 6 603 грн. 50 коп.

У зв`язку з поділом в натурі нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, перерозподілено частки у праві власності на житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на 46/100 його частин замість раніше належної йому ідеальної частки (50/100) у праві спільної часткової власності на це нерухоме майно, а за ОСОБА_2 - на 54/100 частин вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами замість раніше належної їй ідеальної частки (50/100) у праві спільної часткової власності на цей об`єкт нерухомості.»

В іншій частині резолютивну частину рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходи із того, що враховуючи наявність неприязних стосунків, що склалися між сторонами, які є колишнім подружжям, та те, що ОСОБА_2 неодноразово в своїх запереченнях висловлювала взаємовиключну позицію щодо можливості отримати від ОСОБА_1 компенсацію за відступ від ідеальних часток, а також бажання останньої при поділу будинку отримати більшу площу домоволодіння, оскільки вона в спірному будинку проживає разом зі своїм сином, онуком та невісткою, суд, захищаючи в повній мірі право власності кожного із учасників спільної часткової власності, гарантовані їм статтями 21, 24, 41 Конституції України, вважав, що перший варіант поділу будинку, що запропонований судовим експертом у висновку будівельно-технічної експертизи від 31 серпня 21015 року, та на якому наполягав позивач, є більш прийнятним та забезпечить надання сторонам у власність після поділу будинку, максимально ізольованих один від одного квартир та надвірних будівель.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що чинне законодавство України не передбачає, що вона як співвласник майна, поділ якого проводиться в судовому порядку зобов`язана будувати нове приміщення, площею не менше 7,0 кв.м. та обладнати квартиру № 1 самостійною системою опалення.

Також зазначала, що суди, посилаючись на статтю 364 ЦК України, констатують, що при вирішенні питання про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною власністю, можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом та що виділ може мати місце при наявності технічної можливості переобладнання приміщення в ізольовані приміщення. Але жодна з судових інстанцій не дала оцінку твердженням судового експерта по справі, що в даному випадку, такий виділ технічно не можливий, враховуючи об'ємне планування будинку та пічний вивід опалення в рівних частках кожному, більше того, навіть з відступленням від ідеальних часток, без будівництва нових приміщень є не можливий.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками у рівних частках (по Ѕ частці) житлового будинку АДРЕСА_1 , який сторони придбали під час проживання у фактичних шлюбних відносинах на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 07 вересня 2007 року державним нотаріусом Печенізького державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №1905. Право власності на будинок зареєстровано 15 вересня 2007 року КП «Печенізьке бюро технічної інвентаризації» в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Спірний житловий будинок з надвірними будівлями розташований на земельній ділянці розміром 2451 кв.м, яка закріплена за цим домоволодінням на підставі рішення виконавчого комітету Мартівської сільської ради №4-а від14 січня 1997 року.

З технічного паспорту на спірний будинок, виготовленого станом на 11 листопада 2014 року, вбачається, що домоволодіння складається з: житлового будинку літ. «А-1», верандою літ. «а», тамбуром літ. «а-1», літньої кухні літ. «Б2», верандою до л.к. літ. «б», сараю літ. «В», сараю літ «Г», навісу літ «Д», літнього душу літ «Ж», погрібу літ «З», туалету літ «У», колонки літ «К», паркана літ «Л», воріт літ «Л-1».

Спірний житловий будинок має наступні характеристики інженерних мереж: централізоване водопостачання - відсутнє; система каналізації - відсутня; освітлення - від міських мереж електропостачання; опалювання - самостійна система; вентиляція - природна, через віконні, дверні отвори, що відкриваються.

Згоди щодо порядку користування жилим будинком з надвірними будівлями та земельною ділянкою між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не досягнуто.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідють вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно частини другої статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) житлового будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 1622/16834/12 (касаційне провадження № 61-4936св18).

Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Установивши, що сторони у справі не досягли згоди щодо виділу в натурі належних їм часток у праві спільної часткової власності, а запропонований висновком експертизи варіант № 1 поділу спірного будинку в натурі є найбільш прийнятний з точки зору доцільності, наближений до ідеальних часток власності та потребує менше матеріальних витрат, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, з метою захисту права позивача на володіння та користування належним йому нерухомим майном.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки її доводам щодо незгоди з варіантом поділу будинку та безпідставно здійснили поділ жилого будинку відповідно до варіанту № 1, на увагу не заслуговують, оскільки всі варіанту поділу спірного жилого будинку, запропоновані висновком експертизи з відступами від ідеальних часток співвласників, з необхідністю сплати відповідної компенсації та проведення ремонтно-будівельних робіт, направлених на забезпечення ізольованого користування та розпорядження нерухомістю. Натомість обраний судами попередніх інстанцій варіант поділу є найбільш оптимальним, зручнішим та має мінімальне відступлення від ідеальних часток. Варіантів без переобладнань жилого приміщення експертом не запропоновано.

Інші аргументи ОСОБА_2 , наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення, при їх ухваленні судами не було допущено порушень норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює дію рішення Печенізького районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко