Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 2-272/10

провадження № 61-48316св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,

стягувач - публічне акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк»,

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Нечаєвим Валерієм Валерійовичем , на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04 квітня 2018 року в складі судді: Рішко Г. І., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У жовтні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулося з заявою про заміну стягувача у справі № 2-272/10 за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що Виноградівським районним судом ухвалено рішення по справі № 2-272/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 03 березня 2008 року.

14 березня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» укладено договір відступлення права вимоги № 114/7-4387, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 010/03-3/013-М від 03 березня 2008 року.

14 квітня 2017 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги № 114/7-4111/ДГ, відповідно до умов якого теж відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №010/03-3/013-М від 03 березня 2008 року.

ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просило замінити стягувача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у справі № 2-272/10.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 грудня 2017 рокуклопотання представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Нечаєва В. В. про витребування доказів задоволено повністю.

Витребувано від ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» оригінали наступних документів: 1. Договір відступлення права вимоги № 114/7-4387 від 14 березня 2017 року; 2. Додаток до договору відступлення права вимоги № 114/7-4387 від 14 березня 2017 року «Витяг з реєстру Боржників від 14 березня 2017 року»; 3. Договір відступлення права вимоги № 114/7-4111/ДГ від 14 березня 2017 року; 4. Додаток до договору відступлення права вимоги № 114/7-4111/ДГ від 14 березня 2017 року «Витяг з реєстру Боржників від 14 березня 2017 року; 5. Постанову державного виконавця Чопей В. В. від 17 липня 2014 року ВП № 43987704 про відмову у відкритті виконавчого провадження; 6. Довіреність № 626 від 25 травня 2017 року на представництво інтересів в судах на гр ОСОБА_3 .

Вказано, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приписами статті 83 ЦПК України передбачено можливість витребування доказів. Так, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. З метою з`ясування всіх обставин справи для правильного її вирішення суд вважав за необхідне витребувати у вказаних представником боржника осіб докази.

Оскарженою ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04 квітня 2018 року заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача задоволено повністю. Замінено сторону виконавчого провадження ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» по примусовому виконанню виконавчого листа від 11 березня 2010 року в цивільній справі № 2-272/10, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 070 457,70 грн заборгованості за кредитним договором № 010/03-3/013-М від 03 березня 2008 року та 1 820 грн судових витрат.

Оскаржена ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Нечаєв В. В. в судове засідання не з`явився, 22 березня 2018 року через канцелярію суду ним подано письмову заяву в якій просить вирішити питання щодо залишення позову без розгляду в порядку статті 84 ЦПК України.Заява про заміну сторони виконавчого провадження надійшла до суду 26 жовтня 2017 року, а тому суд з урахуванням визначеного законом строку для розгляду заяви про заміну сторони, вважав за необхідне здійснити її розгляд за відсутності заінтересованих осіб. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 20 листопада 2013 року, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Суд першої інстанції вказав, що рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 лютого 2010 року у справі № 2-272/10 стягнуто заборгованість за кредитним договором № 010/03-3/013-М від 03 березня 2008 року в розмірі 1 070 457,70 грн та судові витрати в розмірі 1 820,00 грн із ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Рішення суду вступило в законну силу 10 березня 2010 року. На виконання рішення суду було видано виконавчий лист, який пред`явлений для виконання до відділу ДВС Виноградівського управління юстиції. Постановою державного виконавця державного виконавця відділу ДВС Виноградівського управління юстиції відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-272/10 від 11 березня 2010 року за заявою стягувача від 28 листопада 2013 року. 14 березня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» був укладений договір відступлення права вимоги № 114/7-4387, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №010/03-3/013-М від 03 березня 2008 року. В свою чергу 14 квітня 2017 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК "Довіра та Гарантія» укладений договір відступлення права вимоги № 114/7-4111/ДГ, відповідно до умов якого теж відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №010/03-3/013-М від 03 березня 2008 року. У результаті укладення договору про відступлення права вимоги № 114/7-4111/ДГ, а також додатку до даного Договору, кредитором у зобов`язанні, що було предметом розгляду справи 2-272/10 стало ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», яке згідно умов договору набуло права вимагати замість первісного кредитора належного виконання боржником зобов`язань в межах переданого права вимоги. Тобто, на даний час право вимоги належить ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», що стверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів про відступлення прав вимог. Укладення договорів про відступлення права вимоги від 14 березня 2017 року і є обставиною, що має юридичне значення, та підтверджує заміну кредитора у зобов`язанні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Нечаєв В. В. залишено без задоволення. Ухвалу Виноградівського районного суду від 04 квітня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правова позиція щодо заміни сторони у виконавчому провадженні була викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року в справі N 6-122цс13. заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. На даний час право вимоги належить ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», що стверджується наявними в матеріалах справи копіями договору відступлення права вимоги та витягу з реєстру боржників, які, в силу положень статті 204 ЦК України, є правомірними. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аргументи учасників справи

У грудні 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала касаційну скаргу, що підписана представником Нечаєвим В. В. , в якій просила: оскаржені рішення скасувати; вирішити клопотання адвоката Нечаєва В. В. щодо допустимості доказів та залишення заяви без розгляду; прийняти нову ухвалу, якою повністю відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про заміну стягувача. При цьому, посилалася на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що до суду першої інстанції було подано клопотання про витребування оригіналів доказів і таке клопотання було задоволено ухвалою суду першої інстанції від 21 грудня 2017 року. Дана ухвала набрала законної сили і є обов`язковою до виконання. Проте оригіналів запитуваних доказів суду не надано. Заявник обмежився тільки письмовою заявою про те, що не має права засвідчувати справжність документів, які ним не були створені. На аркуші справи 144 міститься клопотання заявника про відкладення розгляду справи, у зв`язку із тим, що Заявником не повністю виконано вимоги ухвали про витребування доказів.Таким чином, заявник не виконав ухвалу суду від 21 грудня 2017 року. До суду першої інстанції подано суду клопотання про залишення заяви ТОВ «ФК Довіра та гарантія» без розгляду, посилаючись на приписи частини десятої статті84 ЦПК України і в якому також вказувалося про визнання неповажними причин неподання заявником оригіналів доказів, вирішення питання щодо недопустимості доказів, які не можуть оцінюватись суддею в нарадчій кімнаті. Проте, судами першої та апеляційної інстанції повністю проігноровано клопотання, яке на даний час не вирішене, про нього не вказано в оскаржуваній ухвалі суду, а відповідно до протоколу судового засідання від 04 квітня 2018 року (а. с. 153-154) тільки озвучене, проте рішення суду про його вирішення в матеріалах справи відсутнє. Отже, суд надав більших процесуальних гарантій опоненту, при цьому проігнорував процесуальні права та гарантії іншої сторони, внаслідок чого прийнято передчасну ухвалу про задоволення заяви.

Вказується, що в укладених між ними договорах визначено, що право вимоги, що відступається за укладеним договором, вважаються такими, що перейшло до фактора (ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») в день підписання акта приймання-передачі права вимоги, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених пунктом 3.2 договору. Право вимагати від боржника виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав у фактора наступає після виконання ним зобов`язань, передбачених пунктом 3.2 договору. Як свідчать матеріали справи, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження виконання умов пунктом 3.2. договору, відповідно до якого фінансування за відступлені права вимоги надається фактором первісному кредитору шляхом перерахування суми фінансування на рахунок попереднього кредитора, суд повинен був зробити висновок, що заявником не було належним чином доведено факт виникнення права вимоги, що відступається за укладеним договором. Враховуючи недоведеність заявником перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, суд, насправді, був позбавлений правової можливості зробити висновок щодо переходу права вимоги до заінтересованої особи. Тягар доведення цих обставин у цьому провадженні покладається на заінтересовану особу.Аналогічна позиція була врахована Верховним Судом у справі № 2-127/11 та викладена в постанові від 01 лютого 2018 року.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке підписане представником Нечаєвим В. В. , про зупинення виконання ухвали Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04 квітня 2018 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року.

У пункті 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 року призначено справу до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11 (провадження № 61-1648св17) зазначено, що «скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 4.1. укладеного між ними договору визначено, що право власності на права вимоги, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від клієнта (ПАТ «УкрСиббанк») до фактора (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») в день підписання акта приймання-передачі права вимоги, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Право вимагати від боржника виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав у фактора наступає після виконання ним зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Як встановлено судами та свідчать матеріали справи, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження виконання умов пунктом 3.1. договору, відповідно до якого фінансування за відступлені права вимоги надається фактором клієнту шляхом перерахування суми фінансування на рахунок клієнта двома платежами, суди зробили правильний висновок, що заявником не було належним чином доведено факт виникнення права вимоги, що відступається за укладеним договором. Сторони договору поставили три умови щодо настання моменту виникнення права вимоги за договором факторингу, що мають одночасно настати: укладення договору факторингу, підписання акта приймання-передачі права вимоги та сплата суми фінансування на рахунок клієнта. Враховуючи недоведеність заявником перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій були позбавленні правової можливості зробити висновок щодо переходу права вимоги до заінтересованої особи. Тягар доведення цих обставин у цьому провадженні покладається на заінтересовану особу, яка саме й звернулася із згаданими вимогами до суду, оскільки частиною третьою статті 10 ЦПК України та частиною першою статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом».

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 вказано, що Як встановлено судами, пунктом 2.2 Договору відступлення передбачено, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за даним договором відповідно до розділу 4 цього Договору, пунктом 4.1.1 якого визначено, що ціна договору в повному обсязі сплачена на момент укладення договору. В той же час, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за Договором. Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14. З огляду на викладене, за відсутності відповідних доказів здійснення оплати за відступлене право вимоги, посилання Скаржника (підпункт 6.2) на те, що ціна Договору відступлення оплачена до моменту укладення цього Договору і цей пункт має обов`язкову силу для учасників відповідних цивільних правовідносин, Суд вважає необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції критично оцінив пункт 4.1.1 Договору відступлення, згідно з яким ціна договору в повному обсязі сплачена Новим кредитором на час укладення Договору відступлення, тобто не визнав це положення достатнім доказом на підтвердження зазначеної обставини. Верховний Суд, розглядаючи справу в межах, визначених статтею 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Враховуючи викладене, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони її правонаступником».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

в розділі 1 договору відступлення права вимоги № 114/7-4387 від 14 березня 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», що датою відступлення прав вимоги є дата підписання сторонами відповідного реєстру боржників, з якої переходять до ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» відповідні права вимоги і яка не може передувати даті повного виконання ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» обов`язку сплатити ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вартість прав щодо відповідного реєстру кредиторів, у порядку передбаченому в пункті 3.2. договору (а. с. 136);

в розділі 1 договору відступлення права вимоги № 114/7-4111/дг від 14 березня 2017 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» домовились, що датою відступлення прав вимоги є дата підписання сторонами відповідного реєстру боржників, з якої переходять до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відповідні права вимоги і яка не може передувати даті повного виконання ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» обов`язку сплатити ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» вартість прав щодо відповідного реєстру кредиторів, у порядку передбаченому в пункті 3.2. договору (а. с.138).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , адвокат Нечаєв В. В. звертав увагу, що ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не надано належних та допустимих доказів переходу права вимоги від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» з урахуванням абзацу 10 розділу 1 та пунктів 2.2. та 3.2. договорів відступлення права вимоги № 114/7-4387 від 14 березня 2017 року та № 114/7-4111/дг від 14 березня 2017 року (а. с. 168-169).

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 грудня 2017 рокуклопотання представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Нечаєва В. В. про витребування доказів задоволено повністю.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

представник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у клопотанні від 21 березня 2018 року про відкладення розгляду справи вказував, що не виконав в повному обсязі ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 грудня 2017 року про витребування доказів (а. с. 144);

22 березня 2018 року представник ОСОБА_1 , адвокат Нечаєв В. В., подав клопотання про залишення позову без розгляду (а. с. 146-149);

в протоколі судового засідання від 04 квітня 2018 року суд першої інстанції вказав, що ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» подало клопотання про відкладення розгляду справи, а представник ОСОБА_1 , адвокат Нечаєв В. В., 22 березня 2018 року подав клопотання про залишення позову без розгляду (а. с. 154).

Суд першої інстанції, з урахування того, що ухвалою від 21 грудня 2017 року витребувано докази ні в ухвалі від 04 квітня 2018 року, ні протокольною ухвалою не визнав обставину, для з`ясування якої витребовувався докази, не відмовляв у її визнанні, не вказав про здійснення розгляду справи за наявними в ній доказами, не розглянув клопотання від 22 березня 2018 року.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Нечаєвим Валерієм Валерійовичем , задовольнити частково.

Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04 квітня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року скасувати.

Передати справу № 333/10570/14-ц на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04 квітня 2018 року та постанова Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук