Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 405/3475/15-ц

провадження № 61-39381св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда

від 16 лютого 2018 року у складі судді Іванової Л. А. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою та усунення перешкод у користуванні власністю.

На обгрунтування позовних вимог зазначили, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 у рівних частках, по 1/4 кожний.

Спірна квартира загальною площею 60,2 кв. м складається з трьох житлових кімнат площею 36,4 кв. м, з яких: кімната площею 17,3 кв. м з виходом на балкон, кімната площею 11,9 кв. м з виходом на лоджію, кімната площею

7,2 кв. м, а також коридор - 8,00 кв. м, ванна кімната, санвузол, кухня та кладова.

Ідеальна доля у житловій площі кожного із співвласників спірної квартири становить 9,00 кв. м.

Між ними та відповідачами постійно виникають спори та непорозуміння щодо порядку користування квартирою, унаслідок чого вони фактично позбавлені можливості володіти та користуватися належною їм часткою у спільному майні. Крім того, відповідачі здійснили заміну замків у вхідних дверях до квартири без надання їм ключів, що унеможливлює доступ позивачів до спірної квартири.

Посилаючись на наведене, позивачі просили:

- встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між її співвласниками, зокрема виділити у користування ОСОБА_2 окрему житлову кімнату площею 7,2 кв. м; виділити у користування ОСОБА_1 окрему житлову кімнату площею 11,9 кв. м з лоджією, що примикає до цієї кімнати; виділити у користування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 після перепланування житлової кімнати площею 17,34 кв. м по 8,65 кв. м кожному та балкон, що примикає до вказаної кімнати. Усі підсобні приміщення: кухню, коридор, кладову, ванну, санвузол - залишити у спільному користуванні.

- зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити позивачам перешкод у користуванні виділеними їм кімнатами та місцями загального користування у квартирі АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 лютого 2018 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , 1/4 частина якої належить ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності.

Зобов'язано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , 1/4 частина якої належить ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що технічний стан об`єкта нерухомості, щодо якого виник спір, що налічує три житлові кімнати, а також кількісний склад співвласників - чотири особи, свідчить про те, що встановлення між співвласниками порядку користування спірною квартирою за відсутності проведеного перепланування житлової площі є неможливим. Висновок експерта від 27 червня 2017 року № 64/06/17 судової будівельно-технічної експертизи, яким встановлено наявність технічної можливості перепланування житлової кімнати площею 17,3 кв. м на дві відокремлені кімнати площею по 8,65 кожна, суд не прийняв до уваги оскільки його складено без урахування державних будівельних норм і правил щодо заборони здійснення перепланування, наслідком чого є утворення житлових кімнат без природного освітлення та приладів опалення, та житловою площею менше 9 кв. м, або шириною менше 2,25 м, а також за відсутності отриманого технічного висновку про можливість перепланування, проекту на перепланування, погодження на таке перепланування санітарного та пожежного нагляду, управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, та дозволу на перепланування систем опалення і електропостачання.

Ураховуючи, що тимчасова відсутність власника у житловому приміщенні не впливає на обсяг його прав на користування та володіння житлом, а також доведеність наявності конфлікту між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо реалізації позивачами права володіння і користування спільною частковою власністю - квартирою АДРЕСА_1 , що підтверджено, крім їх пояснень, також показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , письмовим зверненням від 29 квітня 2015 року позивачів до відповідачів щодо надання їм можливості вселитися до квартири та надання дублікатів ключів від вхідних дверей квартири, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання відповідачів не чинити ОСОБА_2 , ОСОБА_1 перешкод у користування спірною квартирою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 лютого 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якій вони просили скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні їх позовних вимог, та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення їх позовних вимог щодо встановлення порядку користування квартирою, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що відмовляючи у задоволенні вимог про встановлення порядку користування квартирою, суди фактично залишили невирішеним зазначений спір з огляду на те, що у порядку усунення перешкод у користуванні власністю вони підлягають вселенню у квартиру у цілому, без визначення конкретної житлової площі, якою вони мають право користуватися відповідно до належної їм частки у спільному майні. Суди не звернули увагу, що відповідачі з позовами про встановлення порядку користування спірною квартирою не зверталися, а заперечуючи проти задоволення позову не запропонували альтернативного варіанту порядку користування нею. Крім того, визначення такого порядку для одних співвласників, не позбавляє решту співвласників права визначити між собою порядок користування іншою частиною квартири.

Посилаючись на те, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників, та забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших учасників, суди не врахували, що встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на таке майно, а тому виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам. Запропонований судовим експертом варіант встановлення порядку користування спірною квартирою, який суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги, відповідає інтересам співвласників, а проведення запропонованих експертом необхідних робіт (улаштування перегородки) з розмежування часток сторін у житловій кімнаті не передбачає втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, тому виконання власниками робіт з перепланування житлової кімнати, відповідно до статті 152 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР), не потребує отримання дозволів на їх виконання.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю не оскаржується, а тому у касаційному порядку не переглядається.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 січня 2015 року у справі № 405/7837/14-ц позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності задоволено, визначено, що частки

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у спільній власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними, кожен з них має право на 1/4 частину зазначеної квартири. У задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 відмовлено.

Згідно з технічним паспортом від 04 лютого 2015 року, квартира АДРЕСА_1 , складається з: кімнати - 11,9 кв. м, кімнати - 7,2 кв. м, кімнати - 17,3 кв. м, кухні - 8,0 кв. м, вбиральні (сполученої) - 4,1 кв. м, коридору - 8,00 кв. м, комори - 1,2 кв. м, балкону (з урахуванням знижувального коефіцієнту) - 0,7 кв. м, лоджії (з урахуванням знижувального коефіцієнту) - 1,8 кв. м.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27 червня 2017 року № 64/06/17, з технічної точки зору, встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_3 , виділивши у користування ОСОБА_2 окрему кімнату житловою площею 7,2 кв. м; виділивши у користування ОСОБА_1 окрему кімнату житловою площею 11,9 кв. м разом з лоджією, що примикає до цієї кімнати; виділивши ОСОБА_4 та ОСОБА_3 житлову кімнату площею 17,3 кв. м, після її перепланування, кожному по 8,65 кв. м та балкон, що примикає до зазначеної кімнати, є можливим. Усі підсобні приміщення зазначеної квартири: кухня, коридор, комора та вбиральня (сполучена) - залишаються у спільному користуванні.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до положень статей 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим майна зберігається, суд виділяє у користування сторін частину майна у натурі, що співмірна розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15.

Установивши неможливість виділу у користування кожному зі співвласників у натурі частини спірного нерухомого майна, розмір якої був би співмірнимрозміру частки у праві власності на спільне майно, без порушення їх прав, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обгрунтовано відмовив у задоволенні вимог про встановлення порядку користування квартирою.

Посилання заявників на те, що рішення суду про визначення порядку користування спірною квартирою не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, а тому виділення у користування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 кімнати площею 17,3 кв. м, після перепланування якої у користування кожного з відповідачів перейдуть кімнати площею по 8,65 кв. м, що незначно відрізняється від розміру ідеальної частки у праві власності на спірне майно (9 кв. м), а тому вказане не призведе до порушення їх прав, не заслуговують на увагу, оскільки сама лише вірогідність (технічна можливість відповідно до висновку експерта) переобладнання житлової кімнати площею у 17,3 кв. м на два ізольовані житлові приміщення не може бути достатньою підставою для закріплення за співвласниками порядку користування квартирою, запропонованого позивачами, оскільки технічна можливість переобладнання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 у чотирикімнатну, зі збереженням обсягу загальної житлової площі, як правильно зазначили суди, не відповідає вимогам державних будівельних норм України В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», відповідно до яких площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 15 кв. м, в інших квартирах - не менше 17 кв. м, мінімальна площа спальні на одну особу -

10 кв. м, на дві - 14 кв. м. Наведені положення будівельних нормативів дозволяють дійти висновку щодо неможливості переобладнання житлової кімнати площею 17,3 кв. м у дві та більше кімнат, а тому викладені судом першої інстанції мотиви не прийняття до уваги висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27 червня 2017 року № 64/06/17, з якими погодився апеляційний суд, є обгрунтованими.

Посилання заявника на те, що відповідачі не зверталися до суду з позовами про встановлення порядку користування спірним житловим приміщенням та не пропонували альтернативного варіанту користування квартирою є безпідставними, оскільки у рамках розгляду справи № 405/7837/14-ц за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, та встановлення порядку користування квартирою, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у серпні 2014 року заявляли вимоги про встановлення порядку користування квартирою між співвласниками. За наслідками розгляду зазначених позовних вимог рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 17 листопада 2014 року, зокрема встановив порядок користування квартирою, згідно з яким визначив за ОСОБА_4 житлову кімнату площею 11,9 кв. м і лоджію площею 1,8 кв. м; за ОСОБА_3 - житлову кімнату площею 7,2 кв. м; за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 - житлову кімнату площею 17,3 кв. м після переобладнання по 8,65 кв. м кожній і балкон площею 0,7 кв. м; а кухню, кладову, коридор, ванну і санвузол залишено у загальному користуванні. Зазначене судове рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (які заперечували проти виділення їм у користування по 1/2 частини житлової кімнати площею 17,3 кв. м) було скасовано рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 січня 2015 року.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обгрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400 401 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак