Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 456/4503/14-ц

провадження № 61-36135св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_2, відділ державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу Швед Іванна Володимирівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2015 року у складі судді Янів Н. М. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2017 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Копняк С. М., Савуляка Р. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України,

ОСОБА_2, відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Швед І. В., в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати недійсними електронні торги, з реалізації арештованого нерухомого майна, проведені державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України з продажу нежитлових будівель та споруд, що розташовані по АДРЕСА_1, які відбулися

08 липня 2014 року; визнати недійсним акт державного виконавця про проведенні електронні торги від 06 серпня 2014 року; визнати недійсним протокол № 749 проведення електронних торгів; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів на ім'я ОСОБА_2; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі та споруди за ОСОБА_2; визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові будівлі та споруди за вищевказаною адресою; витребувати у ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 спірні нежитлові будівлі та споруди; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на 37/50 часток нежитлових будівель, за ОСОБА_3; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на 13/50 часток нежитлових будівель, за ОСОБА_4

Позовна заява мотивована тим, що 08 липня 2014 року відбулись електронні торги по реалізації арештованого належного позивачеві нерухомого майна, а саме будівель та споруд, що по АДРЕСА_1. Прилюдні торги було проведено з порушенням законодавства, оскільки жодного документа, який би інформував боржника про проведення та результати торгів йому не надсилалось. Є грубим порушенням діючого законодавства, визначення вартості спірного майна, шляхом оформлення висновку судово будівельно-технічної експертизи.

02 грудня 2013 року представником боржника було подано заперечення проти результатів оцінки майна з підстав явного її заниження, однак рецензування виявилось неможливим, оскільки оцінка майна була проведена в порядку, передбаченому Законом України «Про судову експертизу». Висновок по визначенню вартості спірного майна складений та підписаний 12 листопада 2013 року, а прилюдні торги з реалізації майна відбулись 08 липня 2014 року, тобто по спливу восьми місяців з моменту підписання висновку.

Згідно акта державного виконавця про проведені електронні торги

від 06 серпня 2014 року, переможцем торгів став ОСОБА_2, який набув право власності на вказані будівлі шляхом оформлення свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів. В подальшому ОСОБА_2, відчужив спірне майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, шляхом укладення договорів купівлі-продажу. Вказані особи на даний час є співвласниками витребуваного майна. Зважаючи на те, що визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, як правовстановлюючого документа, та витребування такого майна, не є підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав, просив скасувати й рішення про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсними результати електронних торгів, які відбулись 08 липня 2014 року, оформлені протоколом проведення електронних торгів № 749 з реалізації арештованого нерухомого майна ОСОБА_1 - нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Визнано недійним акт про проведення електронних торгів від 06 серпня 2014 року про реалізацію арештованого нерухомого майна, складений старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області

Ковалем Ю. Я.

Витребувано нежитлові будівлі та споруди, а саме сушильну камеру «А-1», площею 93,4 кв.м, сушильну камеру «В-1», площею 202,9 кв.м, зерносклад

№ 1 «Ж-1», площею 279,8 кв.м, зерносклад № 2 «З-1», площею 729,8 кв.м, зерносклад № 3 «И-1», площею 124,9 кв.м, піднавіс ваги «І-1», площею

6,6 кв.м, піднавіси «Г», «Д», «Е», ворота «№ 1», огорожі «№ 2», «№ 3», за адресою: АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що прилюдні торги проведені з порушення правил, визначених тимчасовим положенням, на основі висновку про визначення вартості майна від 12 листопада 2013 року. Організатором електронних торгів виступило ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, що також є підставою для визнання недійсним акта про проведення електронних торгів та витребування майна з володіння нових власників.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 відхилено.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2015 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 -

ОСОБА_6, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

21 березня 2017 року представник ОСОБА_3 -

ОСОБА_6 через засоби поштового зв'язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що порядок реалізації арештованого майна регулюється не тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Міністерством юстиції України № 656/5 від 16 квітня 2014 року.

ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений щодо часу та місця розгляду справи.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2017 року відкрито провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:

У справі яка переглядається судами встановлено, що 13 вересня 2012 року Сихівським районним судом міста Львова, видано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_10 та ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі

424 139,87 грн.

14 вересня 2012 року відділом державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення зазначеної вище заборгованості.

В подальшому державний виконавець описав й арештував належні

ОСОБА_1 нежитлові будівлі та споруди, розташовані по АДРЕСА_1.

Відповідно до висновку № 110/13 судової будівельно-технічної експертизи по визначенню вартості будівель та споруд, Інституту судових експертиз та права від 12 листопада 2013 року, ринкова вартість указаних будівель та споруд становить 137 527,00 грн.

Після чого державний виконавець передав документи щодо реалізації спірних будівель та споруд до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, яке призначило прилюдні торги з реалізації будівель та споруд на 08 липня 2014 року. Переможцем торгів визнано ОСОБА_2, який придбав майно боржника за ціною 250 299,14 грн та оформив своє право власника у встановленому порядку.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу цього шестимісячного строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а також, що прилюдні торги проведені з порушення правил, визначених Тимчасовим положенням.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна.

У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цього правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною(сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 (далі -Тимчасове положення), яке було чинним на момент проведення спірних прилюдних торгів.

Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV, який був чинним на момент проведення торгів (далі - Закон № 606-ХІV), до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24, 27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55, 85).

Частиною третьою статті 62 Закону № 606-ХІVпередбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

За частиною першою статті 58 Закону № 606-ХІVвизначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до частини п'ятої статті 58 Закону № 606-ХІV звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

За правилами проведення прилюдних торгів, передбаченими Тимчасовим положенням, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, у якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою та інші відомості. Визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності.

Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.

Ураховуючи зазначене, можна зробити висновок про те, що електронні торги повинні були відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу цього шестимісячного строку обов'язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів було отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме частини п'ятої статті 58 Закону «Про виконавче провадження».

Разом з тим, проведення електронних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, може бути підставою для визнання цих торгів недійсними, лише за умови істотних порушень прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Позивачем при розгляді цієї справи не доведено, що порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення вплинуло на результати торгів, зокрема, що вартість майна, яке реалізовувалося на спірних електронних торгах, підвищилася з огляду на те, що торги були проведені більш ніж через 6 місяців з моменту підписання звіту про оцінку реалізованого майна, а також, що внаслідок проведення торгів з порушенням вищевказаних вимог були порушені права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред'явлення позову про визнання електронних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення цих торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду України

від 29 червня 2016 у справі № 6-370цс16 та від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1981цс16. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові

від 27 лютого 2019 року у справі № 207/5030/15-ц (касаційне провадження № 61-11800св18) та судова колегія не знаходить підстав для відступлення

від цих правових висновків.

Враховуючи, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, а позивач такі дії не оскаржував, його доводи щодо порушень, допущених посадовими особами державної виконавчої служби до початку торгів, не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Суди зробили правильний висновок, що позивачем не доведено існування суттєвих порушень його прав та законних інтересів з урахуванням, що майно реалізовано за вищою ціною.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат:

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У зв'язку з цим з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 4 019,40 грн на відшкодування судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги, та 4 384,80 грн на відшкодування судового збору, сплаченого відповідачем за подання касаційної скарги.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 01 березня

2017 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_2, Відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Швед Іванни Володимирівни про визнання недійсними прилюдних торгів із реалізації арештованого нерухомого майна, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4 019,40 грн на відшкодування судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги, та 4 384,80 грн на відшкодування судового збору, сплаченого відповідачем за подання касаційної скарги.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 липня 2015 року та ухвала апеляційного суду Львівської області від 01 березня

2017 рокувтрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило