Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.07.2025 року у справі №686/15993/21
Постанова КЦС ВП від 05.10.2022 року у справі №686/15993/21
Постанова КЦС ВП від 04.06.2025 року у справі №686/15993/21

Постанова

Іменем України

(додаткова)

16 липня 2025 року

м. Київ

справа № 686/15993/21

провадження № 61-13111св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), суддів:Гулька Б. І., Осіяна О. В.,Синельникова Є. В. Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Терлич Валерій Габорович, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку у цьому майні.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку у цьому майні.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 травня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовано вжиті ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2021 року заходи забезпечення позову.

Постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 травня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до 07 серпня 2020 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домоволодіння, загальною площею 315,6 кв. м, житловою площею 78,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , підземну автостоянку, загальною площею 17,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , а також вбудоване приміщення бізнес-центру, загальною площею 114,1 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку зазначеного нерухомого майна.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про вселення до житлового будинкувідмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 11 804,00 грн.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 42 903,00 грн компенсовано ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 40 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у судах апеляційної та касаційної інстанцій, залишено без розгляду.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2023 року в частині задоволення позову щодо встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до 07 серпня 2020 року та визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домоволодіння, загальною площею 315,6 кв. м, житловою площею 78,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , підземної автостоянки, загальною площею

17 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , вбудованого приміщення бізнес-центру, загальною площею 1 14,1 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , відмовлено.

У решті рішення суду залишено без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2024 року задоволено частково.

Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2024 року змінено.

Компенсовано ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати у виді сплаченої суми судового збору у розмірі 25 537,50 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

У решті додаткове рішення суду залишено без змін.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, у розмірі 3 000,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 04 червня 2025 року касаційну скаргу

ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2023 року, у нескасованій після апеляційного перегляду частині, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2024 року, змінене постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 серпня 2024 року, та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 серпня 2024 року залишено без змін.

02 липня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Терлич В. Г., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить ухвалити додаткове судове рішення у справі щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у суді касаційної інстанцій.

Заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення із клопотанням про зменшення заявленої до стягнення суми ОСОБА_2 до Верховного Суду не надіслала.

Частиною першою статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

- стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

- суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

- судом не вирішено питання про судові витрати;

- суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Терлич В. Г., про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення такої заяви частково та ухвалення додаткового судового рішення у справі.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 статті 1, частинами третьою та п`ятою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких належить розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат

(§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення між ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження

№ 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Правничу допомогу на стадії касаційного перегляду справи № 686/15993/21 ОСОБА_1 надавав адвокат Терлич В. Г., який діяв на підставі ордера про надання правничої допомоги від 15 жовтня 2024 року серія ВХ № 1080559 та договору про надання професійної правничої допомоги від 15 жовтня 2022 року.

У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Терлич В. Г., у якому він, зокрема, просив стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції,

20 000,00 грн.

За змістом пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги від 15 жовтня 2022 року предметом цього договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами професійної правничої допомоги клієнту у справі № 686/15993/21 на стадії касаційного оскарження ОСОБА_2 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2023 року, у нескасованій після апеляційного перегляду частині, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2024 року, змінене постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 серпня 2024 року, та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 серпня 2024 року.

В обсяг роботи адвоката входить, зокрема, ознайомлення з касаційною скаргою, вивчення правових висновків Верховного Суду, на які посилається ОСОБА_2 у касаційній скарзі, підготовка відзиву на касаційну скаргу та представництво інтересів клієнта в касаційній інстанції, а також представництво-супровід інтересів клієнта протягом всього терміну супроводження справи, надання правової допомоги, консультацій і роз`яснень з правових питань відповідно до законодавства України, інформування клієнта про стан розгляду справи, визначення правової позиції у справі, підготовки необхідних клопотань, участі у судових засіданнях, вчинення дій, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення, вчинення будь-яких інших дій, в яких виникне потреба під час представництва інтересів клієнта.

Відповідно до пункту 4.4 договору про надання правничої допомоги від 15 жовтня 2022 року сторони погодили фіксований розмір гонорару у сумі 20 000,00 грн, який сплачується за надання правової допомоги клієнту на стадії касаційного оскарження судових рішень у справі, відповідно до цього договору, враховуючи, що на виконання роботи за цим договором планується витратити 20 годин з розрахунку оплати 1 000,00 год, а отже, є визначеним і не потребує детального опису обсягу наданих послуг та виконаних робіт для визначення розміру витрат, які підлягають стягненню з протилежної сторони. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Розмір гонорару за представництво інтересів клієнта в судах апеляційної та касаційної інстанцій вирішується сторонами окремо згідно з додатковими угодами. Сплачений клієнтом гонорар охоплює обсяг роботи адвоката до ухвалення судового рішення Верховним Судом.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що надані адвокатом відповідачу послуги, а саме: ознайомлення із касаційною скаргою, дослідження судової практики (рішень Верховного Суду, якими обґрунтовуються вимоги касаційної скарги), підготовка та подання до суду відзиву на касаційну скаргу, за своєю суттю є послугами, що дублюються, складовими одного завдання, а тому заявлені відповідачем витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн є завищеними та не можуть бути стягнуті в повному обсязі.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд і у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20.

Верховний Суд, урахувавши критерії реальності адвокатських витрат, зокрема їхньої дійсності та необхідності, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Терлич В. Г., та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, а у стягненні іншої частини витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Керуючись статтями 137 141 270 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Терлич Валерій Габорович, про відшкодування судових витрат задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. Ю. Гулейков Судді:Б. І. Гулько О. М. Осіян Є. В. Синельников В. В. Шипович