Постанова

Іменем України

16 січня 2018 року

м. Київ

справа № 465/2152/15-ц

провадження № 61-868 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - державне підприємство «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»,

представник відповідача - Козак Андрій Ігорович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» на рішення апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Берези В. І., Бойко С. М., Копняк С. М., від 1 листопада 2016 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» (далі - ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що він працював на посаді заступника начальника відділення у ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» до 1 березня 2010 року. Відповідач провів з ним повний розрахунок лише 29 січня 2015 року.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробітокза час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 35 501 грн 51 коп.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 24 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що належні позивачу при звільненні суми були виплачені в повному обсязі 29 січня 2014 року, тому він пропустив без поважних причин встановлений законом тримісячний строк для звернення до суду з даним позовом, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України.

Справа апеляційним судом розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням апеляційного суду Львівської області від 1 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано.

Стягнуто з ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 січня 2014 року до 29 січня 2015 року в розмірі 20 883 грн 24 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що компенсацію, нараховану ОСОБА_1 у січні 2014 року за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 4 058 грн 15 коп., він отримав лише 29 січня 2015 року, тому позов пред'явлено у межах тримісячного строку, визначеного частиною першою статті 233 КЗпП України.

При цьому, визначивши відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньоденну заробітну плату, суд стягнув середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

13 листопада 2016 рокуДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просило скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у Франківському районному суді м. Львова вже розглядалась справа за позовом ОСОБА_1 до ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 березня 2010 року до 31 березня 2014 року. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 27 січня 2015 року з ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» на користьОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 березня 2010 року до 25 січня 2014 року, у решті позовних вимог відмовлено.

При цьому апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 25 січня 2014 року до 29 січня 2015 року, не врахував, що вимоги щодо періоду з 25 січня 2014 року до 31 березня 2014 року вже були предметом розгляду у попередній справі і преюдиційним рішенням суду відмовлено у цих вимогах.

Крім того, підприємство повністю виплатило позивачу суми, що належали йому при звільненні 1 березня 2010 року.

31 січня 2017 року ОСОБА_1 подав до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим.

При цьому доводи касаційної скарги щодо проведення ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» з ним повного розрахунку не відповідають дійсності і суперечать чинному законодавству, оскільки компенсацію заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною її виплатою у розмірі 4 058 грн 15 коп. він отримав лише 29 січня 2015 року.

Стосовно повторюваності оспорюваного періоду з 1 березня 2010 року до 25 січня 2014 року ОСОБА_1 вказує на те, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 27 січня 2015 року на його користь стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 березня 2010 року до 25 січня 2014 року без урахування компенсації у розмірі 4 058 грн 15 коп., яку йому було нараховано у січні 2014 року та виплачено лише 29 січня 2015 року, з чим погодився й апеляційний суд у рішенні від 1 листопада 2016 року. Разом з тим апеляційний суд при визначенні розміру стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні невірно розрахував середньомісячне число робочих днів.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

20 грудня 2017 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власникаабо уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»,установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом установлено, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 27 січня 2015 року, зміненим рішенням апеляційного суду Львівської області від 25 травня 2015 року, з ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема, за період з 1 березня 2010 року до 25 січня 2014 року у розмірі 138 343 грн 18 коп.

У січні 2014 року ОСОБА_1 нараховано компенсацію заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною її виплатою у розмірі 4 058 грн 15 коп.

22 травня 2014 року Франківським районним судом м. Львова видано судовий наказ про стягнення з ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати у розмірі 4 058 грн 15 коп.

Згідно з платіжним дорученням № 268 від 23 січня 2015 року ОСОБА_1 29 січня 2015 року сплачено заборгованість із заробітної плати у розмірі 4 058 грн 15 коп.

Також відповідно до довідки ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» від 24 липня 2015 року ОСОБА_1 була нарахована компенсація за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів виплати у розмірі 4 058 грн 15 коп., яка була стягнута з відповідача 29 січня 2015 року.

Таким чином, висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, наданим суду доказам дана належна правова оцінка.

Доводи касаційної скарги щодо повторного стягнення апеляційним судом середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 січня 2014 року до 31 березня 2014 року є безпідставними, оскільки 25 травня 2014 року Франківським районним судом м. Львова видано судовий наказ про стягнення з ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати у розмірі 61 548 грн 55 коп., яка сплачена останньому згідно з платіжним дорученням № 368 від 25 січня 2014 року, у зв'язку з чим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 27 січня 2015 року, зміненим рішенням апеляційного суду Львівської області від 25 травня 2015 року, з ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема, за період з 1 березня 2010 року до 25 січня 2014 року і відмолено у задоволенні вимогза період з 25 січня 2014 року до 31 березня 2014 року.

Проте у даній справі спірні правовідносини стосуються іншої суми заборгованості із заробітної плати, а саме у розмірі 4 058 грн 15 коп., та періоду її виплати позивачу, тобто з 25 січня 2014 року до 29 січня 2015 року.

Отже, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 1 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк