П о с т а н о в а

Іменем України

16 січня 2018 року

м. Київ

справа № 201/16599/15-ц

провадження № 61-1269 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Жовтневий районний відділ Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області,

треті особи: прокуратура Жовтневого району м. Дніпропетровська, Жовтнева районна рада у м. Дніпропетровську, Дніпропетровське міське управління міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, прокуратура м. Дніпропетровська, Дніпропетровська міська рада, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, прокуратура Дніпропетровської області, Дніпропетровська обласна рада, Дніпропетровська обласна державна адміністрація, Міністерство внутрішніх справ України, Кабінет Міністрів України, Генеральна прокуратура України, Верховна Рада України, Президент України Порошенко Петро Олексійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року у складі судді Варенко О. П.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Жовтневого районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та просила стягнути майнову та моральну шкоду у розмірі 1 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2016 року позовну заяву ОСОБА_4 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ухвалою суду від 9 листопада 2015 року позовну заяву ОСОБА_4 було залишено без руху для надання заявником копій документів, що додані до позовної заяви відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, уточнення нею позовних вимог, з наданням копій уточненої позовної заяви та доданих до неї матеріалів. Проте, у встановлений строк заявником недоліки скарги не усунуто.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу суду першої інстанції визнано неподаною та повернуто заявнику.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ухвалою суду від 4 березня 2016 року було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору, а її апеляційну скаргу залишено без руху для сплати заявником судового збору, надання копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, зазначення у скарзі усіх осіб, які беруть участь у справі, але у встановлений строк недоліки скарги нею не усунуто.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати судове рішення апеляційного суду й передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що базою для обчислення ставки судового збору за подання апеляційної скарги на судові рішення у порядку, передбаченому ЦПК України, є розмір ставки, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви. Оскільки заявник була звільнена від сплати судового збору при поданні позовної заяви, то відповідно розмір ставки судового збору для звернення з апеляційною скаргою дорівнює нулю, тобто судовий збір у таких випадках не сплачується.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

27 грудня 2017 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам статті 295 ЦПК України 2004 року, чинного на час звернення ОСОБА_4 з апеляційною скаргою.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 1 листопада 2011 року.

У підпункті 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (чинного на час вчинення окремої процесуальної дії) передбачено, що ставка судового збору за подання до суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що законодавством чітко визначено ставку судового збору за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка ніяким чином не пов'язана зі сплатою судового збору при поданні позовної заяви, як і з тим, що суд першої інстанції у силу своїх процесуальних повноважень звільнив позивача від сплати судового збору у районному суді.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, вірно застосувавши положення статей 121, 297 ЦПК України 2004 року, дійшов правильного висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її заявнику, оскільки ОСОБА_4 у встановлений строк її недоліків, у тому числі щодо сплати судового збору не усунула.

Доводи касаційної скарги про те, що оскільки ОСОБА_4 була звільнена від сплати судового збору при поданні позовної заяви, то вона звільняється від його сплати й при зверненні з апеляційною скаргою на ухвалу суду, безпідставні, так як спростовуються вищевказаними положеннями закону.

Посилання касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що майновий стан не дозволяє їй сплатити судовий збір є безпідставними, так як ухвалою апеляційного суду від 4 березня 2016 року їй було відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та запропоновано надати докази майнового стану, що перешкоджає сплаті судового збору. Проте ні до апеляційного суду, ні до суду касаційної інстанції такі докази не надані.

У зв'язку з цим доводи касаційної скарги про те, що заявник позбавлений доступу до правосуддя безпідставні, так як прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права заявника не порушені.

Разом з тим, згідно з частиною сьомою статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта