Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.12.2023 року у справі №761/9837/22
Постанова КЦС ВП від 20.12.2023 року у справі №761/9837/22
Постанова КЦС ВП від 14.05.2025 року у справі №761/9837/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року

м. Київ

справа № 761/9837/22

провадження № 61-5300св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, у складі судді Фролової І. В., від 10 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А., Лапчевської О. Ф., від 27 лютого 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України») про визнання недійсним і скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору та стягнення невиплаченої компенсаційної виплати.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що вона працює на посаді директора із закупівель «Групи Нафтогаз». 14 квітня 2022 року наказом № 76 «Про призупинення дії трудового договору» відповідач призупинив дію її трудового договору. При цьому відповідач безпідставно не здійснив компенсаційну виплату за оренду квартири за березень 2022 року відповідно до умов укладеного між сторонами трудового договору.

3. Вважає, що призупинення дії трудового договору та невиплата компенсаційної виплати за березень 2022 року є незаконними і такими, що порушують її трудові права та законні майнові інтереси, оскільки відповідач видав наказ без наведення конкретних, належним чином підтверджених причин такого призупинення, з порушенням статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», порушивши умови трудового договору та її права як працівника.

4. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним і скасувати наказ НАК «Нафтогаз України» від 14 квітня 2022 року № 76 «Про призупинення дії трудового договору», стягнути з НАК «Нафтогаз України» середній заробіток за період призупинення дії трудового договору та компенсаційну виплату за березень 2022 року відповідно до умов трудового договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2022 року позов задоволено. Скасовано наказ НАК «Нафтогаз України» № 76 від 14 квітня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору». Стягнуто з НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного припинення дії трудового договору у розмірі 7 725 903,34 грн, суму невиплаченої компенсаційної виплати відповідно до умов трудового договору за березень 2022 року у розмірі 87 764,70 грн та судові витрати у розмірі 213 397,40 грн, що складаються із: 200 000 грн - витрати на правову допомогу, 13 397,40 грн - судовий збір. Рішення в частині стягнення заробітку за час вимушеного припинення дії трудового договору за один місяць допущено до негайного виконання.

6. Суд першої інстанції, вирішуючи спір, врахував, що позивачка в період воєнного стану продовжувала виконувати посадові обов`язки директора з закупівель «Групи Нафтогаз», отримувала у зв`язку з цим відповідні доручення, що виключало правові підстави для призупинення дії трудового договору відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

7. Встановивши факт незаконного призупинення дії трудового договору, суд дійшов висновку, що час вимушеного прогулу позивачки повинен бути оплачений середнім заробітком.

8. Стягуючи з НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 компенсаційну виплату за оренду житла у березні 2022 року, суд врахував, що ця виплата передбачена умовами трудового договору.

9. Також суд вказав на доведеність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу та сплату судового збору.

10. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня

2023 року заяву НАК «Нафтогаз України» про відстрочення виконання судового рішення залишено без задоволення.

11. При цьому районний суд вказав, що ОСОБА_1 дійсно народилась у росії, однак як на момент укладення трудового договору з НАК «Нафтогаз України», так і на час вирішення справи відсутні докази того, що позивачка яка має громадянство Королівства Нідерланди, є громадянкою росії.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

12. Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу НАК «Нафтогаз України» задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада

2022 року в частині позовних вимог про стягнення суми середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору змінено, шляхом зменшення суми середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору, що

підлягає стягненню з НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 ,

із 7 725 903,34 грн до 7 286 325,30 грн.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада

2022 року в частині стягнення невиплаченої компенсаційної виплати та витрат на професійну правничу допомогу скасовано та ухвалено в частині вимог про стягнення невиплаченої компенсаційної виплати нове судове рішення про відмову в позові. Стягнуто з НАК «Нафтогаз України» на користь

ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою в суді першої інстанції в розмірі 150 000 грн.

В іншій частин рішення суду залишено без змін.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року залишено без змін.

13. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року заяву адвоката Залізняка І. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткової постанови задоволено частково, стягнуто з НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 50 000 грн витрат на правничу допомогу.

14. Апеляційний суд, вирішуючи спір по суті, погодився з висновками суду першої інстанції в частині наявності підстав для скасування наказу про призупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час такого призупинення. Проте вважав, що суд першої інстанції помилково керувався положеннями статті 117 КЗпП України, якими врегульовано відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, оскільки спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виник у зв`язку з незаконним призупиненням трудового договору з ОСОБА_1 , яка була позбавлена можливості виконувати роботу не зі своєї вини, а отже, є трудовим спором, який підлягає вирішенню за аналогією закону відповідно до положень статті 235 КЗпП України.

15. Водночас апеляційний суд, зменшуючи розмір стягнутої суми середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору, зазначив, що районний суд помилково визначив суму середнього заробітку з врахуванням виплачених у лютому 2022 року щомісячної виплати на покриття витрат на оренду житла та матеріальної допомоги.

16. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення невиплаченої компенсаційної виплати та відмовляючи у задоволені цих вимог, колегія суддів виходила з того, що спірна виплата здійснюється за оренду житла згідно із заявою, погодженою з головою правління або уповноваженою ним особою, однак до матеріалів справи не долучено відповідного погодження головою правління або уповноваженою ним особою щодо здійснення на користь позивачки компенсаційної виплати.

17. Скасовуючи рішення районного суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 200 000 грн, апеляційний суд наголосив, що у справі відсутні докази на підтвердження надання позивачці правничої допомоги в зазначеній сумі з детальним описом такої допомоги та її вартості.

18. Колегія суддів, враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом юридичних послуг, співмірність суми витрат з складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, дійшла висновку, що заявлені позивачкою вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції підлягають стягненню у розмірі 150 000 грн, а у суді апеляційної інстанції - 50 000 грн.

19. Погоджуючись з висновками районного суду про відсутність підстав для відстрочення виконання судового рішення, апеляційний суд визнав безпідставними та недоведеними доводи відповідача про те, що позивачка є громадянкою рф, а виконання рішення з цих підстав підлягає відстроченню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20. У касаційній скарзі НАК «Нафтогаз України», в інтересах якого діє адвокат Моісеєв Ю. О., просить рішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 10 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. У квітні 2024 року НАК «Нафтогаз України», в інтересах якого діє адвокат Моісеєв Ю. О., подало касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у справі № 761/9837/22.

22. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження. Зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 10 листопада 2022 року з урахуванням змін, внесених постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року, в частині стягнення з НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору, у розмірі, що перевищує заробітну плату за один місяць. Витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

23. У травні 2024 року матеріали справи надійшла до Верховного Суду.

24. Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 643/1873/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Також вважає, що відсутній висновок Верховного Суду, щодо застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

27. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

28. Стверджує, що суди встановили відсутність у позивачки громадянства рф та, відповідно, відсутність підстав для відстрочення виконання судового рішення на підставі документів, які не засвідчені апостилем, зокрема роздруківки Указу президента рф від 25 червня 2020 року № 418 щодо позбавлення позивачки громадянства рф, копії довідки ГУ МВС росії про вихід із громадянства від 09 липня 2020 року № 2-134816, актів добровільної здачі паспортів від 20 липня 2020 року. Посилання судів на те, що позивачка має громадянство Нідерландів не спростовує наявність у неї громадянства рф.

29. Вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що у разі призупинення дії трудового договору необхідно укладати додаткову угоду до трудового договору, оскільки відповідно приписів статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Подальшими змінами до вказаної норми (19 липня 2022 року) визначено, що призупинення дії трудового договору оформлюється виключно наказом (розпорядженням) роботодавця.

30. Зауважує, що у зв`язку з військовою агресією проти України було змінено процедуру проведення закупівель, внаслідок чого відбулося скорочення обов`язків позивачки, як директора з закупівель, та неможливим стало забезпечення позивачки роботою. У зв`язку з неможливістю надання відповідачем роботи неможливим стало й виконання позивачкою роботи. ОСОБА_1 не було доведено виконання завдань чи доручень роботодавця. Крім того, у зв`язку з військовою агресією росії проти України позивачка перебувала за межами України.

31. Вказує, що неможливість виконання позивачкою роботи підтверджено, зокрема тим, що вона не прибула 04 квітня 2022 року на своє робоче місце на вимогу роботодавця.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

32. У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Залізняк І. І. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

33. Вказує, що суди попередніх інстанцій правильно встановили, що ОСОБА_1 із 25 червня 2020 року не є громадянкою рф, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено, зокрема довідку від 05 травня

2023 року № 8, видану посольством рф в Нідерландах, яка не потребує додаткової легалізації. Факт виходу позивачки з громадянства рф також підтверджено Указом президента рф від 25 червня 2020 року № 18, який є публічно доступним та знаходиться у вільному доступі в мережі інтернет.

34. Вважає безпідставними доводи НАК «Нафтогаз України» щодо необхідності засвідчення апостилем інших доказів, наданих на підтвердження виходу позивачки з громадянства, оскільки ці докази були надані суду до зупинення дії Мінської конвенції. Крім того, громадянство позивачки не є підставою для відстрочення виконання рішення суду або відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки мораторій на виконання рішень судів, кредиторами за якими є громадяни рф, запроваджено виключно на стадії примусового виконання рішення суду.

35. Зауважує, що наявність змін у процедурі здійсненні закупівель товарів не спростовує того факту, що закупівлі у відповідача і надалі здійснювалися, що вимагало їх планування, організації та контролю проведення. При цьому для призупинення дії трудового договору вимагається не скорочення обов`язків за своєю суттю, а повна неможливість надати роботу та виконувати її. Натомість відповідач продовжував діяльність у сфері закупівель.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

36. Суди встановили, що ОСОБА_1 , є громадянкою Королівства Нідерланди із 12 березня 2019 року.

37. 25 лютого 2021 року Київським міським центром зайнятості

ОСОБА_1 видано дозвіл строком до 25 лютого 2024 року на застосування праці позивачки на посаді директора з закупівель «Групи Нафтогаз».

38. На підставі вказаного дозволу 15 березня 2021 року між сторонами було укладено трудовий договір № 418 про призначення ОСОБА_1 на посаду директора з закупівель «Групи Нафтогаз» НАК «Нафтогаз України» строком по 14 березня 2024 року, але не більше, ніж строк дії дозволу на застосування праці.

39. Відповідно до змісту вказаного трудового договору, ОСОБА_1 зобов`язувалася сумлінно виконувати завдання та обов`язки, визначені законодавством України та статутом відповідача, наказом про розподіл обов`язків між керівництвом відповідача, іншими внутрішніми документами відповідача, посадовою інструкцією та трудовим договором.

40. Пунктом 1 наказу НАК «Нафтогаз України» № 37 від 24 лютого

2022 року «Про впровадження дистанційної роботи» було запроваджено з дня видання наказу строком на один місяць виконання працівниками НАК «Нафтогаз України» трудових обов`язків на умовах дистанційної роботи. Пунктом 2 цього наказу було затверджено «Істотні умови дистанційної роботи працівників НАК «Нафтогаз України».

41. 01 березня 2022 року ОСОБА_1 виїхала до Нідерландів, де продовжила працювати дистанційно на постійній основі, з використанням телекомунікаційних засобів зв`язку.

42. Згідно з витягом із протоколу № 74 засідання правління АТ «НАК «Нафтогаз України» від 06 березня 2022 року з питання проведення закупівель в період воєнного стану, вбачається, що за наслідками засідання правлінням прийнято рішення:

1) на період дії воєнного стану в Україні закупівлі товарів, робіт та послуг мають здійснюватися без застосування вимог внутрішніх документів (положень) Компанії та Групи Нафтогаз, за винятком вимог, які стосуються комплаєнс-перевірки контрагентів та включення санкційного застереження в договорі Компанії;

2) структурним підрозділам НАК «Нафтогаз України», керівникам дочірніх підприємств (компаній) забезпечити проведення закупівель із дотриманням принципів здійснення публічних закупівель;

3) керівникам дочірніх підприємств (компаній), які засновано Компанією, та Управлінню закупівель щомісяця інформувати Департамент з контрактування про прийняті рішення під час здійснення закупівель товарів, робіт та послуг;

4) директору з закупівель «Групи Нафтогаз» забезпечити контроль за дотриманням принципів здійснення публічних закупівель керівникам структурних підрозділів Компанії та керівниками дочірніх підприємств (компаній), які засновано Компанією.

43. Наказом № 56 від 25 березня 2022 року «Про продовження дистанційної роботи, запровадженої згідно з наказом від 24 лютого 2022 року № 37» продовжено період виконання працівниками компанії трудових обов`язків на умовах дистанційної роботи, запровадженої пунктом 1 наказу від 24 лютого 2022 року № 37 «Про впровадження дистанційної роботи», на строк дії воєнного стану та додатково на 30 календарних днів із дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.

44. Згідно з долучених до справи матеріалів, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора з закупівель «Групи Нафтогаз», з урахуванням умов дистанційної роботи, продовжувала виконувати посадові обов`язки, давала відповідні вказівки, роз`яснення.

45. Окремим дорученням голови правління НАК «Нафтогаз України» № 17-666/28.-22 від 02 квітня 2022 року ОСОБА_1 було направлено вимогу про необхідність прибуття на робоче місце о 08:30 год 04 квітня 2022 року.

46. ОСОБА_1 службовою запискою повідомила роботодавця про неможливість виконати окреме доручення й прибути на робоче місце вказавши зокрема, що є одинокою матір`ю малолітньої дитини віком молодше 3 років, приїзд у м. Київ буде небезпечним для дитини, а з урахуванням подій дорога з Нідерландів займе багато часу. Одночасно зазначила про готовність і надалі виконувати роботу дистанційно.

47. ОСОБА_1 є одинокою матір`ю сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

48. Наказом НАК «Нафтогаз України» від 14 квітня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору» на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, призупинено з 15 квітня 2022 року на період до скасування або припинення воєнного стану на території України чи на території м. Києва та Київської обл. дію трудового договору року із ОСОБА_1 , яка працює на посаді директора з закупівель «Групи Нафтогаз», а також припинено нарахування та виплату позивачці заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат на період з 15 квітня 2022 року до дня поновлення дії її трудового договору.

49. Згідно наказу НАК «Нафтогаз України» від 27 жовтня 2022 року № 213 із 07 листопада 2022 року скасовано наказ про призупинення дії трудового договору, укладеного з ОСОБА_1 . Трудові відносини з ОСОБА_1 припинено, трудовий договір розірвано достроково.

50. Відповідно до довідки від 25 травня 2023 року № 12-1378-Д

НАК «Нафтогаз України», за 12 робочих днів лютого 2022 року позивачці нараховано й виплачено заробітну плату, в сумі 654 194,54 грн, а за

22 робочих дні березня 2022 року - 1 090 418,51 грн.

51. Листом від 26 жовтня 2022 року № 10/2/4292-ВС Служба зовнішньої розвідки України повідомила, що за результатами опрацювання запиту, особа зі схожими установчими даними, а саме - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документувалася паспортом громадянки рф № НОМЕР_1 (дані з БД ГІБДД м. Москва станом на 01.01.2019р.) Проведеною перевіркою зазначеного паспортного документу за реєстром Головного управління з питань міграції мвс рф встановлено, що паспорт серед недійсних не значиться, що опосередковано вказує на наявність у згаданої особи російського громадянства на цей час.

52. Представником позивачки під час розгляду справи зазначено, що на підставі Указу президента рф від 25 червня 2020 року № 418 ОСОБА_1 не є громадянкою рф, що підтверджено: копією довідки ГУ МВС росії про вихід із громадянства від 09 липня 2020 року № 2/134816, у якій вказано, що позивачка з 25 червня 2020 року не є громадянкою російської федерації; актами добровільної здачі паспортів рф від 20 липня 2020 року, відповідно до яких ОСОБА_1 здала закордонні паспорти рф, а також паспорт громадянина рф.

53. Оригінали вказаних документів, а саме довідки ГУ МВС росії про вихід із громадянства від 09 липня 2020 року № 2/134816 та акти добровільної здачі паспортів рф було оглянуто судом першої інстанції.

54. ОСОБА_1 до працевлаштування у відповідача проживала в росії у статусі іноземного громадянина - громадянки Нідерландів.

55. З долученої до матеріалів справи копії трудового договору № 418 з директором з закупівель «Групи Нафтогаз» НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_1 від 15 березня 2021 року, вбачається, що договір укладено між НАК «Нафтогаз України» в особі голови правління Коболєва А. В. та громадянкою Нідерландів ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

56. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

57. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

58. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України).

59. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

60. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України

№ 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу. Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34 38 39 41-44 53 Конституції України.

61. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

62. 15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року. Вказаний Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

63. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

64. Відповідно до частини другої, третьої статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» тут і далі в редакції, чинній на час винесення НАК «Нафтогаз України» № 76 від 14 квітня

2022 року, на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

65. Призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. (частина перша статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

66. Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану») відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

67. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 дійшов таких висновків:

«Сам по собі факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення роботодавцем дії трудового договору. Формулювання положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення наказу АТ «НАК «Нафтогаз України» № 75 від 14 квітня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору»), що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, й використання сполучника «та» дозволяє зробити висновок, що саме настання цих двох обставин одночасно дозволяє використовувати призупинення трудового договору з працівником як тимчасову виключну подію.

Обов`язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення наказу АТ «НАК «Нафтогаз України» № 75 від 14 квітня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору») є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією із сторін та пов`язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони - не породжують правові наслідки у зв`язку із призупиненням дії трудового договору, й в кінцевому результаті нівелюють необхідність/можливість застосування цієї норми закону.

У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, з урахуванням положень статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України.

Відновлення порушеного права працівника на працю повинно здійснюватись не тільки визнанням наказу про призупинення дії трудового договору з працівником незаконним й поновленням дії трудового договору, а так само виплатою роботодавцем працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, застосовуючи норми статті 235 КЗпП України.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України, у випадку обґрунтованості призупинення дії трудового договору. Якщо ж незаконні дії роботодавця (незаконне призупинення дії трудового договору) позбавили працівника можливості працювати, то на роботодавця покладається обов`язок відшкодувати працівнику середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі».

68. У розглядуваній справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що позивачка в період воєнного стану продовжувала виконувати посадові обов`язки директора з закупівель «Групи Нафтогаз», отримувала у зв`язку з цим відповідні доручення, дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для призупинення дії трудового договору відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

69. Колегія суддів, погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 травня 2025 року у подібній справі

№ 758/4178/22 за позовом працівника до НАК «Нафтогаз України» про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає врахуванню відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України.

70. Відповідачем не доведено і з матеріалів справи не вбачається абсолютної неможливості виконання позивачкою роботи з огляду на те, що відповідно до наказу НАК «Нафтогаз України» № 37 від 24 лютого 2022 року працівникам було встановлено дистанційну роботу, за умовами якої позивачка могла та виконувала свої трудові обов`язки з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

71. НАК «Нафтогаз України» не припиняло своєї господарської діяльності після запровадження воєнного стану, а в матеріалах справи відсутні докази, що закупівлі у відповідача після запровадження воєнного стану не здійснювались.

72. Таким чином у матеріалах справи відсутні відомості про те, що на час видання оспорюваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала неможливість для роботодавця надати роботу, а для позивачки - виконувати її.

73. При стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд, беручи до уваги незаконність призупинення дії трудового договору, правильно застосував до спірних правовідносин положення

статті 235 КЗпП України за аналогією.

74. Аргументів щодо неправильного розрахунку апеляційним судом суми середнього заробітку касаційна скарга не містить.

75. Також касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в частині стягнення судових витрат, понесених позивачкою на правничу допомогу, та відмови у задоволенні вимог про стягнення суми невиплаченої компенсаційної виплати.

76. ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржує.

77. Посилання заявника на те, що суди встановили відсутність у позивачки громадянства рф та, відповідно, відсутність підстав для відстрочення виконання судового рішення на підставі документів, які не засвідчені апостилем, є безпідставними.

78. 01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783-IX).

79. Після опублікування 22 грудня 2022 року у газеті «Голос України»

Закон № 2783-IX 23 грудня 2022 року набрав чинності.

80. Закон № 2783-IX передбачає:

- зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у

м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України

від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР, у відносинах з рф та Республікою Білорусь (стаття 1);

- вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську

22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада

1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України

у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України

від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР (стаття 2).

81. Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

82. Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

83. За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з рф та Республікою Білорусь зупинено

з 27 грудня 2022 року.

84. З дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території рф і Білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з рф і Білоруссю.

85. Водночас документи щодо виходу позивачки з громадянства рф були надані суду першої інстанції до зупинення дії Мінської конвенції у відносинах з рф.

86. Вказані документи оцінені судами у сукупності з іншими наданими сторонами доказами.

87. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновками, викладеними у постанові у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 643/1873/23, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

88. Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають та за своїм змістом переважно свідчать про незгоду із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

89. Суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів, дотримались вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судових рішень і вирішили спір з урахуванням наданих доказів.

90. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

91. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

92. Оскаржені судові рішення по суті вирішення спору є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

93. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

94. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

95. Виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 10 листопада 2022 року, яке було зупинено до закінчення перегляду справи в касаційному порядку, необхідно поновити.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

2. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2022 року з врахуванням змін, внесених під час апеляційного перегляду справи, та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2022 року з урахуванням змін, внесених постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович