Постанова

Іменем України

07 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 520/10384/16-ц

провадження № 61-27895св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Атланта",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2017 року у складі судді Калініченко Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2017 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Журавльова О. Г., Кононенка Н. А.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про застосування наслідків нікчемності правочину.

Позов мотивований тим, що 24 серпня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Атланта" (далі - ТОВ "АН "Атланта"), ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про намір укласти правочин № 39/23, відповідно до умов якого позивач та відповідач зобов'язалися у строк, передбачений пунктом 2.5 договору, укласти нотаріально посвідчений договір відчуження, за яким відповідач передаватиме позивачу у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, не пізніше 25 вересня 2015 року.

Позивач за вказаним договором сплатив відповідачу передоплату (аванс) в розмірі ~money0~, що еквівалентно 1 200,00 дол. США за офіційним курсом на день укладання нотаріально посвідченого договору відчуження об'єкта.

Позивач зазначав, що 26 серпня 2015 року він повідомив відповідача про неможливість придбання об'єкта у власність та просив повернути суму авансу, однак ОСОБА_2 в добровільному порядку повернув ~money1~, що еквівалентно 600,00 дол. США за офіційним курсом Національного банку України на день повернення, про що позивач надав відповідачу розписку. Решту суми відповідач у добровільному порядку повернути відмовився.

Позивач зазначав, що аналізуючи зміст укладеного договору про намір укласти правочин від 24 серпня 2015 року № 39/23, вбачається, що вказаний договір за своєю правовою природою та змістом є попереднім договором, оскільки відповідно до пункту 1 частини 1 статті 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором, а сторонами було узгоджено в майбутньому укласти саме договір купівлі-продажу, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Тому укладений між сторонами вказаний договір є недійсним внаслідок нікчемності останнього, а тому відповідач повинен повернути позивачеві безпідставно отримані грошові кошти.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2017 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами було укладено договір про намір укласти правочин, позивач та відповідач зобов'язалися у строк, передбачений договором, укласти нотаріально посвідчений договір відчуження, позивач сплатив відповідачу передоплату (аванс) в розмірі ~money2~, що еквівалентно 1 200,00 дол. США, а після відмови укладення договору відчуження відповідач повернув позивачу 600,00 дол. США. Матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами попереднього договору купівлі-продажу квартири, а містять докази укладення договору про намір, посвідчення якого нотаріально не вимагається, а тому позивач обрав неправильний спосіб захисту.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване, ухвалено відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою та просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами було укладено попередній договір, який не був нотаріально посвідченим, а тому є нікчемним; відповідач повинен повернути частину суми авансу.

У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу, у яких ТОВ "АН "Атланта" посилається на те, що позиція позивача про нікчемність договору не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 24 серпня 2015 року між сторонами ТОВ "АН "Атланта", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про намір укласти правочин № 39/23, відповідно до умов якого позивач та відповідач зобов'язалися у строк, передбачений пунктом 2.5 договору, укласти нотаріально посвідчений договір відчуження, за яким відповідач передаватиме позивачу у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, не пізніше 25 вересня 2015 року.

Позивач за вказаним договором сплатив відповідачу передоплату (аванс) у розмірі ~money3~, що еквівалентно 1 200,00 дол. США за офіційним курсом на день укладання нотаріально посвідченого договору відчуження об'єкта. Інші посилання позивача жодним доказом не підтверджені.

Відповідно до пункту 5.2 договору сторонами визначено, що цей договір не є попереднім договором у розумінні статті 635 ЦК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 4 статті 626 ЦК України встановлено, що до договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України, відповідно до частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частиною 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно із статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати іншій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного-законодавства.

Частиною 4 статті 635 ЦК України передбачено, що договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Встановивши, що договір не містить жодного пункту чи вказівки про бажання сторін надати йому сили попереднього договору, а також те, що цей договір не містить дефекту форми та не потребує нотаріального посвідчення, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування статей 215, 216, 220 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про те, щоміж сторонами було укладено попередній договір, який не був нотаріально посвідченим, а тому є нікчемним; відповідач повинен повернути частину суми авансу, висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко