Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

місто Київ

справа № 761/21797/15-ц

провадження № 61-31202св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Фідобанк»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2017 року у складі судді Білич І. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

ОСОБА_3 у липні 2015 року звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк»), просила визнати припиненим договір поруки № 1596, укладений 26 червня 2008 року між нею та Відкритим акціонерним товариством «СЕБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк».

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2017 року відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку 27 березня 2017 року звернулась до апеляційного суд із апеляційною скаргою на зазначене судове рішення.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2017 року залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, викладених у мотивувальній частині ухвали, протягом п'яти днів з дня її отримання.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2017 року визнано неподаною та повернуто.

Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що на момент її постановлення, вимоги, зазначені в ухвалі апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, не виконані позивачем та її представником. Відповідно до зворотного повідомлення представник позивача ОСОБА_4 копію ухвали отримала 18 квітня 2017 року. Копія ухвали апеляційного суду від 05 квітня 2017 року також направлялася ОСОБА_3 за адресою, визначеною в апеляційній скарзі, проте не отримана нею повернулася на адресу суду з відміткою про причини повернення - «за зазначеною адресою не проживає», про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просила скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2017 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Заявник зазначає, що матеріали справи містять фальсифіковані докази отримання представником заявника копії ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року про залишення без руху поданої апеляційної скарги, підпис у зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення виконаний іншою особою, не представником заявника. Представник ОСОБА_3 зазначену ухвалу апеляційного суду не отримувала. Поштове відправлення, направлене на адресу заявника, повернулось до апеляційного суду без вручення адресату. Зважаючи на наведене, враховуючи неотримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заявник не мала можливості усунути недоліки, виявлені апеляційним судом у апеляційній скарзі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України

(у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України), касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом з матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 213 ЦПК України 2004 року, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Верховний Суд в оцінці доводів касаційної скарги врахував, що ухвалою апеляційного суду від 05 квітня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору. У матеріалах справи наявне зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0305806454872, відповідно до якого представник позивача ОСОБА_4 копію ухвали отримала 18 квітня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 . Копія ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року також направлялася ОСОБА_3 за адресою, зазначеною в її апеляційній скарзі: АДРЕСА_2 , проте повернулася на адресу суду з відміткою про причини повернення «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до статей 121, 297 ЦПК України 2004 року суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог статті 295 ЦПК України, а також у разі несплати суми судового збору постановляє ухвалу про залишення її без руху, про що повідомляє відповідну особу і надає строк для виправлення недоліків. Якщо особа, яка подала скаргу у встановлений строк, виправить недоліки, скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Положення статті 121 ЦПК України 2004 року щодо повернення заяви (апеляційної скарги) застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків.

За змістом наведених норм закону повернення заяви (в тому числі й апеляційної скарги) з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали суду про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали суду, але ухилилась від виконання вимог, зазначених у ній.

Відповідно до частини першої статті 38 ЦПК України 2004 року сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Заявник стверджує, що ухвала Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року не вручена ані ОСОБА_3 , ані її представнику ОСОБА_4 , оскільки підпис на зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення виконаний не представником заявника.

В оцінці наведеного Верховний Суд врахував, що доводи касаційної скарги про те, що у зворотному поштовому відправленні про вручення відправлення підпис виконано не представником заявника, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги заявнику, апеляційний суд зробив обґрунтовані висновки, що представник ОСОБА_3 отримала копію ухвали апеляційного суду від 05 квітня 2017 року про залишення її апеляційної скарги без руху, однак станом на 16 травня 2017 року недоліки апеляційної скарги не усунуто.

Верховний Суд врахував, що з моменту подання ОСОБА_3 апеляційної скарги до часу постановлення ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги минуло більше місяця (50 днів). Зважаючи на наведене, заявник та її представник зобов'язані були добросовісно діяти під час реалізації своїх процесуальних повноважень, виявляти зацікавленість рухом поданої ними апеляційної скарги, зокрема щодо відкриття апеляційного провадження у справі, а також щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію заявником своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від неї дій, спрямованих на ознайомлення із ухвалою апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, сплату судового збору за подання апеляційної скарги, заявник не надала.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).

Враховуючи встановлені обставини щодо відсутності наданих заявником доказів, які б свідчили про добросовісне здійснення нею та її представником своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від них дій, спрямованих на своєчасне виконання судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, є безпідставними.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані.

З огляду на наведене, Верховний Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норми права є беззаперечним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик