Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

місто Київ

справа № 617/205/15-ц

провадження № 61-26782св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Екопарк «Сосновий Бор»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погрібна Тетяна Петрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 липня 2017 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Котелевець А. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Екопарк «Сосновий Бор» (далі - ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор», кооператив) у лютому 2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , просив: визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок від 26 грудня 2012 року та від 25 листопада 2013 року, укладені між ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор» в особі голови кооперативу ОСОБА_2 . та ОСОБА_1 ; скасувати право власності ОСОБА_1 на зазначені земельні ділянки; визнати за ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор» право власності на спірні земельні ділянки.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що земельна ділянка, площею 0, 3024 га, що розташована на АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0, 25 га, що розташована на АДРЕСА_2 , є майном кооперативу згідно з державними актами про право власності на земельну ділянку, виданими Революційною сільською радою Вовчанського району Харківської області 03 грудня 2012 року та 29 грудня 2012 року.

За умовами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор» в особі голови кооперативу ОСОБА_2, голова кооперативу відчужив земельну ділянку, площею 0, 3024 га, що розташована на АДРЕСА_1 та надана для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови. Продаж ділянки вчинено за 16 934, 00 грн.

Згідно із договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25 листопада 2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор» в особі голови кооперативу ОСОБА_2, голова кооперативу відчужив земельну ділянку, площею 0, 25 га, що розташована на АДРЕСА_2 , надану для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови. Продаж ділянки вчинено за 14 000, 00 грн.

Відповідно до Статуту ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор», затвердженого його загальними зборами від 09 липня 2012 року, вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, виконавчим органом кооперативу є голова кооперативу.

Позивач зазначав, що рішень про розпорядження зазначеним майном кооперативу, у тому числі укладення стосовно нього договорів купівлі-продажу, загальними зборами не приймалось, дозволу на укладання договорів купівлі-продажу загальними зборами не надавалось, кошти за зазначеними договорами купівлі-продажу кооператив не отримував, про укладені договори стало відомо 29 березня 2014 року, під час ревізії діяльності кооперативу після звільнення з посади голови кооперативу ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що наведені договори укладені головою кооперативу ОСОБА_2 з перевищенням повноважень, не були погоджені ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор» до їх укладання та після їх укладання, а тому є недійсними.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, пояснивши, що оскаржувані договори укладені відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

Третя особа заперечувала проти позову, зазначила, що під час укладення оскаржуваних договорів надано правовстановлюючі документи на земельні ділянки, звіти про експертну грошову оцінку та статут кооперативу. Оскаржувані договори укладені без перевищення повноважень голови кооперативу.

Стислий виклад змісту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 12 липня 2016 року у задоволенні позову ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що в оскаржуваних договорах відсутні перевищення повноважень голови кооперативу. Також у статуті ОК «ЖБК «ЕК «Сосновий Бор» не зазначається вимога затверджувати всі укладені головою кооперативу угоди, як до, так і після їх укладання. Суд, аналізуючи надані докази, дійшов висновку, що заявлені у позові вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав доказів про недійсність договорів купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчених 26 грудня 2012 року та 25 листопада 2013 року приватним нотаріусом Погрібною Т. П., які б суперечили нормам законодавства України.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0, 3024 га, що розташована на АДРЕСА_1 , укладений 26 грудня 2012 року між ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор» в особі голови кооперативу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0, 25 га, що розташована на АДРЕСА_2 , укладений 25 листопада 2013 року між ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор» в особі голови кооперативу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Скасовано право власності ОСОБА_1 на зазначені земельні ділянки. Визнано за ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор» право власності на земельну ділянку, площею 0, 3024 га, що розташована на АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0, 25 га, що розташована на АДРЕСА_2 , надані для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, щоапеляційний суд не перевірив і не встановив, чи вживав ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор» заходів із контролю за використанням та збереженням належного йому майна протягом тривалого часу, з огляду на те, що продаж земельних ділянок відбувся у грудні 2012 року та в листопаді 2013 року, а позов пред'явлений до суду в лютому 2016 року. Крім того, не з'ясував обставини, які б свідчили про обізнаність ОСОБА_1 стосовно наявності чи відсутності обмеження повноважень у ОСОБА_2 як голови кооперативу.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10 липня 2017 року апеляційну скаргу ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий бор» задоволено. Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 12 липня 2016 року скасовано і ухвалено нове. Позовні вимоги ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор» задоволено. Визнано договори купівлі-продажу, укладені між ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор» та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки, площею 0, 3024 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , укладений 26 грудня 2012 року, та земельної ділянки, площею 0, 25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер НОМЕР_1 , укладений 25 листопада 2013 року, недійсними. Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0, 3024 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , та на земельну ділянку, площею 0, 25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер НОМЕР_1 , скасовано. Визнано за ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор» право власності на земельну ділянку, площею 0, 3024 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , надану для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови та на земельну ділянку, площею 0, 25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер НОМЕР_1 , надану для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови.

Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що оспорювані договори укладені головою кооперативу ОСОБА_2 з перевищенням повноважень, оскільки повноваження з розпорядження майном кооперативу є виключно у його загальних зборів, а загальні збори не надавали згоди на відчуження майна, що підтверджується службовою запискою керівника позивача та відповідним рішенням загальних зборів. Предметом позову є договори купівлі-продажу земельних ділянок, що укладені відповідно 26 грудня 2012 року та 25 листопада 2013 року, з позовом до суду позивач звернувся засобами поштового зв'язку 26 січня 2015 року, тобто в межах трирічної позовної давності. Той факт, що позивач звернувся з позовом відповідно через 2 роки 1 місяць і через 1 рік 2 місяці не впливає на вирішення справи по суті.

Про обізнаність ОСОБА_1 стосовно наявності чи відсутності повноважень у голови кооперативу свідчить зміст договорів купівлі-продажу, відповідно до яких договори укладені від імені продавця в особі голови кооперативу ОСОБА_2, що діє на підставі статуту, зареєстрованого державним реєстратором Харківського МВК Щербіною Л. М. 10 липня 2012 року, номер запису 14801020000053278. Оскільки договори купівлі-продажу містять умову про підписання їх особою, яка діє на підставі статуту підприємства, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони договору з таким статутом у частині, яка стосується відповідних повноважень. Така позиція висловлена у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними». Крім того, ОСОБА_1 не могла не знати про такі обмеження, оскільки вони передбачені Законом України «Про кооперацію».

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просила скасувати рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 липня 2017 року та залишити в силі рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 12 липня 2016 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що апеляційним судом не зазначено, у чому полягає неправомірність дій сторін оспорюваних договорів та яким нормам законодавства не відповідають оскаржувані договори. Апеляційним судом неправильно застосовано правила статті 92 ЦК України, не встановлено, що відповідач знала або могла знати, що голова кооперативу діяв з перевищенням повноважень. У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 , у якій зазначено, що він як голова кооперативу отримав згоду загальних зборів на укладення оспорюваних правочинів. У пунктах 3 договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 26 грудня 2012 року та від 25 листопада 2013 року ОСОБА_2 підтвердив, що ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор» отримав всю суму за продаж земельних ділянок ще до підписання договору. Позови або звернення до правоохоронних органів зі сторони кооперативу відносно неправомірних дій ОСОБА_2 за договорами купівлі-продажу спірних земельних ділянок не надходили. Заявник стверджує, що у позові не зазначено, якими діями чи бездіяльністю відповідача порушені права кооперативу. Додатково заявник зазначає, що апеляційним судом під час нового розгляду справи не враховані висновки суду касаційної інстанції, апеляційний суд не перевірив та не встановив, чи вживав кооператив заходів із збереження та контролю за використанням та збереженням належного йому майна протягом тривалого часу. Порушення норм процесуального права також полягають у тому, що заявника не сповіщено належним чином про дату та час розгляду справи апеляційним судом, необґрунтовано відхилено клопотання пор відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника заявника.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а отже касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26 грудня 2012 року та 25 листопада 2013 року між ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор» в особі голови кооперативу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0, 3024 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , наданої для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, продаж вчинено за 16 934, 00 грн, а також договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0, 25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер НОМЕР_1 , наданої для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, продаж вчинено за 14 000, 00 грн.

Загальними зборами членів ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор» згідно з протоколом від 09 липня 2012 року затверджено статут кооперативу та зареєстровано 10 липня 2012 року.

Відповідно до статті 9 Статуту Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, що узгоджується зі статтею 15 Закону України «Про кооперацію», до компетенції яких відноситься прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном (пункт 9.2 Статуту), тоді як виконавчий орган кооперативу - голова кооперативу такими функціями не наділений (пункт 10.2 статті 10 Статуту).

Оспорювані договори купівлі-продажу, як встановлено судами та не заперечено відповідачем, не були схвалені позивачем.

Про обізнаність відповідача ОСОБА_1 стосовно наявності чи відсутності повноважень у голови кооперативу свідчить зміст договорів купівлі-продажу, відповідно до яких: «договори укладені від імені продавця в особі голови кооперативу ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, зареєстрованого державним реєстратором Харківського МВК Щербіна Л. М. 10 липня 2012 року, номер запису 14801020000053278».

Оскільки обидва договори купівлі-продажу містять умову про підписання їх особою, яка діє на підставі статуту підприємства, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони договору з таким статутом у частині, яка стосується відповідних повноважень.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У справі, що переглядається, оспорювані договори укладено між ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор», від імені якого діяв голова кооперативу ОСОБА_2 , та ОСОБА_1

Позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначив, що голова кооперативу ОСОБА_2 не мав повноважень на укладення оспорюваних договорів, оскільки такі дії не погоджені Загальними зборами кооперативу.

В оцінці доводів касаційної скарги, законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення Верховний Суд врахував, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України).

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України є підставою виникнення правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі, вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Таким чином, орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Такі ж висновки викладені і у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-2363цс16, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.

Відповідно до статті 9 Статуту ОК «ЖБК «Екопарк «Сосновий Бор» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, що узгоджується із частиною першою статті 15 Закону України «Про кооперацію».

У пункті 9.2 статті 9 Статуту віднесено до компетенції загальних зборів членів кооперативу прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Згідно зі статтею 10 Статуту виконавчим органом кооперативу є голова кооперативу.

Зважаючи на наведене, для укладення договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок голова кооперативу зобов'язаний був отримати згоду загальних зборів.

Апеляційним судом під час розгляду справи встановлено, що голова кооперативу не отримував згоди на укладення правочинів щодо відчуження майна кооперативу, а також, що покупець могла дізнатись про відсутність повноважень на вчинення оскаржуваних правочинів головою кооперативу, оскільки у договорах зазначено, що представник кооперативу діяв на підставі статуту, що не заперечувалося і приватним нотаріусом.

Зважаючи на наведене, апеляційним судом правильно застосовано до спірних правовідносин правила статті 92 ЦК України. ОСОБА_1 , укладаючи з юридичною особою оспорювані договори, зобов'язана була передбачати, що голова кооперативу міг діяти з перевищенням повноважень, наданих йому відповідно до Статуту кооперативу.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведені обставини встановлені судами, зміна оцінки доказів та спростування встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції за правилами статті 400 ЦПК України.

Доводи заявника, що апеляційним судом порушені норми процесуального права також відхилені Верховним Судом з огляду на таке.

За правилами статті 305 ЦПК України 2004 року апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Під час вирішення питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідача апеляційний суд врахував, що представник відповідача просив розгляд справи відкласти, посилаючись на знаходження у відрядженні, але при цьому відповідних доказів до заяви не надав. Зважаючи на наведене, апеляційний суд, не встановивши поважності причин неявки у судове засідання, дотримався правил статті 305 ЦПК України 2004 року.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Одночасно Верховний Суд врахував, що позивачем обрано спосіб захисту порушених прав, який не передбачений законом або договором, зокрема про скасування права власності відповідача на земельні ділянки.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема в недотриманні сторонами в момент вчинення правочину вимог закону (стаття 215 ЦК України).

Законодавець у частині першій статті 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Встановивши фактичні обставини, суд апеляційної інстанції правильно визначив правову природу цивільних відносин між сторонами. Одночасно Верховний Суд визнає помилковим застосування апеляційним судом такого способу захисту, як скасування права власності. Проте, враховуючи, що недоліки зазначеного рішення не впливають на правильність прийнятого рішення у справі, Верховний Суд, застосувавши правила статей 401, 410 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги остаточних висновків суду не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик