Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 569/10869/15-ц

провадження № 61-35860св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Ларченко Ірини Миколаївни,

відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 05 травня 2017 року у складі судді Шеремет А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня 2017 року позов ПАТ «Банк Форум» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором від 28 листопада 2007 року № 0011/07/16-N у сумі 27 243,47 дол. США та 12 953,10 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 23 лютого 2017 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Також не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 23 лютого 2017 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 20 березня 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків скарги, а саме сплатити судовий збір у розмірі 1 004,85 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 20 березня 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків скарги, а саме сплатити судовий збір у розмірі 1 004,85 грн.

На виконання вимог ухвали, ОСОБА_2 подав до суду клопотання про продовження строку виконання ухвали суду від 20 березня 2017 року, оскільки у нього відсутні кошти у розмірі 1 004,85 грн для сплати судового збору.

Аналогічне клопотання було подане і ОСОБА_1

Ухвалами Апеляційного суду Рівненської області від 05 травня 2017 року у задоволенні клопотань ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційні скарги визнано неподаними та повернуті заявникам.

Повертаючи апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин на які вони посилалися в своїх клопотаннях,а тому суд не знайшов достатніх обґрунтованих та доведених підстав для відстрочення сплати судового збору.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг та позиції інших учасників справи

У червні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 05 травня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права. Вказує на те, що він не просив у письмовому клопотанні відстрочити, розстрочити, зменшити чи звільнити від сплати судового збору. Він просив лише продовжити строк виконання ухвали апеляційного суду. Суд ототожнив поняття «відстрочення, розстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору» із поняттям «продовження строків виконання ухвали суду».

Також у червні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 05 травня 2017року, яка є ідентичною касаційній скарзі ОСОБА_2

У вересні 2017 року ОСОБА_5 подала заяву про визнання касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2017 року ОСОБА_5 залучено до участі у справі як правонаступника ПАТ «Банк Форум», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Форум» Ларченко І. М.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційні скарги.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційні скарги.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Нормативно-правове обґрунтування

Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Частиною другою статті 297 ЦПК України 2004 року встановлено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору, застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 297, статті 121 ЦПК України 2004 року суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог статей 119 і 120 цього Кодексу або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали. Якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає її вимоги, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається заявникові.

За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів.

Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року).

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України 2004 року, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Із підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних розглядом справи, або звільнити від їх оплати (частина третя статті 82 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до статті 8 Закону України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» (із змінами, внесеними згідно із Законами від 22 травня 2015 № 484-VIII, від 16 липня 2015 року № 629-VIII) (далі - Закон) та статті 82 ЦПК України 2004 року єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацезданих членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Таким чином, звільнити, розстрочити чи відстрочити сплату судового збору суд може за наявності відомостей про майновий стан заявника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши відсутність підстав для звільнення, розстрочення чи відстрочення сплати судового збору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за подання апеляційних скарг, у зв'язку із недоведенням останніми свого майнового стану на момент подання апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визнання таких скарг неподаними та їх повернення, що відповідало вимогам чинного процесуального законодавства на момент постановлення оскаржуваних ухвал.

Твердження заявників про те, що суд ототожнив поняття «відстрочення, розстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору» із поняттям «продовження строків виконання ухвали суду», є безпідставними, оскільки відповідно до статті 73 ЦПК України 2004 року суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин, а отже, у суду були відсутні підстави для продовження строку, встановленого ухвалами від 20 березня 2017 року про надання доказів сплати судового збору не пізніше п'яти днів з дня отримання копії ухвали, оскільки станом на день подання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 клопотань про продовження строку виконання ухвал, такий строк ще не був пропущений, а тому відповідно положення статті 73 ЦПК України 2004 року не підлягали застосуванню.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звертаючись до суду із клопотаннями про продовження строку для усунення недоліків своїх апеляційних скарг, не вказали до якого моменту необхідно продовжити такий строк і чим це обґрунтовано. При цьому заявники не надали суду жодного доказу про те, що вони в силу певних обставин не мають можливості сплатити судовий збір у строк встановлений судом, що свідчить про те, що суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвали про повернення касаційних скарг діяв відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства.

Інші доводи касаційних скарг в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржниками вимог законодавства та власного тлумачення норм процесуального права. Такі доводи оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційні скарги є необґрунтованими у зв'язку з чим підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 05 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С. О. Погрібний

Г. І. Усик