Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 459/2513/16-ц

провадження № 61-25506св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 вересня 2017 року у складі судді Рудакова Д. І. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 07 березня 2018 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що шляхом порушення норм Конституції України Сокальським районним судом Львівської області йому спричинено моральні страждання, які полягали у приниженні честі, гідності, ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з позбавленням прав порушено нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активної діяльності, порушено стосунки з оточуючими людьми, так як всі родичі та знайомі глузують з нього, повторюючи, що він, живучи та діючи в межах закону, не може довести свою правоту в судах, оскільки кожне рішення суду, яким відмовлено у задоволенні його вимог, свідчить, що його вимоги незаконні.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 12 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 листопада 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справі від 05 липня 2017 року, відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до Сокальського районного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача 1 000 000,00 грн.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 08 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ні норми Конституції України, ні норми ЦК України, ні Закон України від 01 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачають такої правової підстави для відшкодування юридичній особі моральної шкоди, як заподіяння шкоди внаслідок постановлення суддею (судом) незаконного судового рішення в цивільній справі, незаконність якого підтверджена судом вищої інстанції при перегляді справи в апеляційному та касаційному порядку. Твердження позивача про незаконність дій судді у цьому випадку є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому сама по собі ухвала суду касаційної інстанції свідчить лише про допущення судом помилки при ухваленні судового рішення, а не про незаконність дій судді чи порушення останнім присяги. Крім того, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження приниження його честі, гідності чи ділової репутації, моральних переживань, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, глузування з нього усіх його родичів та знайомих у зв'язку з ухваленням судом рішень не на його користь.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 07 березня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не подано суду жодного доказу на підтвердження приниження його честі, гідності чи ділової репутації, моральних переживань, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 вересня 2017року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 07 березня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суди зобов'язані були захистити права гарантовані статтею 56 Конституції України, і задовольнити його позов або на підставі статті 40 Конституції України та статті 23 ЦК України.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 13 січня 2015 року у справі № 454/80/15-ц відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Вищого адміністративного суду України та Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації.

Зазначену ухвалу та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03 березня 2015 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

За змістом статті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Отже, правильними є висновки суду першої інстанції, з якими погодився й суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги не знайшли свого обґрунтування при розгляді справи, оскільки позивач не довів незаконності дій або бездіяльності чи незаконності рішення суду з ознаками неправомірності, а тому за умов відсутності решти складових - наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, для виникнення зобов'язання відшкодування шкоди відповідно до вимог статті 1176 ЦК України підстави відсутні.

ОСОБА_2 не доведено факту заподіяння моральної шкоди, що полягає в приниженні його честі та гідності внаслідок порушення норм Конституції України, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями Сокальського районного суду Львівської області та наслідками, зазначеними ним у позові.

Вирішуючи спір по суті в частині позовних вимог до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.

Доводи заявника щодо порушення його права на доступ до правосуддя є безпідставними, оскільки рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій чи відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судів (суддів) при здійсненні ними своїх повноважень, гарантованих Конституцією Українидо іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 вересня 2017року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 07 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С. О. Погрібний

Г. І. Усик