Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

місто Київ

справа № 132/603/14-ц

провадження № 61-10934св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК»,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко Олексій Степанович,

заінтересована особа - ОСОБА_1

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 13 січня 2016 року у складі судді Павленко І. В. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Іващука В. А., Вавшка В. С., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції заявника

Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» (далі - ПАТ «РОДОВІД БАНК», банк) у грудні 2015 року звернулось до суду із скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О. С., заінтересована особа - ОСОБА_1 , просив визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О. С. під час ухвалення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 30 жовтня 2015 року № 49181797; скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О. С. від 30 жовтня 2015 року № 49181797; зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О. С. ухвалити постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа від 18 лютого 2015 року № 132/603/14-ц, виданого Калинівським районним судом Вінницької області.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 13 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року, скаргу ПАТ «РОДОВІД БАНК» залишено без розгляду.

Судові рішення обґрунтовувались тим, що заявник належним чином повідомлявся судом першої інстанції про місце і час розгляду справи, призначеного на 25 грудня 2015 року та 13 січня 2016 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення судових повісток уповноваженій особі за місцем знаходження банку.

Апеляційний суд додатково зазначив, що доводи апеляційної скарги, що судові повістки були вручені заявнику менш ніж за три дні до судового засідання, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскільки заявник мав можливість звернутись до суду із заявою про відкладення розгляду справи або про розгляд скарги за його відсутності. Наведені у апеляційній скарзі обставини не призвели до неправильного вирішення судом питання про залишення скарги без розгляду.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у грудні 2016 року, ПАТ «РОДОВІД БАНК» просило скасувати ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 13 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції порушено вимоги статті 74 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), оскільки заявника сповіщено про розгляд скарги менше ніж за три дні до судового засідання. Враховуючи, що опрацювання вхідної кореспонденції банку здійснюється канцелярією, після чого всі документи передаються керівникові підрозділу та лише після його ознайомлення із кореспонденцією відповідальний юрист займається справою, у тому числі бере участь у судових засіданнях.

Зважаючи на наведене, заявник вважає, що він був повідомлений про розгляд скарги неналежним чином, що позбавило можливості представника заявника взяти участь у розгляді скарги на дії державного виконавця судом, а залишення скарги без розгляду позбавило заявника права на судовий захист.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, далі - ЦПК України), що набрав чинності 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом з матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.

За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначено за правилами статті 213 ЦПК України 2004 року, згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 213 ЦПК України 2004 року, касаційна скарга підлягає задоволенню.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що у судове засідання, призначене судом першої інстанції на 25 грудня 2015 року, представник ПАТ «РОДОВІД БАНК», отримавши 22 грудня 2015 року повістку про виклик до суду, не з`явився (а. с. 23).

25 грудня 2015 року судом першої інстанції відкладено розгляд справи на 13 січня 2016 року, про що заявник повідомлений 11 січня 2016 року, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням про отримання повістки про виклик до суду.

У судове засідання, призначене на 13 січня 2016 року, представник ПАТ «РОДОВІД БАНК» повторно не з`явився.

Порядок розгляду скарг на дії державного виконавця передбачено у статті 386 ЦПК України 2004 року, відповідно до частин першої та другої якої скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа органу державної виконавчої служби, приватний виконавець не можуть з`явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.

Таким чином, процесуальним законом передбачено, що скарги на дії державного виконавця розглядаються за участю заявника або його представника.

Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 27 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частин третьої-шостої статті 74 ЦПК України 2004 року судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

За змістом частини першої статті 169 ЦПК України 2004 року суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що суд може залишити позовну заяву (скаргу) без розгляду з наведеної правової підстави лише у разі одночасного існування таких умов: 1) належне повідомлення позивача (заявника) про час та місце розгляду справи; 2) його неявка в два судові засідання поспіль; 3) неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що повістка про виклик до суду вручена заявнику, відповідно, за два та один день до судових засідань, призначених на 25 грудня 2015 року та 13 січня 2016 року, відсутні підстави вважати, що ПАТ «РОДОВІД БАНК» було належним чином повідомленим судом першої інстанції про розгляд справи, що є безумовною підставою для відкладення розгляду справи для належного сповіщення учасників її розгляду.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Таким чином, суд першої інстанції порушив право банку знати про час і місце судових засідань (частина друга статті 6 ЦПК України 2004 року), що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року (заява № 18656/13) та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року (заява № 70329/12)).

Такий висновок суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18, а також правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року, підстав відступити від яких не встановлено.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, неправильно застосував положення частини четвертої статті 74, статті 169, пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України, зробив необґрунтований висновок, що представник заявника, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, повторно не з`явився у таке судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Закон надає право суду залишати заяву (позов, скаргу) без розгляду лише у разі повторної неявки належним чином сповіщеного позивача про судове засідання, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, незалежно від причин його неявки, наявності чи відсутності поважних причин для такого. У разі неналежного сповіщення позивача (заявника) про розгляд справи відсутні правові підстави для залишення скарги на дії державного виконавця без розгляду.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Встановленні порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права є істотними, мають наслідком обов`язкове скасування судових рішень, а тому Верховний Суд, відповідно до правил частини четвертої статті 401 ЦПК України уповноважений скасувати оскаржувані судові рішення у попередньому судовому засіданні без призначення справи до судового розгляду.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» задовольнити.

Ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 13 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2016 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик