Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 640/20533/16-ц

провадження № 61-27366св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», комунальне підприємство «Жилкомсервіс»,

представник комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - Ващенко Тетяна Денисівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на рішення Київського районного суду м. Харкова, у складі судді Губської Я. В.,

від 26 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області,

у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Коваленко І. П., Котелевець А. В.,

від 27 березня 2018 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі -

КП «Харківські теплові мережі»), комунального підприємства «Жилкомсервіс» (далі - КП «Жилкомсервіс») про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 30 жовтня 2016 року на технічному поверсі вказаного будинку над належною їй квартирою відбувся прорив трубопроводу центрального опалення, внаслідок чого її квартира була залита великою кількістю води, що завдало шкоди приміщенням квартири та майну, яке там знаходилось. Крім того, зазначала, що внаслідок залиття квартири вона зазнала моральних страждань.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила стягнути в солідарному порядку з КП «Жилкомсервіс» та КП «Харківські теплові мережі» на відшкодування майнової шкоди 137 896 грн, моральної шкоди -

10 тис. грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 114 913 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди та 10 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 1186 від 20 грудня 2006 року

КП «Харківські теплові мережі» визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд у житловому фонді комунальної власності, а укладеним

13 лютого 2012 року між КП «Жилкомсервіс» та КП «Харківські теплові мережі» договором передбачено обов`язок КП «Харківські теплові мережі» здійснювати технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання, утримання їх у належному технічному стані, а тому саме КП «Харківські теплові мережі» зобов`язано відшкодувати завдану позивачу майнову та моральну шкоду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 рокуапеляційну скаргу КП «Харківські теплові мережі» залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 липня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що рішеннями органу місцевого самоврядування та умовами укладеного між КП «Жилкомсервіс», як управителем будинків, з

КП «Харківські теплові мережі», як виконавцем послуг з утримання будинків, договору передбачено обов`язок останнього щодо здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових мереж, вжиття заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, отже наявні підстави для покладення відповідальності за завдану позивачу залиттям квартири майнову та моральну шкоду саме на КП «Харківські теплові мережі». Розмір завданої внаслідок пошкодження належного позивачу майна майнової та моральної шкоди КП «Харківські теплові мережі» не оспорювався.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі КП «Харківські теплові мережі» просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові до

КП «Харківські теплові мережі», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що договором від 13 лютого 2012 року № 15/1 передбачено обов`язок КП «Харківські теплові мережі» надавати послуги з утримання будинків та прибудинкових територій у частині технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання і виконання робіт з усунення аварійних ушкоджень на внутрішньобудинкових системах, отже виконавець виконує не весь обсяг робіт з утримання будинків, а лише частину - здійснює технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання і виконує роботи з усунення аварійних ушкоджень. Проведення поточних і капітальних ремонтів на КП «Харківські теплові мережі» ані нормативним актом, ані договором з КП «Жилкомсервіс» не покладено. Забезпечення проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до положень чинного законодавства України покладено на балансоутримувача та управителя житлового будинку.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

У відзивах на касаційну скаргу КП «Жилкомсервіс», ОСОБА_1 просять залишити касаційну скаргу КП «Харківські теплові мережі» без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

До Верховного Суду надійшло клопотання КП «Харківські теплові мережі» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на те, що справа містить виключну правову проблему.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Харківської міської ради від 26 липня 2006 року № 69/06 було створено КП «Жилкомсервіс».

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року № 1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова» визначено виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова: з управління будинком, спорудою або групою будинків - КП «Жилкомсервіс», з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: КП «Харківблагоустрій», КП «Харківські теплові мережі»,

ДКП «Харківкомуночиствод», КП «ВТП «Вода», КСП «Харківгорліфт» та інші.

13 лютого 2012 року між КП «Жилкомсервіс» (управитель) та КП «Харківські теплові мережі» (виконавець) було укладено договір, відповідно до

пункту 1.1 якого управитель доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем центрального опалення та гарячого водопостачання: мережі, приладів та обладнання, які розміщені в межах будинку, та виконання робіт з усунення аварійних ушкоджень на внутрішньобудинкових системах, а управитель зобов`язується прийняти та оплатити виконавцю надані послуги.

Пунктами 2.3.2 та 2.3.5 вказаного договору сторони передбачили, що виконавець зобов`язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені цим договором.

30 жовтня 2016 року сталося залиття вказаної квартири, що підтверджується актом № 188, складеним 31 жовтня 2016 року комісією у складі начальника, інженера та майстра дільниці № 13 КП «Жилкомсервіс», а також слюсаря

КП «Харківські теплові мережі».

Зі змісту вищезазначеного акту слідує, що 30 жовтня 2016 року

о 09 год. 50 хв. сталася аварія - прорив лежака опалення Д50 на горищі над квартирою АДРЕСА_1 . Співробітником дільниці КП «Харківські теплові мережі» ОСОБА_2 о 10 год. 00 хв. було перекрито постачання теплоносія. В результаті аварії сталося залиття в житловій кімнаті підвісної стелі та стін з обваленням підвісної конструкції, залиття підлоги - ламінат, залиття в житловій кімнаті та спальні електропроводки та електроарматури. Також мало місце залиття меблів та особистих речей.

Згідно з висновком експертного будівельно-технічного дослідження

від 14 грудня 2016 року № 11419, складеним Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса, причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є порив трубопроводу системи теплопостачання. Вартість відновлювального ремонту складає 137 896 грн.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон

№ 1875-ІV).

Відповідно до частин другої, четвертої, шостої статті 19 Закону № 1875-ІVучасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до статті 13 Закону № 1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року № 1186 визначено статус КП «Жилкомсервіс» як управителя будинків, а КП «Харківські теплові мережі» - як виконавця послуг з їх утримання.

Відповідно до статті 1 Закону № 1875-ІV управителем є особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом будинків і споруд (далі-управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору. Виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно статті 21 Закону № 1875-ІV виконавець зобов`язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Стаття 29 Закону № 1875-ІV визначає, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Частиною другою статті 24 Закону № 1875-ІV встановлено, що балансоутримувач зобов`язаний укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини другої статті 24 Закону № 1875-ІV балансоутримувач зобов`язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, а також забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, що передане на його баланс.

Підпунктом 8 частини другої статті 25 Закону № 1875-ІV встановлено обов`язок управителя забезпечувати здійснення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів відповідно до встановлених стандартами, нормативами, нормами і правилами вимог щодо строків та регламентів.

Відповідно до положень статті 25 Закону № 1875-ІV управитель має право, зокрема, укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом.

Сторонами не заперечувалось, що залиття квартири позивача мало місце 14 лютого 2015 року в результаті прориву лежака опалення на горищі будинку.

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону № 1875-ІV споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містять статті 76, 81 ЦПК України, чинного на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, обґрунтованого виходив із того, що залиття квартири АДРЕСА_1 сталося внаслідок протиправної бездіяльності КП «Харківські теплові мережі», що полягала у незабезпеченні належного стану внутрішньобудинкових систем центрального опалення та гарячого водопостачання у будинку, технічне обслуговування яких було покладено на КП «Харківські теплові мережі», а тому, враховуючи обставини, за яких сталося залиття квартири, а також умови укладеного між відповідачами договору, саме з КП «Харківські теплові мережі» підлягає стягненню на користь позивача сума завданої майнової та моральної шкоди.

Зазначений висновок узгоджується із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 638/9832/15-ц (провадження № 61-3280зпв18), від 20 червня 2019 року у справі № 645/3270/15-ц (провадження № 61-11943св18), від 07 лютого 2018 року у справі № 639/101/17 (провадження № 61-46487св18), від 10 липня 2019 року у справі № 640/9533/15 (провадження № 61-14135св18) щодо застосування вказаних норм права. З урахуванням вказаних висновків та обставин, встановлених судами у цій справі, підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегією суддів не встановлено, отже клопотання КП «Харківські теплові мережі» до задоволення не підлягає.

Доводи касаційної скарги КП «Харківські теплові мережі» про те, що чинним законодавством України та будь-якими іншими актами чи договорами на нього не покладено обов`язків, невиконання яких мало наслідком залиття кватири позивача, є безпідставними.

Суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів по суті спору.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства «Харківські теплові мережі» залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович