Постанова

Іменем України

11 червня 2020 року

м. Київ

справа № 523/16625/14-ц

провадження № 61-47553св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Маламеда Іллі Самуїловича на постанову апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Калараш А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому з урахуванням уточнень просив визнати недійсною довіреність від 05 грудня 2008 року, видану ним на ім`я ОСОБА_2 на право управління та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 , визнати недійсним договір купівлі-продажу цієї квартири від 23 січня 2009 року та визнати за ним право власності на неї.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 29 жовтня 2004 року між ним та державним підприємством «Транспортний експедиційний центр» (далі - ДП «Транспортний експедиційний центр») укладений договір інвестування № Бал/ТЕЦ-1-19, відповідно до умов якого підприємство зобов`язалося передати у власність інвестора об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 .

21 березня 2006 року він видав довіреність № 721 на ім`я ОСОБА_2 , відповідно до якої уповноважив останню бути його представником за договором інвестування. 24 листопада 2008 року вищезазначена довіреність була скасована, про що нотаріусом внесено відповідний реєстраційний запис та направлено повідомлення до Єдиного реєстру довіреностей.

28 листопада 2008 року ОСОБА_2 , використовуючи скасовану довіреність, оформила в комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» технічний запис та отримала свідоцтво про право власності на квартиру на його ім`я без його відома.

05 грудня 2008 року невстановлена особа, без його відома та згоди, видала довіреність від його ( ОСОБА_1 ) імені на ім`я ОСОБА_2 з правом управління та розпорядження спірною квартирою. 23 січня 2009 року ОСОБА_2 , використовуючи зазначену довіреність, оформила договір купівлі-продажу вищевказаної квартири із ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що він не видавав довіреність від 05 грудня 2008 року, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2017 року у складі судді Сувертак І. В. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Оскільки оригінал довіреності від 05 грудня 2008 року серії ВМА № 555640 в рамках даної цивільної справи не досліджувався у зв`язку з його відсутністю, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову через недоведеність позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсною довіреність від 05 грудня 2008 року серії НОМЕР_1 , видану ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 на право управління та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 54, 1 кв. м, житловою площею 25, 9 кв. м, зареєстровану державним нотаріусом Масловою М. В. в реєстрі за № 1-5721.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 54, 1 кв. м, житловою площею 25, 9 кв. м, укладений 23 січня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54, 1 кв. м, житловою площею 25, 9 кв. м, за ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд виходив із того, що договір купівлі-продажу спірної квартири був укладений ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 на підставі недійсної довіреності від 05 грудня 2008 року, тому цей правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відповідно набуття права власності ОСОБА_3 на зазначену квартиру є неправомірним, так як ОСОБА_2 не мала права укладати відповідний договір купівлі-продажу спірної квартири від імені власника ОСОБА_1 , оскільки його волевиявлення на укладення оскаржуваного договору було відсутнє. Зазначені обставини є підставою для визнання укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23 січня 2009 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним згідно вимог частини першої статті 215 ЦК України, оскільки зміст правочину суперечить частині третій статті 203 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через свого представника Маламеда І. С. подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Апеляційний суд, незважаючи на заяву відповідача, подану під час розгляду справи судом першої інстанції, не вирішив питання про застосування позовної давності.

Крім того, суд не звернув увагу на те, що право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними довіреності і договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на квартиру.

Витребувано із Суворовського районного суду м. Одеси цивільну справу № 523/16625/14-ц.

У задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року справу № 523/16625/14-ц призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Обставини справи

Суди встановили, що 29 жовтня 2004 року між ДП «Транспортно-експедиційний центр» та ОСОБА_1 був укладений договір інвестування № Бал/ТЕЦ-1-19, за умовами якого підприємство зобов`язалося передати у власність інвестора об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 - здійснити оплату вартості квартири.

У подальшому ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси за договором інвестування, у зв`язку з чим видав довіреність від 21 березня 2006 року. 24 листопада 2008 року ця довіреність була скасована, про що нотаріусом внесено відповідний запис та направлено повідомлення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що відповідач, використовуючи анульовану довіреність, 28 листопада 2008 року отримала свідоцтво про право власності на зазначену квартиру на його ім`я та у подальшому 05 грудня 2008 року невстановлена особа, без його відома та згоди, видала довіреність від його імені на ім`я ОСОБА_2 .

За змістом наявної у матеріалах справи копії довіреності від 05 грудня 2008 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 управляти та розпоряджатися з правом продажу або міни належною йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 з правом підпису договору купівлі-продажу або міни.

Посилаючись на те, що не видавав оспорювану довіреність та не уповноважував відповідачку розпоряджатися своїм майном, ОСОБА_1 просив визнати цю довіреність та укладений у подальшому з її використанням договір купівлі-продажу його квартири недійсними на підставі статей 215, 216 ЦК України.

В рамках даної цивільної справи для встановлення належності підпису ОСОБА_1 в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій під № 1-5721 від 05 грудня 2008 року була проведена судово-почеркознавча експертиза на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2015 року.

За результатами дослідження експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України наданий висновок від 19 липня 2016 року № 6351, згідно з яким, зокрема, підпис від імені ОСОБА_1 у наданому на експертизу Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій під № 1-5721 від 05 грудня 2008 року в графі «Розписка в одержанні нотаріально оформленого документа», виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно з висновком експерта Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці від 15 травня 2009 року № 159, наданого у рамках в рамках кримінального провадження № 12012170490000781, підпис від імені ОСОБА_1 у генеральній довіреності від 05 грудня 2008 року, можливо, виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до висновку експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 30 листопада 2009 року № 87 підпис від імені ОСОБА_1 та запис: « ОСОБА_1 » у графі: «Підпис» довіреності серії НОМЕР_1 від 05 грудня 2008 року від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 на право управління та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 , зареєстрованої у реєстрі за № 1-5721 та завіреної державним нотаріусом Масловою М. В., виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Експертом науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївський області наданий висновок від 25 листопада 2011 року № 1706 про те, що підпис, а також прізвище, ім`я та по батькові « ОСОБА_1 » у графі: « Підпис » довіреності серії НОМЕР_1 від 05 грудня 2008 року, виданої від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрованої у реєстрі за №1-5721 та завіреної державним нотаріусом Масловою М. В., виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно з висновком № 9105/02 судово-почеркознавчої експертизи від 22 серпня 2011 року, вирішити питання, чи здійснений підпис на другому екземплярі довіреності від 05 грудня 2008 року, завіреної державним нотаріусом Масловою М. В., самим ОСОБА_1 або іншою особою, не вдалось можливим, оскільки ні співпадаючі, ні розрізняючі ознаки не утворюють сукупності, достатньої для якого-небудь (позитивного чи негативного) висновку про виконання вказаного підпису ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Частиною третьою статті 244 ЦК України визначено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України однією із загальних вимог, дотримання якої необхідно для дійсності правочину, є вимога щодо волевиявлення учасника правочину, яке повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи апеляційний суд установив, що 18 вересня 2009 року правоохоронними органами було зроблено виїмку довіреності ВМА №555640 від 05 грудня 2008 року на підставі постанови про вчинення виїмки від 14 вересня року в рамках кримінальної справи № 10200900427 (кримінальне провадження № 12012170490000781) та проведено 4 судово-почеркознавчі експертизи.

За результатами дослідження вказаної довіреності надано висновки експертами Управління МВС України на Одеській залізниці від 15 травня 2009 року № 159; науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Одеській області від 30 листопада 2009 року № 87; науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у Миколаївський області від 25 листопада 2011 року № 1706; Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 22 серпня 2011 року № 9105/02, в яких, зокрема, зазначено, що підпис від імені ОСОБА_1 та запис: « ОСОБА_1 » у графі: «Підпис» довіреності серії НОМЕР_1 від 05 грудня 2008 року від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 на право управління та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 , зареєстрованої у реєстрі за № 1-5721 та завіреної державним нотаріусом Масловою М. В., виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Оцінюючи ці висновки, апеляційний суд прийняв їх в якості письмового доказу, що має відомості про обставини, які мають значення для справи, що узгоджується із нормами статей 76-78 ЦПК України, та, виходячи із відсутності волевиявлення позивача на посвідчення довіреності від 05 грудня 2008 року, визнав її недійсною.

Також апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав і для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного 23 січня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

При цьому, не звернув увагу на те, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Суд може обґрунтувати своє рішення доказами лише за умови, якщо вони були ним оголошені в судовому засіданні, пред`явлені для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, та досліджені в сукупності з іншими доказами.

Свідоцтво про право власності на квартиру на ім`я ОСОБА_1 , на яке суд послався у своєму рішенні, та договір купівлі-продажу квартири, який є предметом даного спору, у матеріалах справи відсутні та не досліджувались ні апеляційним судом, ні судом першої інстанції.

Суди також не з`ясували, коли виникло і було зареєстровано право власності на спірну квартиру, не встановили, коли саме та кому вона була відчужена, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які документи з цього приводу, а також чи ОСОБА_3 є її єдиним покупцем.

Крім того, заперечуючи проти позову, представник відповідачів під час розгляду справи судом першої інстанції 16 січня 2017 року подав заяву про застосування позовної давності.

Апеляційний суд, задовольняючи позов ОСОБА_1 у повному обсязі, початок відліку позовної давності за вимогами позивача не встановив, заяву відповідача про застосування позовної давності не розглянув, жодних висновків щодо неї не зробив.

Між тим, Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. v. THE REPUBLIC OF MOLDOVA, № 36157/08, § 22, 23, від 22 липня 2014 року).

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій постановлено без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Маламеда Іллі Самуїловича задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до першої суду.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2017 року та постанова апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель Є. В. Краснощоков