Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 395/1461/16-ц

провадження № 61-29273св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н»,

відповідачі: ОСОБА_1, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агролан»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Суровицької Л. В., Кіселика С. А., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н» (далі - ТОВ «Агроконтракт-Н») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агролан» (далі - СТОВ «Агролан»), у якому просиввизнати недійсним договір оренди землі, укладений між

ОСОБА_1 та СТОВ «Агролан» від 02 березня 2015 року, визнати договір оренди землі, укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ «Агроконтракт-Н» та ОСОБА_1, поновленим.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,65 га, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агроконтракт-Н» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на п'ять років.

У пункті 9.3.4 договору оренди землі сторони погодили переважне право орендаря на поновлення договору на новий строк, а відповідно до пункту 3.2 договору, якщо жодна із сторін не виявить наміру його припинити, попередивши письмово про це іншу сторону не пізніше ніж за шість місяців до закінчення терміну його дії, дія договору продовжується.

Позивач належним чином виконував свої обов'язки за договором та більше як за місяць до спливу строку його дії, 08 квітня 2013 року та 06 березня

2014 року, направив відповідачу лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на оренду земельної ділянки з проектом додаткової угоди. Орендодавець у місячний термін не направив жодної відповіді на його листи-повідомлення та жодним іншим чином не повідомив позивача про прийняте рішення щодо поновлення договору оренди землі.

Після спливу строку дії договору оренди землі позивач користувався спірною земельною ділянкою, яку обробляв, за що вносив орендну плату, повернення земельної ділянки не здійснювалось.

02 березня 2015 року ОСОБА_1 уклав договір оренди спірної земельної ділянки з СТОВ «Агролан».

Позивач вважає, що даний договір є порушенням його переважного права на поновлення договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, оскільки ним було повністю дотримано вимоги статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області

від 30 серпня 2017 року у складі судді Забуранного Р. А. в задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладений між позивачем та ОСОБА_1 не зареєстрований в установленому законом порядку, тому є неукладеним, а відтак відсутні підстави для поновлення дії даного договору. Суд дійшов висновку, що поновлення договору оренди неможливо також з підстав наявності між відповідачами зареєстрованого 04 липня 2017 року договору емфітевзису.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 20 листопада

2017 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору оренди землі поновленим, скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення.

Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,65 га, укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ «Агроконтракт-Н» та ОСОБА_1 В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що договір оренди землі

09 жовтня 2008 року, укладений між ТОВ «Агроконтракт-Н» та

ОСОБА_1., зареєстрований в установленому законом порядку відповідно до діючого на той час законодавства, а саме був зареєстрований 08 грудня 2009 року спеціальним органом - структурним підрозділом Центру Державного земельного кадастру щодо ведення державного реєстру земель по відношенню до органів місцевого самоврядування у складі Держкомзему України. Суд дійшов висновку, що вказаний договір набув чинності з моменту його державної реєстрації - 08 грудня 2009 року та діяв до 08 грудня 2014 року.

Апеляційний суд указав, що у встановленому законом та договором порядку позивач належно та своєчасно повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та надіслав йому проект додаткової угоди.

Також апеляційний суд дійшов висновку про порушення власником землі вимог, передбачених статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки ОСОБА_1 не звертався до орендаря з пропозиціями щодо зміни істотних умов договору, не повідомляв орендаря протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди про заперечення щодо поновлення договору, попередньо не повідомив орендаря про намір укладання договору оренди з новим орендарем, разом з тим земельна ділянка знову ним була передана в оренду іншій особі.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог в частині визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В іншій частині рішення апеляційного суду не оскажується, тому не перевіряється судом касаційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд свої висновки зробив на недопустимих доказах і припущеннях, до правовідносин, що виникли між сторонами, неправильно застосував норми закону, що регулюють відносини оренди земельної ділянки в частині переважного права орендаря на поновлення договору.

Касаційна скарга містить посилання на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що до закінчення строку дії договору орендарем ТОВ «Агроконтракт-Н» дотримано встановленої процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі на підставі частин першої-п'ятої, а також шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки відсутні докази направлення та отримання доданих до позовної заяви листа від 05 квітня 2013 року та проекту додаткової угоди (без номера та дати).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Суд установив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 3,65 гектари, розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

09 жовтня 2008 року між ТОВ «Агроконтракт-Н» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, терміном на 5 років. З урахуванням дати реєстрації даного договору він діяв до 08 грудня

2014 року.

Дану земельну ділянку ТОВ «Агроконтракт-Н» орендував згідно зі схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до пункту 3.2 договору оренди сторони погодили, що дія договору продовжується на наступний термін дії, вказаний в пункті 3.1 цього договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною.

02 березня 2015 року між відповідачами ОСОБА_1 та СТОВ «Агролан» був укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 надає, а СТОВ «Агролан» приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дібрівської сільської ради, площею 3,65 га, строком на 7 років.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ «Агроконтракт - Н» посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого, укладеним між ними, договором та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», унаслідок чого останнім було укладено договір оренди цієї самої земельної ділянки з іншим орендарем.

Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач, як орендар, належно виконував умови договору оренди; дотримався строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; орендодавець не надіслав у встановлений законом строк відмову у поновленні договору на новий строк, не повідомив про намір укласти договір оренди з іншим орендарем; уклав договір оренди з іншим орендарем на умовах, що не є рівними або кращими у порівнянні з запропонованими попереднім орендарем, та дійшов висновку, що позивач скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі та в порядку статті 33 Закону України «Про оренду землі» має переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Проте з таким висновком погодитись не можна з наступних підстав.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

До такого висновку дійшла Великуа Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц.

За змістом частини четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Установлено, що до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки позивач, з метою скористатися своїм переважним правом щодо поновлення договору оренди, двічі направляв орендодавцю ОСОБА_1 листи-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди № 1, а саме 08 квітня 2013 року та 06 березня 2014 року.

Докази направлення листа-повідомлення від 08 квітня 2013 року позивач не надав.

Проте, апеляційний суд не звернув уваги на те, що проект додаткової угоди до спірного договору оренди земельної ділянки, направлений позивачем, не містить номер та дати та містить інші умови, ніж сам договір оренди, а саме товариством запропоновано змінити розмір орендної плати та строк дії цього договору. На зміну вказаних істотних умов договору необхідна згода сторін (частина четверта статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Між сторонами такої згоди досягнуто не було.

26 квітня 2014 року, тобто за вісім місяців до спливу строку дії договору оренди, ОСОБА_1 направив позивачу лист-повідомлення, у якому повідомив орендаря про небажання продовжувати дію договору. Позивач указаний лист отримав, про що свідчить запис у книзі реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ «Агроконтреакт- Н» (за вхідним № 180

від 29 квітня 2014 року) (а. с. 123).

Сукупність наведених обставини та наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем свідчили про наміри оренодавця припинити договірні правовідносини з позивачем, що виникли з договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, ухвалене апеляційним судом рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом касаційної інстанції задоволено касаційну скаргу

ОСОБА_1., скасовано рішення апеляційного суду в частині визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем та у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог, судові витрати покладаються на позивача.

У зв'язку із наведеним із товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий, сплачений за подачу апеляційної скарги та касаційної скарги ( 2 893,80 грн, 515, 80 грн та 3 307,20 грн відповідно).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 29 листопада

2017 року в частині задоволення вимог про визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем скасувати.

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агролан» про визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги та 3 307,20 грн за подачу касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В.Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська