Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 742/1949/15-ц

провадження № 61-44405св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Територіальна громада с. Івківці в особі Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області,

третя особа - приватний нотаріус Прилуцького районного нотаріального округу Сидоренко Л. О.,

особа, яка подала апеляційну скаргу - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 06 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Харечко Л. К., Лакізи Г. П., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 06 серпня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до територіальної громади с. Івківці в особі Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, третя особа - приватний нотаріус Прилуцького районного нотаріального округу Сидоренко Л. О., про визнання в порядку спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 . Позивач прийняв спадщину після померлого батька шляхом подання заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріусу Прилуцького районного нотаріального округу Сидоренко Л. О.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом він є спадкоємцем всього майна свого померлого батька. Спадщина склалася з: грошових вкладів та частки в статутному капіталі фермерського господарства «Нива-Шоп», розміром 100 % (сто відсотків), яка належала спадкодавцю на підставі статуту фермерського господарства. Також його батьку відповідно до державного акту серії І-ЧН № 016502 від 02 квітня 1999 року, виданого на підставі рішення Прилуцької районної Ради народних депутатів Прилуцького району Чернігівської області другої сесії двадцять третього скликання від 09 липня 1998 року, була надана у постійне користування земельна ділянка площею 23,9 га, що розташована на території Ладанської селищної ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 квітня 2015 року у справі № 742/1458/15-ц встановлено факт, що Державним актом серії І-ЧН № 016502 від 02 квітня 1999 року, виданим ОСОБА_2 на підставі рішення Прилуцької районної Ради народних депутатів другої сесії двадцять третього скликання від 09 липня 1998 року, була надана у постійне користування земельна ділянка площею 23,9 га, що розташована на території Ладанської селищної ради, саме для ведення селянського (фермерського) господарства «Нива-ШОП».

27 січня 2015 року нотаріус постановою № 76/02-31 відмовив ОСОБА_1 у вчиненні такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину за законом на його ім`я на право постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, територія Ладанської селищної ради, оскільки має місце законодавчо неврегульоване питання спадкування права постійного користування земельною ділянкою, а саме - чинним Цивільним кодексом України не передбачено спадкування права постійного користування земельною ділянкою.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування земельною ділянкою площею 23,9 га, що розташована на території Ладанської селищної ради для ведення селянського (фермерського) господарства «Нива-Шоп», відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія І-ЧН № 016502 від 02 квітня 1999 року, виданого на підставі рішення Прилуцької районної Ради народних депутатів Прилуцького району Чернігівської області другої сесії двадцять третього скликання від 09 липня 1998 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 225, на ім`я ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 червня 2015 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування земельною ділянкою площею 23,9 га, що розташована на території Ладанської селищної ради для ведення селянського (фермерського) господарства «Нива-Шоп», відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія І-ЧН № 016502 від 02 квітня 1999 року, виданого на підставі рішення Прилуцької районної Ради народних депутатів Прилуцького району Чернігівської області другої сесії двадцять третього скликання від 09 липня 1998 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 225, на ім`я ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки спріна земельна ділянка є матеріальною основою фермерського господарства, керівником якого є ОСОБА_1 , у зв`язку з чим до нього, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 переходить право постійного користування нею.

Не погоджуючись із цим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області 27 квітня 2018 року засобами поштового зв`язку звернулось до Апеляційного суду Чернігівської області з апеляційною скаргою на нього.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 06 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано.

У задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна земельна ділянка відноситься до державної форми власності, а відтак місцевий суд вирішив питання про права та обов`язки Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області як особи, що представляє державу як власника цієї земельної ділянки і яка не була залучена до участі у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд апеляційної інстанції помилково прийняв та розглянув апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, не врахувавши, що вона подана із порушенням строку на апеляційне оскарження, а в силу вимог частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) такий строк поновленню заявнику не підлягає та є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складалась з грошових коштів та частки у статутному капіталі фермерського господарства «Нива-Шоп» розміром 100 %, яку прийняв позивач, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом.

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ЧН № 016502 від 02 квітня 1999 року, виданого на підставі рішення Прилуцької районної ради народних депутатів Прилуцького району Чернігівської області 2 сесії 23 скликання від 09 липня 1998 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 225, батьку позивача - ОСОБА_2 була надана у постійне користування земельна ділянка площею 23,9 га, що розташована на території Ладанської селищної ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 квітня 2015 року у справі № 742/1458/15-ц встановлено факт, що Державним актом на право постійного користування землею серія І-ЧН № 016502 від 02 квітня 1999 року, виданим ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Прилуцької районної Ради народних депутатів другої сесії двадцять третього скликання від 09 липня 1998 року, який зареєстровано Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 225 була надана у постійне користування земельна ділянка площею 23,9 га, що розташована на території Ладанської селищної ради саме для ведення селянського (фермерського) господарства «Нива-ШОП».

27 січня 2015 року приватний нотаріус Прилуцького районного нотаріального округу Сидоренко Л. О. постановою № 76/02-31 відмовив ОСОБА_1 у вчиненні такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину за законом на його ім`я на право постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, територія Ладанської селищної ради, оскільки має місце законодавчо неврегульоване питання спадкування права постійного користування земельною ділянкою, а саме - чинним Цивільним кодексом України не передбачено спадкування права постійного користування земельною ділянкою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У пункті 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною першою статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Також, відповідно до абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, згідно із абзацом 3 частиною третьою статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) норми щодо річного присічного строку для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції розповсюджувались на апеляційні скарги, подані прокурором або органом державної влади, або органом місцевого самоврядування.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм процесуального права, передумовою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи (яка є органом державної влади), поданою після 15 грудня 2017 року, на рішення, ухвалене судом першої інстанції до набрання чинності редакцією ЦПК України з 15 грудня 2017 року, є розгляд та вирішення питання розповсюдження присічного річного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного абзацом третім частиною третьою статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Такий правовий висновок за подібних правовідносин викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г.

У відповідності до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Тобто у даному випадку на Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області як орган державної влади поширюється присічний річний строк на оскарження рішення суду першої інстанції, визначеного абзацом третім частиною третьою статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження.

У той же час, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не було залучене судом до участі у справі, не було присутнім під час проголошення судового рішення, тому право на оскарження судового рішення набув з моменту отримання копії такого рішення, що і стало підставою для поновлення строку апеляційного оскарження.

Частиною другою статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Положення пунктів 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), є винятками із загального правила, передбаченого частиною другою статті 358 ЦПК України. Тому у випадках, коли за правилами дії норми у часі не діє норма частини другої статті 358 ЦПК України, не діють і винятки з неї.

Оскільки апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області подана на судове рішення від 04 червня 2015 року, строк на апеляційне оскарження якого був встановлений абзацом третім частиною третьою статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та сплив на час подання апеляційної скарги у квітні 2018 року, на таку скаргу не можуть бути розповсюдженні положення частини другої статті 358 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, й відповідно і випадки, які передбачені як виключення для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Враховуючи імперативний характер положень абзацу 3 частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та те, що річний строк, визначений для органу державної влади, є присічним і поновленню не підлягає, то суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Такого ж висновку за подібних правовідносин дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05 (провадження № 14-262цс19).

Відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для з`ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, поданою після спливу річного строку з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:

«вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року)»;

«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)».

Із змісту касаційної скарги убачається, що вона містить і заперечення на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 21 травня 2018 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, оскільки заявник не згоден з поновленням судом строку на апеляційне оскарження рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 червня 2015 року. Вказані заперечення є обґрунтованими.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

За правилами частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

При таких обставинах, ураховуючи викладене, Верховний Суд прийшов до висновку, що як оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, так і ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 21 травня 2018 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не можуть вважатись законними та підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 21 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 06 серпня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун