Постанова

Іменем України

09 червня 2020 року

м. Київ

справа № 506/543/16-ц

провадження № 61-46348св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2017 року у складі судді Плавич Н. Д. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2018 року у складі судді Черевка П. М.,

у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 27 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвиту «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 2008/13-1-08/149, згідно якого позивач надав ОСОБА_1 у тимчасове користування грошові кошти в еквіваленті грошового зобов`язання у сумі 125 145,00 дол. США за курсом НБУ на дату видачі, з порядком повернення заборгованості відповідно до пункту 1.1 договору кредиту та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за договором кредиту до 26 березня 2027 року, зі сплатою 13,00 % річних. Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти. Проте, ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором та не сплачувала у встановлений строк кредит та відсотки за користування кредитом, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Крім того, виконання кредитних і супровідних зобов`язань ОСОБА_1 перед позивачем було забезпечено порукою ОСОБА_2 , відповідно до укладеного договору поруки від 27 березня 2008 року № 06-09/644. Згідно з пунктом 1.1 договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту від 27 березня 2008 року № 2008/13-1-08/149. Таким чином, сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість станом на 05 червня 2015 року за кредитним договором від 27 березня 2008 року № 2008/13-1-08/149 у розмірі 88 437, 65 дол. США у гривневому еквіваленті на день ухвалення рішення, з яких: 79 825,64 дол. США - заборгованість за кредитом, 8 612,01 дол. США - заборгованість за відсотками.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість станом на 05 червня 2015 року за кредитним договором від 27 березня 2008 року № 2008/13-1-08/149 у розмірі 88 437,65 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 04 жовтня 2016 року еквівалентно 2 290 535,14 грн, з яких: 79 825,64 дол. США (2 067 484,08 грн) - заборгованість за кредитом, 8 612,01 дол. США (223 051,06 грн) - заборгованість за відсотками.

У задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» у частині вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судові витрати у сумі 27 876,04 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 (в інтересах ОСОБА_1 ) на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року постановлено вважати неподаною та повернути.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що 26 травня 2017 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу на вищевказане рішення. Ухвалою від 07 червня 2017 року відповідно до вимог статті 297 ЦПК України апеляційна скарга була залишена без руху та наданий п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків скарги: сплатити судовий збір в розмірі 7 579,00 грн відповідно до Закону України «Про судовий збір». У наданий судом строк вимоги, зазначені у вказаній ухвалі не виконано - судовий збір не сплачено.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року по справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованостівідмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга не містить будь-яких доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення особою, повідомленою належним чином про розгляд справи та відсутність доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, суд зобов`язаний відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційних скаргах, поданих у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвали суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2018 року, витребувано її з Красноокнянського районного суду Одеської області.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2017 року.

28 травня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2017 року мотивована тим, що про існування вказаної ухвали ОСОБА_1 стало відомо та отримано копію 19 вересня 2018 року. Вказану ухвалу відповідач не отримала з тих підстав, що адвокат неправильно вказав адресу її реєстрації та проживання.

Касаційна скарга на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2018 року мотивована тим, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 не підписувала і до суду апеляційної інстанції не подавала. Перешкоди в доступі до правосуддя відповідачу чинив адвокат.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Відповідач ОСОБА_1 була повідомлена належним чином про судове засідання у суді першої інстанції (а. с. 65).

28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, підписану її представником ОСОБА_3 , на вищезазначене судове рішення (а. с. 93 - 98).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 09 грудня 2016 року апеляційну скаргу було залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору (а. с. 103, 104).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2017 року апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто апелянту (а. с. 115 - 117).

26 травня 2017 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу на вищевказане рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2017 року відповідно до вимог статті 297 ЦПК України апеляційна скарга була залишена без руху та надано п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків скарги - сплати судового збору в розмірі 7 579,00 грн (а. с. 131 - 133).

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали від 07 червня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху представник скаржника ОСОБА_3 отримав 14 червня 2017 року (а. с. 137).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 (в інтересах ОСОБА_1 ) на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року постановленовважати неподаною та повернути (а. с. 138).

09 серпня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу на вищевказане рішення (а. с. 150 ).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року по справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено (а. с. 159, 160).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, аоскаржувані ухвали суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп (справа за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України) зазначено, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням прав на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

26 травня 2017 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу на вищевказане рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2017 року відповідно до вимог статті 297 ЦПК України апеляційна скарга була залишена без руху та надано п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків скарги - сплати судового збору в розмірі 7 579,00 грн відповідно до Закону України «Про судовий збір».

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали від 07 червня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху, представник апелянта ОСОБА_3 отримав 14 червня 2017 року, однак у наданий судом строк вимоги, зазначені в ухвалі були не виконані - судовий збір не сплачено.

Відповідно до статей 121, 297 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк, скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.

У висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ухвалі.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 (в інтересах ОСОБА_1 ) на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року слід вважати неподаною та повернути.

09 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просила поновити процесуальний строк на оскарження рішення суду першої інстанції та скасувати рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення суду по справі ухвалено 04 жовтня 2016 року, скаржник про судове засідання у суді першої інстанції була повідомлена належним чином (а. с. 65). ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення 09 серпня 2018 року, тобто після спливу тривалого часу з дня ухвалення рішення.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

ЦПК України не визначений конкретний перелік причин, що належать до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка не брала участі у справі, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року в справі № 442/37/14 (провадження № 61-1683св19).

Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA, № 21774/06, § 53, від 10 березня 2011 року).

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Слід звернути увагу і на те, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Тому, сам по собі факт отримання копій рішень суду представником відповідача, а не нею особисто, не впливає на правильність вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Як наголошується у рішеннях ЄСПЛ, сторона, яка задіяна в процесі судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За весь період перебування справи в суді апеляційної інстанції, з моменту надходження справи до Апеляційного суду Одеської області, ОСОБА_1 мала можливість поцікавилося станом апеляційного провадження, свої процесуальні обов`язки належно не реалізувала.

Інформація про хід апеляційного провадження є доступною для заявника як при безпосередньому зверненні до суду так і через мережу Інтернет.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, надав правильну правову оцінку зібраним доказам і ухвалив рішення, що відповідають вимогам закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вищевикладене свідчить про те, що касаційні скарги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційних скарг правильних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. С. Висоцька І. М. Фаловська