Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 753/484/16-ц

провадження № 61-12834св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області, Бориспільська районна державна адміністрація Київської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві,

особа, яка зверталася до суду з апеляційною скаргою, - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасуна Володимира Григоровича на постанову Апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2018 року у складі колегії суддів: Іванченка М. М., Желепи О. В., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області (далі - Управління Держгеокадастру), Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - Бориспільська РДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання державних актів про право власності на земельні ділянки недійсними.

На обґрунтування позову посилалася на такі обставини. Рішенням Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 327/5139 їй у приватну власність із земель, відведених в постійне користування садовому товариству «Святище» Дарницького района м. Києва (далі - СТ «Святище»), надана земельна ділянка АДРЕСА_1, площею 0,0600 га, для ведення колективного садівництва, розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:96:109:0017. На підставі цього рішення на ім`я позивача виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку від 10 листопада 2011 року серії ЯЖ № 038457, який внесений до державного реєстру за вищезазначеним кадастровим номером органом державної реєстрації 10 листопада 2011 року. На цій земельній ділянці нічого не будувалося і будівлі відсутні, проте відповідно до визначених розмірів та межових знаків нею була встановлена огорожа, яка надалі була зруйнована невідомими особами. У липні 2015 року позивачу стало відомо, що про своє право на належну їй земельну ділянку заявив незнайомий їй чоловік, який назвався власником суміжної земельної ділянки площею 0,12 га. При цьому він на підтвердження свого права на земельну ділянку та встановлення його особи ніяких документів не надав і про них не повідомив.

Звернувшись до даних Публічної кадастрової карти України Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», позивачу стало відомо, що на належну їй земельну ділянку, площею 0,0600 га, кадастровий номер 8000000000:96:109:0017, повністю накладається земельна ділянка ОСОБА_2 , площею 0,12 га, кадастровий номер 3220882600:04:007:1579, а також частково накладається земельна ділянка ОСОБА_3 , площею 0,12 га, кадастровий номер 3220882600:04:007:1578.

Управління Держгеокадастру своїм листом від 01 грудня 2015 року повідомило, що через існуючу помилку в індексно-кадастрових картах, а саме кадастровий квартал «04:007», Гнідинська сільська рада Бориспільського району Київської області знаходиться за межами дії повноважень Державного кадастрового реєстратора Бориспільського району Київської області, немає можливості сформувати витяги з Державного земельного кадастру на запитувані земельні ділянки, а тому була надана роздруківка із Національної кадастрової системи та копії державних актів на право власності на запитувані земельні ділянки. Відповідно до копій вищезазначених документів земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:007:1578, площею 0,12 га була передана у приватну власність ОСОБА_3 для ведення індивідуального садівництва на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 03 листопада 2009 року № 3351 та виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку від 23 листопада 2009 року серії ЯД № 950480. Інша земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:007:1579, площею 0,12 га, була передана у приватну власність ОСОБА_2 для ведення індивідуального садівництва на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 03 листопада 2009 року № 3351 та виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку від 23 листопада 2009 року серії ЯД № 950485.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач, вважаючи своє право на земельну ділянку порушеним та оспорюваним, просила суд: визнати протиправним та скасувати розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 03 листопада 2009 року № 3351 у частині передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , площею 0,12 га, кожному; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області: серії НОМЕР_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:007:1578, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, виданого на ім`я ОСОБА_3 , та серії ЯД № 950485 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:007:1579, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 03 листопада 2009 року № 3351 у частині передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, для ведення індивідуального садівництва громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , площею 0,12 га кожному. Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області: серії НОМЕР_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:007:1578, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, виданого на ім`я ОСОБА_3 , та серії ЯД № 950485 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:007:1579, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Бориспільською РДА прийнято рішення про передачу у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельних ділянок, які не входять до складу земель ні територіальної громади Гнідинської сільської ради, ні взагалі до складу земель Бориспільського району Київської області, з порушенням повноважень, зокрема статті 17 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню і як наслідок підлягають визнанню недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2018 року заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування розпорядження Бориспільської РДА від 03 листопада 2009 року № 3351 щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, для ведення індивідуального садівництва, площею 0,12 га, та визнання недійсним державного акта серії ЯД № 950485, виданого ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області з кадастровим номером 3220882600:04:007:1579, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, скасовано, у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в указаній частині та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції своїм рішенням на порушення норм процесуального права вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_4 , який не був залучений до участі у справі, оскільки спірна земельна ділянка належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 2011 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У лютому 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасун В. Г. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимогпро визнання протиправними та скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 03 листопада 2009 року № 3351,передачі у приватну власність земельної ділянки, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області для ведення індивідуального садівництва громадянину ОСОБА_2 , площею 0,1200 га, та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, серії ЯД № 950485, з кадастровим номером 3220882600:04:007:1579, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва на ім`я ОСОБА_2 , справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 не є власником спірної земельної ділянки, оскільки не зареєстрував право власності на земельну ділянку. Апеляційним судом не наведено, чим порушуються права ОСОБА_4 та не застосовано жодної норми матеріального права, не досліджено докази. Рішення апеляційного суду порушує права позивача на ефективний судовий захист та не спрямоване на вирішення спору.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2020 рокусправу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у лютому2018 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що всуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанцій не відповідає.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є членом СТ «Святище», у якому для ведення колективного садівництва за нею була закріплена земельна ділянка АДРЕСА_1 із числа земель, відведених СТ «Святище» за розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 11 грудня 1995 року № 306 «Про надання Головному управлінню капітального будівництва Київської міської державної адміністрації земельних ділянок під забудову другої черги житлового масиву «Осокорки».

Рішенням Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 327/5139 ОСОБА_1 передано у приватну власність із земель, відведених в постійне користування СТ «Святище», земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 0,0600 га, для ведення колективного садівництва, розташовану на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:96:109:0017, на підставі якого виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку від 10 листопада 2011 року серії ЯЖ № 038457.

Відповідно до наданих Управлінням Держгеокадастру у Бориспільському районі копій державних актів на право власності на землю, земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:007:1578, площею 0,12 га, передана у приватну власність ОСОБА_3 для ведення індивідуального садівництва на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 03 листопада 2009 року № 3351 та виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку від 23 листопада 2009 року серії ЯД № 950480. Також земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:007:1579, площею 0,12 га, була передана у приватну власність ОСОБА_2 для ведення індивідуального садівництва на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 03 листопада 2009 року № 3351 та виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку від 23 листопада 2009 року серії ЯД № 950485.

18 березня 2011 року між ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:007:1579, площею 0,12 га, який посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Меленою Т. Г. та зареєстровано в реєстрі за № 864. Вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки зареєстровано в Гнідинський сільській раді Бориспільського району Київської області 16 лютого 2012 року за № 20.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у відповідній частині та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції своїм рішенням на порушення норм процесуального права вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_4 , який не був залучений до участі у справі, оскільки спірна земельна ділянка належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 18 березня 2011 року.

Проте такий висновок є передчасним.

Метою звернення ОСОБА_1 до суду є поновлення її права власності на спірну земельну ділянку.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач, наприклад, у межах розгляду справи про витребування земельних ділянок з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Зазначений висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19).

Відповідне розпорядження за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване, незалежно від того, чи було воно визнане судом недійсним або скасоване. Тому судове рішення про скасування оспорюваного розпорядження є правовою оцінкою суду, сформульованою судом при розгляді цієї справи за участі відповідача, і така оцінка не є обов`язковою для судів при розгляді іншої справи, в тому числі за участі скаржника - особи, яка не брала участі у цій справі.

Тому судове рішення про задоволення позову в цій частині не вирішує питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у цій справі. Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).

Щодо вирішення вимоги про визнання недійсним державного акта серії ЯД № 950485, виданого ОСОБА_2 , на право власності на земельну ділянку, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, з кадастровим номером 3220882600:04:007:1579, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, то необхідно звернути увагу на таке.

Визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого незаконного володіння, про що Великою Палатою Верховного Суду зазначено, зокрема у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Тому судове рішення про визнання недійсним державного акта є правовою оцінкою суду, сформульованою судом при розгляді цієї справи за участі відповідача, і така оцінка не є обов`язковою для судів при розгляді іншої справи, в тому числі за участі скаржника - особи, яка не брала участі у цій справі. Отже, судове рішення про задоволення позову в цій частині також не вирішує питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у цій справі (див. правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи у відповідній частині на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про його права та інтереси (частини перша статті 352 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Тобто, у разі з`ясування, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 не вирішувалося, апеляційному суду необхідно було вирішити питання про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, а не розглядати справу по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, рішення апеляційного суду не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у відповідній частині.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно перевірити доводи ОСОБА_4 про те, чи рішенням суду першої інстанції вирішено про його права, інтереси та свободи як особи, яка не була залучена до участі у справі.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасуна Володимира Григоровича задовольнити.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2018 рокускасувати, а справу в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування розпорядження Бориспільської РДА від 03 листопада 2009 року № 3351 щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, для ведення індивідуального садівництва, площею 0,12 га, та визнання недійсним державного акта серії ЯД № 950485, виданого ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, з кадастровим номером 3220882600:04:007:1579, площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва, направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко