Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 712/2291/16-ц

провадження № 61-7935св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 01 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бабенка В. М., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він на підставі договору дарування частки квартири від 22 жовтня 2015 року отримав у власність 2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласником іншої 1/3 частини зазначеної квартири є ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом.

У листопаді 2015 року він дізнався про те, що замки на вхідних дверях замінені ОСОБА_2 - власником 1/3 частини квартири.

Вказував, що він не має можливості використовувати та розпоряджатися своїм майном, так як відповідач чинить йому перешкоди у користуванні квартирою.

Також зазначив, що неправомірними діями відповідача йому завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях, які він зазнав внаслідок неможливості користування житлом.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати

ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні власністю та надати вільний доступ до квартири

АДРЕСА_2 ; зобов`язати відповідача передати йому ключі від вхідних дверей зазначеної квартири.

17 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування фіктивним та недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті його батька ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, зокрема квартира

АДРЕСА_2 . Він, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . стали співвласниками вказаної квартири по 1/3 частині.

22 жовтня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свої частини спірної

квартири, тобто спільно 2/3 частини подарували ОСОБА_1 відповідно до договору дарування частки квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори

Починюк Ю. В. 22 жовтня 2015 року.

Вважав, що вказаний правочин відповідно до статей 215, 216, 234 ЦК України повинен бути визнаний судом фіктивним та недійсним, оскільки укладений без наміру створення правових наслідків та спрямований на ухилення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . розподілу спадкового майна. Зазначав, що до складання договору дарування між ним та відповідачами склалися неприязні відносини у зв`язку із тим, що на розгляді

у Соснівському районному суді м. Черкаси знаходиться інший позов

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_1 про розподіл спадкового майна.

Вказував, що зазначеним договором дарування від 22 жовтня 2015 року порушені його права, оскільки він втрачає можливість отримати у повному обсязі зазначену квартиру. Іншого житла у нього немає.

Ураховуючи викладене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_2 просив суд визнати фіктивним та недійсним договір дарування частки квартири

від 22 жовтня 2015 року, посвідчений державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю. В., відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували ОСОБА_1 . 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 , повернути сторони договору у первісний стан.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2016 року у складі судді Троян Т. Є. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю задоволено частково.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним відмовлено. Зобов`язано ОСОБА_2 . надати ОСОБА_1 вільний доступ до квартири АДРЕСА_2 , надати ключі від вхідних дверей та не перешкоджати йому потрапити

до квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належними та допустимими доказами доведено той факт, що ОСОБА_2 своїми протиправними діями чинить перешкоди у користуванні власністю та не надає вільний доступ до спірної квартири ОСОБА_5 . Вказаними діями ОСОБА_2 завдано моральну шкоду ОСОБА_1 , яка виразилась

у стражданнях, які він зазнав внаслідок неможливості користування житлом та відмовою відповідача допустити позивача до квартири на протязі декількох місяців поспіль, тому вважав обґрунтованими вимоги про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завданої моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн.

ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів щодо фіктивності та недійсності укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договору дарування 2/3 частки квартири

АДРЕСА_2 , посвідченого 22 жовтня

2015 року державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю. В., зареєстрованого у реєстрі за № 1-2864, тому суд вважав, що відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 01 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Відмовлено у задоволенні позовних вимогах ОСОБА_1 про усунення перешкод

у користуванні власністю та стягнення моральної шкоди. Визнано недійсним договір дарування частки квартири від 22 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 посвідчений державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори за № 1-2864 та застосовано наслідки недійсності правочину.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки у провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 про розподіл спадкового майна, предметом вказаного позову є спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця, за яким ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на спірну квартиру, а на все інше майно, визнати право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Саме після звернення до суду з такими вимогами і було укладено договір дарування 2/3 частини спірної квартири ОСОБА_1 , що перешкоджає сторонам вирішити питання розподілу спадкового майна.Вважав, що належними та допустимими доказами підтверджено, що спірний правочин було укладено з метою уникнення розподілу спільної квартири, отже, цей правочин порушує права ОСОБА_2 , оскільки здійснений

на ухилення від розподілу спадкового майна, у тому числі однокімнатної квартири, тому, апеляційний суд вважав, що договором дарування

квартири від 22 жовтня 2015 року порушені права та законні інтереси ОСОБА_2 , який також є співвласником спірної однокімнатної квартири, яка залишилась після смерті його батька.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити

в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 24 листопада 2017 року, але який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ухвали.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження

у вказаній справі і витребувано цивільну справу №712/2291/16-ц

із Соснівського районного суду м. Черкаси.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення районного суду є законним та обґрунтованим.

Зазначав, що ОСОБА_2 підтвердив те, що замінив замки на вхідних дверях у спірну квартиру, умисно не допускає його до квартири, та вважає квартиру своєю. Натомість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили свій намір передати йому у власність 2/3 частини подарованої квартири. На підтвердження бажання настання правових наслідків договору дарування квартири від 22 жовтня 2015 року він намагався потрапити до своєї квартири та звернувся до суду з позовом про усунення перешкод

у користуванні спірною квартирою.

Зазначав, що договір дарування 2/3 квартири було укладено 22 жовтня

2015 року, а позов про усунення перешкод - у січні 2016 року. Крім того, ОСОБА_2 було подано інший позов про поділ спадкового майна, однак зазначене майно вже було подаровано.Натомість апеляційний суд

у своєму рішенні зазначає навпаки, що спочатку було поданопозов про поділ спадкового майна, а вже потім для уникнення цього поділу спадкоємцями було подаровано майно, що суд вважав підставою для визнання договору дарування недійсним.

Відзив на касаційну скаргу

23 липня 2018 року ОСОБА_2 було подано відзив на касаційну скаргу у якому він зазначав, що спірним договором дарування порушені його права, як власника квартири, тому оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції вважав законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги

ОСОБА_1 такими, що не спростовують висновків апеляційного суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою черкаською державною нотаріальною конторою 30 вересня

2015 року, зареєстровано у реєстрі за № 1-2544 ОСОБА_3 є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 належала 1/3 частка вказаної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою черкаською державною нотаріальною конторою від 30 вересня 2015 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1-2550.

22 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та

ОСОБА_1 укладено договір дарування 2/3 частки квартири

АДРЕСА_2 , посвідчений державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори

Починок Ю. В., зареєстровано у реєстрі за № 1-2864.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої та другої статті 319 ЦПК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно приписів статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Як встановлено судом, дарувальники: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на 1/3 частки квартири

АДРЕСА_2 отримали внаслідок оформлення спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 , а відповідно до умов договору дарування

від 22 жовтня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали (обдаровуваному) ОСОБА_1 у власність 2/3 частки вказаної квартири, зазначений договір дарування посвідчено 22 жовтня 2015 року державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори

Починок Ю. В. та зареєстровано у реєстрі за № 1-2864.Оскільки

ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів щодо фіктивності та недійсності укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договору дарування 2/3 частки зазначеної квартири, тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання спірного договору дарування недійсним.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня

1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно

до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:

у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством

і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків

з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до пункту 9 вказаної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити

в рішенні відповідні мотиви.

Згідно з частиною третьою статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Задовольняючи частково вимоги ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 чинить ОСОБА_1 перешкоди у користуванні спірною квартирою, тому правильним є висновок суду щодо задоволення позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості

у розмірі 2 000,00 грн.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду, у порушення вищевказаних положень закону та вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року, не звернув увагу на те, що договір дарування 2/3 частини спірної квартири було укладено 22 жовтня 2015 року, а позов про усунення перешкод було подано у січні 2016 року. Крім того, ОСОБА_2 було подано інший позов про поділ спадкового майна, однак зазначене майно вже було подаровано, натомість у рішенні апеляційного суду зазначено навпаки, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог співвласника зазначеної квартири ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою.

Отже, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, додержуючись норм матеріального та процесуального права, зробив законний

і обґрунтований висновок по суті спору під час ухвалення рішення у справі, належним чином давши оцінку наданим сторонами доказам, які

є належними та достатніми для вирішення зазначеного спору.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 01 серпня 2017 року скасувати.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 вересня

2016 рокузалишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта