ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 643/11532/16-ц

провадження № 61-10909 ск 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - садівниче товариство «50 років Жовтня»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу садівничого товариства «50 років Жовтня» на постанову апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2018 року в складі колегії суддів Кіся П. В., Бровченка І. О., Кружиліної О. А.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У 2016 році ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив скасувати наказ голови правління СТ «50 років Жовтня» Невзорової І. О. від 23 червня 2016 року № 11 про звільнення ОСОБА_1 із посади електрика на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, поновити його на роботі на посаді електрика товариства, стягнути з відповідача на його користь середній заработок за час вимушеного прогулу та 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що працював на посаді електрика в СТ «50 років Жовтня», наказом голови правління СТ «50 років Жовтня» від 23 червня 2016 року № 11 був звільнений у зв`язку з прогулом на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Уважав, що звільнення його з посади здійснене з порушенням трудового законодавства, оскільки 23 червня 2016 року він був присутній на роботі.

У зв`язку з цим указував, що має право на поновлення на роботі, отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що працівник був відсутній без поважних причин на робочому місці 23 червня 2016 року, чим порушив правила внутрішнього розпорядку та трудову дисципліну, а тому наказ про його звільнення є законним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, скасовано наказ голови правління СТ «50 років Жовтня» Невзорової І. О. від 23 червня 2016 року № 11, поновлено ОСОБА_1 на роботі в СТ «50 років Жовтня» на посаді електрика з 24 червня 2016 року, стягнуто з СТ «50 років Жовтня» на користь ОСОБА_1 35 909,4 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що роботодавець порушив передбачений законом порядок звільнення працівника з посади, а тому відповідний наказ підлягає скасуванню з поновленням працівника на роботі та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28 січня 2018 року СТ «50 років Жовтня» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначене судове рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права та дійшов безпідставного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

СТ «50 років Жовтня» просило оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що наказом голови правління СТ «50 років Жовтня» Невзорової І. О. від 03 січня 2015 року № 1 ОСОБА_1 переведений на повну ставку на посаду електрика згідно зі штатним розписом.

Наказом голови правління товариства Невзорової І.О. від 23 червня 2016 року №11 ОСОБА_1 звільнений з посади електрика на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул, а саме за його відсутність 23 червня 2016 року на робочому місці без поважних причин.

Надана відповідачем копія графіка виходу на роботу працівників товариства в червні 2016 року, затверджена головою правління СТ «50 років Жовтня» 28 травня 2016 року, не містить інформації, що ОСОБА_1 ознайомлений з ним.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 23 червня 2016 року, а також роз`яснення ОСОБА_1 його прав і обов`язків, ознайомлення працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, визначення йому робочого місця, а також застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно з пунктами 1-4 статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (абзац другий частини першої, частина друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Роботодавець не надав судам належних і допустимих доказів на підтвердження факту прогулу ОСОБА_1 (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня), а також факту ознайомлення його зі своїми права та обов`язками, правилами трудового розпорядку та графіком виходу на роботу в червні 2016 року, а тому правильним є висновок апеляційного суду, що висновок про порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни є безпідставним, а відповідний наказ про звільнення прийнятий з порушенням установленого законом порядку.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при прийнятті рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Ураховуючи зазначене, правильним є висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (частина перша, пункт 2 частини другої статті 23 ЦПК України).

Обґрунтованим є висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позову в даній справі.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями та спростовуються матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішеннь - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу садівничого товариства «50 років Жовтня» залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат