Постанова
Іменем України
08 травня 2019 року
м. Київ
справа № 522/5993/16-ц
провадження № 61-46365св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Драгмерецького М. М., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 .
22 серпня 2014 року квартира ОСОБА_1 була затоплена з вини ОСОБА_2 , про що комісією у складі працівників кооперативу ОК «Гранит» та мешканців будинку складено акт.
Зазначеним актом встановлено, що причиною затоплення є недбале ставлення власника квартири АДРЕСА_2 м. Одесі щодо обов`язку по її утриманню у належному стані.
Згідно з висновком ТОВ «Експертне бюро «Айстра» від 08 вересня 2014 року вартість проведення ремонту квартири позивача становить 130 392 грн. Проте фактично на ремонт квартири та придбання будматеріалів і обладнання позивач витратив 150 561,55 грн. Посилався на те, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яка виразилася у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації. Розмір відшкодування за завдану моральну шкоду позивач оцінив у 10 000 грн.
Враховуючи викладене та збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду у розмірі 150 561,55 грн, моральну шкоду - 10 000 грн, інфляційні втрати за період з 01 вересня 2014 року до 01 вересня 2017 року на суму 139 457,18 грн та три відсотки річних від простроченої суми шкоди за період з 01 вересня 2014 року до 01 вересня 2017 року у сумі 13 575,29 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 145 886,42 грн. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач довів факт залиття квартири та заподіяння йому шкоди. Водночас відповідач не довів відсутність своєї вини у завданні шкоди. На підтвердження розміру майнової шкоди позивачем надано висновок про розмір завданих збитків, який відповідачем не спростований. Враховуючи, що відповідно до вимог статті 1166 ЦК України відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, вартість матеріальних збитків, які завдані залиттям квартири позивача, з урахуванням фактичних затрат позивача на відновлення стану квартири, складає 145 886,42 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми шкоди за період з 01 вересня 2014 року по 01 вересня 2017 року, суд вважав, що дія частини другої статті 625 ЦК України про обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди.
Також відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не обгрунтовано, у чому саме полягає моральна шкода, завдана позивачу, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача її заподіяно, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір такої шкоди, а також які саме моральні страждання позивач зазнав. Під час судового розгляду справи позивачем суду також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження цих вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 26 вересня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, та норми матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 завданої майнової шкоди саме ОСОБА_2 , встановивши, що останній є власником квартири, з якої відбулося затоплення квартири позивача.
У іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Суди попередніх інстанцій не дослідили частину зібраних у справі доказів, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, зокрема не взяли до уваги наявність договору оренди від 01 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , відповідно до умов якого фактичним користувачем квартири АДРЕСА_2 є саме останній. Крім того, відповідно до договору побутового підряду від 15 липня 2014 року, укладеному між ОСОБА_4 та ПП «Буд-Системс», останнє виконувало ремонтні роботи в указаній квартирі. Зазначені обставини з урахуванням положень частини другої статті 61 Конституції України, частини першої статті 780, частин першої та другої статті 1166 ЦК України та частини другої статті 1172 ЦК України виключають вину відповідача за затоплення квартири. Складений комісією акт «Про наслідки залиття жилих приміщень по АДРЕСА_2 за змістом не відповідає Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76. Зазначений акт складений без попередження та у відсутність відповідача. Також судами встановлено розмір майнової шкоди на підставі недопустимих доказів з огляду на зміст реквізитів у рахунках, наданих позивачем. Розглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув та доводів апеляційної скарги не перевірив, чим порушив вимоги статті 382 ЦПК України.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 позивачем до суду не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року, постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 вересня 2018 року та витребувано із Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу № 522/5993/16-ц.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до положень частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 151 ЖК УРСР громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом.
Частиною другою статті 383 ЦК України встановлено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Згідно з пунктом 18 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Kабінету Mіністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власники квартир, наймачі та орендарі зобов`язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримуватись правил пожежної безпеки. При появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємств по обслуговуванню житла.
Частиною третьою статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушенні, має право на відшкодування заданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
У частині першій статті 60 ЦПК України 2004 року закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме: кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків наявності підстав звільнення від доказування.
Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права.
У правовідносинах щодо відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, відповідно до якої не позивач доводить наявність вини відповідача у заподіянні йому шкоди, а відповідач доводить відсутність своєї вини.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 02 квітня 2013 року.
ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 12 лютого 2015 року, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 16).
22 серпня 2014 року відбулось залиття квартир № 86, 93 , 107 , АДРЕСА_7 , що підтверджується актом від 22 серпня 2014 року, складеним комісією у складі представників кооперативу ОК «Граніт» та мешканців вказаних квартир.
Зі змісту вказаного акта відомо, що при огляді квартир, розташованих на поверсі вище, було встановлено, що на п`ятому поверсі з-під дверей квартири № 114 витікає вода. Після потрапляння до квартири відповідача комісією було встановлено, що кран подачі води нижче облікового приладу був відкритий і до стояка водопостачання підключено поливальний поліетиленовий шланг, з якого витікала вода; пістолет-розпилювач лежав поряд. Комісія дійшла висновку, що під тиском води вищевказаний пістолет зірвало з поливального шлангу. При обстежені квартири відповідача представниками кооперативу була здійснена фотофіксація.
Згідно зі звітом про незалежну оцінку величини матеріального збитку, причиненого власнику рухомого та нерухомого майна внаслідок залиття, складеного ТОВ «Експертне бюро «Айстра» 08 вересня 2014 року, внаслідок затоплення квартири позивача було пошкоджено значну кількість побутових приладів, кухонних меблів та оздоблення стін, стелі й підлоги (зокрема, вказано про пошкодження ламінату (набухання у місцях стиків плит (швах), викривлення по вертикальній лінії); плінтусу (відшарування верхнього оздоблювального та захисного шару); положки (набухання, деформація); духової шафи (замкнення коротке); газової поверхні (замикання електричної мережі); витяжки (замикання електричних та електронних мереж); кухонної мебелі (набухання окремих частин, випинання та відшарування).
Згідно з указаним звітом вартість збитків, що нанесені залиттям квартири АДРЕСА_1 (з урахуванням актуалізації звіту), становить 130 392 грн грн.
Судом також встановлено, що позивачем проведено відновлювальний ремонт залитої квартири, відремонтовано та придбано нову техніку, яка не підлягала відновленню, а також кухонні меблі.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 надано суду квитанції та акти виконаних робіт щодо проведеного ремонту та покупки побутової техніки, зіпсованої внаслідок залиття його квартири.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій, встановивши факт залиття квартири позивача, причину та розмір шкоди, завданої майну позивача, дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди.
Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз не заявляв та не надав інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу шкоди, хоча це є його процесуальним обов`язком.
У іншій частині судові рішення відповідачем не оскаржуються.
Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не враховано невідповідність акта про залиття квартири вимогам житлового законодавства України, висновків судів не спростовують.
Акт про залиття квартир від 22 серпня 2014 року, складений комісією у складі представників кооперативу ОК «Граніт» та мешканців вказаних квартир, є одним із доказів, що підтверджує факт заподіяння шкоди і зазначені в ньому обставини відповідачем не спростовані. Крім того, указаний акт ОСОБА_2 не оскаржувався.
Інші доводи касаційної скарги не вказують на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 фактично стосуються його незгоди з мотивами ухваленого судового рішення щодо покладення на нього, як власника квартири, з якої відбулося залиття квартири позивача, обов`язку відшкодувати шкоду, завдану ОСОБА_1
Аргументи ОСОБА_2 додаткового правового аналізу не потребують, оскільки були предметом апеляційного розгляду за його апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року було зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2016 року.
Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 вересня 2018 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник