Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 473/4411/17-ц

провадження № 61-38524св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: Вознесенська місцева прокуратура Миколаївської області в інтересах держави в особі Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 лютого 2018 року у складі судді Ротар М. М. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня 2018 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Данилової О. О., Шаманської Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року керівник Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Вознесенська РДА Миколаївської області), Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі -

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави.

Позовна заява мотивована тим, що 13 грудня 2006 року між Вознесенською РДА Миколаївської області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років та цього ж дня його зареєстровано у Вознесенському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії ДЗК за № 040601100111.

За умовами вказаного договору орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 72,13 га пасовищ для сінокосіння та випасання худоби із земель державної власності. Крім того, ОСОБА_1 зобов`язався використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та сплачувати орендну плату

у розмірі та строк, визначені договором.

Відповідно до актів обстеження земельної ділянки та постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, останнім земельна ділянка використовувалася не за цільовим призначенням,

а використовувалась для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва у вигляді засівання та вирощування соняшника та ячменю. Такими діями відповідача державі заподіяно значну шкоду у розмірі 29 483,18 грн.

Ураховуючи викладене, керівник Вознесенської місцевої прокуратури

в інтересах держави в особі Вознесенської РДА Миколаївської області просив суд достроково розірвати договір оренди землі від 13 грудня

2006 року, укладений між Вознесенською РДА Миколаївської області

та ОСОБА_1 , зобов`язати його повернути земельну ділянку площею 72,13 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області у розпорядження держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області

від 28 лютого 2018 року в задоволенні позовних вимог керівника Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вознесенської РДА Миколаївської області відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем виконано припис державного інспектора - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському та м. Вознесенськ управління з контролю за використанням та охоронною земель ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області Бондар Р. О. від 06 липня 2017 року, та усунуто порушення земельного законодавства. Прокурор не надав належних доказів на підтвердження тих обставин, що відповідач допустив істотне порушення умов договору, що діями відповідача заподіяна шкода, яка б значною мірою позбавила сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Оскільки порушення, що було допущене ОСОБА_1 є одноразовим,

не триваючим, штраф та збитки за яке сплачено, тому суд вважав, що відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки

в односторонньому порядку в силу положень частини другої статті 651 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня

2018 року апеляційну скаргу прокуратури Миколаївської області залишено без задоволення,рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 лютого 2018 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки прокурором та позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, які права Вознесенської РДА Миколаївської області у розумінні положень ЦК України та Закону України «Про оренду землі», були порушені, та якої шкоди зазнає остання, у зв`язку з такими діями відповідача, чи позбавляється позивач того, на що очікував при укладенні договору, тому районний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог керівника Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вознесенської РДА Миколаївської області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, перший заступник прокурора Миколаївської області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції нормматеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2018 року відкрито касаційне провадження

у вказаній справі і витребувано цивільну справу №473/4411/17-ц із Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення першої

та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема

статей 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», статті 143 ЗК України,

статті 651 ЦК України.

Зазначав, що ОСОБА_1 не дотримано умови використання земельної ділянки, а саме пункту 17 спірного договору оренди земельної ділянки щодо збереження стану об`єкта оренди шляхом використання за цільовим призначенням, чим порушено останнім пункти 2, 16 цього договору, якими обумовлено об`єкт оренди - пасовища та цільове призначення - для сінокосіння та випасання худоби, що кореспондується з приписами статті 25 Закону України «Про оренду землі» та закріплює обов`язок орендаря земельної ділянки виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження в обсязі, передбаченому законом та договором.

Вважав, що факт розорювання земельної ділянки та засівання її зерновою культурою - ячменем та соняшником підтверджується належними, допустимими, доказами, які були долученими прокурором до матеріалів позову, а саме протоколом огляду місця події від 20 липня 2017 року, проведеного у межах кримінального провадження № 12017150190001194, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06 липня 2017 року, актом обстеження земельної ділянки від 06 липня 2017 року, постановою про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , складену інспектором ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, постановою про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за статтею 53-1 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 170 грн, який правопорушником сплачено у повному обсязі.

Вказував, що враховуючи положення умов пункту 38 спірного договору оренди землі, в якому сторони узгодили, що підставою припинення договору є, зокрема, невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, наявні підстави, передбачені статтею 32 Закону України «Про оренду землі» та статтею 651 ЦК України для його розірвання.

Відзив відповідача на касаційну скаргу

23 серпня 2018 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подано відзив на касаційну скаргу у якому він зазначав, що рішення

судів попередніх інстанцій є законними, а доводи касаційної скарги необґрунтованими. Зазначав, що на час подання позову до суду вже були відсутні підстави для розірвання договору оренди, оскільки порушення усунуто, земельна ділянка приведена у належний стан та використовується за цільовим призначенням.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням Вознесенської РДА Миколаївської області від 23 грудня 2005 року за № 553-р затверджено матеріали попереднього вибору місця розташування земельної ділянки ОСОБА_1 , надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 75,0 га пасовищ в оренду на 49 років із земель державної власності (земель запасу) у межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області для сінокосіння та випасання худоби

(а.с. 11-12).

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

в оренду на 49 років громадянину ОСОБА_1 для сінокосіння та випасання худоби із земель державної власності (землі запасу), у межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, в оренду останньому передано із земель сільськогосподарського призначення земельну ділянку загальною площею 72,13 га, в тому числі: рілля богарна, кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 цільове використання землі та код за УКЗВЗ (на час виготовлення проекту землеустрою) 2.2 для сінокосіння та випасання худоби; обмеження (обтяження) права користування - правові, екологічні, агротехнічні(а.с. 46-50).

Пунктом 5 розпорядження Вознесенської РДА Миколаївської області

№ 426-р від 02 жовтня 2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 72,13 га пасовищ в оренду

на 49 років із земель державної власності (земель запасу) у межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (а.с.12-13).

13 грудня 2006 року між Вознесенською РДА Миколаївської області

з одного боку та громадянином України ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, пасовищ для сінокосіння та випасання худоби із земель державної власності (землі запасу) площею 72,13 га, яка розташована у межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області строком на 49 років, який цього ж дня зареєстровано у Вознесенському реєстраційному окрузі

за № 04060110011 (а.с. 15-18).

Відповідно до пунктів 1, 2 вказаного договору земельна ділянка загальною площею 72,13 га, у тому числі - пасовища 72,13 га, передана в строкове платне користування для сінокосіння та випасання худоби.

Згідно з пунктами 15, 16, 17 цього договору цільове призначення земельної ділянки сінокосіння та випасання худоби, умовами збереження є використання за цільовим призначенням.

Вимоги щодо обмеження (обтяження) щодо користування земельною ділянкою сторонами не вирішено, оскільки у пункті 26 невизначено чи встановлені, чи не встановлені правові, екологічні, агротехнічні, згідно з ДБН 360-92 обмеження.

Відповідно до пункту 30 цього договору орендар має право на використання земельної ділянки не порушуючи умов договору.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 38 зазначеного договору оренди земельної ділянки).

06 липня 2017 року державним інспектором - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському та м. Вознесенськ управління з контролю за використанням та охороною земель

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області Бондарем Р. О. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, у результаті якої встановлено, що земельна ділянка площею 72,13 га, яка знаходиться

у користуванні ОСОБА_1 на умовах оренди згідно договору

оренди земельної ділянки від 13 грудня 2006 року, оброблена сільськогосподарською технікою та засіяна соняшником та ячменем, що свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (а.с. 33, 34).

06 липня 2017 року державним інспектором - спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському та м. Вознесенськ управління з контролю за використанням та охороною земель

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області Бондарем Р. О. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 53 КУпАП, пунктом «г» частини першої статті 211 ЗК України (а.с. 85)

Постановою державного інспектора - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському та м. Вознесенськ управління з контролю за використанням та охороною земель

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області Бондарем Р. О. від 07 липня 2017 року накладено адміністративне стягнення за вказане правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн та винесено припис

про усунення порушень земельного законодавства (а.с. 86).

Відповідачем зазначений припис та постанова про накладення на неї адміністративного стягнення у зв`язку із порушенням вимог законодавства (використання земельної ділянки не за цільовим призначенням) оскаржені не були, суму призначеного штрафу ОСОБА_1 сплачено у повному обсязі.

Згідно з умовами зазначеного договору земельна ділянка передана

ОСОБА_1 в оренду для сінокосіння та випасання худоби. Відповідно до проекту землеустрою земельна ділянка відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення. Умовами договору передбачено, що земельна ділянка використовується виключно як пасовище для сінокосіння, випасання худоби.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що у користуванні ОСОБА_1 перебуває дві земельні ділянки - 53.8819 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ) та 18.2528 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), загальна площа яких становить 72,13 га і за категорією земель вони належать до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення, вид використання - 01,08 для сінокосіння і випасання худоби (а.с. 92-99).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга першого заступника прокурора Миколаївської області підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Апеляційний суд залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, вважав обґрунтованим висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, оскільки відповідачем виконано припис головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському та м. Вознесенськ управління з контролю за використанням та охоронною земель ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області

Бондар Р. О. від 06 липня 2017 року та усунуто порушення земельного законодавства. Оскільки порушення, що було допущене ОСОБА_1 є одноразовим, не триваючим, штраф та збитки сплачено, тому вважав, що підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки

в односторонньому порядку відповідно до частини другої статті 651 ЦК України не має.

Згідно із частиною першою статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною першою статті 15 цього Закону передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Аналогічна норма закріплена і в статті 31 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цьогоЗакону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, у порушення статей 89, 263-264, 382 ЦПК України апеляційний суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не встановив обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, не дав належну оцінку встановленим обставинам про те, що факт порушення умов спірного договору оренди земельної ділянки, зокрема використання її не за цільовим призначенням, встановлено судом та не заперечувався відповідачем, й не зробив висновку про те, чому це порушення умов договору, яким обґрунтовувалися позовні вимоги, апеляційний не вважав підставою для розірвання спірного договору.

При цьому посилання апеляційного суду про притягнення відповідача до відповідальності за порушення умов договору, уже після допущення такого порушення, на усунення порушень, яке суд вважав, збиранням вирощеного урожаю, не має правового значення при вирішенні заявлених вимог про розірвання укладеного договору у зв`язку з таким порушенням.

Отже, висновки апеляційного суду про законність та обґрунтованість рішення районного суду є передчасними.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та прийнята з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта