Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 398/187/16-ц

провадження № 61-27543св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_5 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 березня 2018 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину квартири, залишення її у спільній частковій власності та встановлення порядку користування квартирою.

Позов мотивовано тим, що з 15 серпня 1992 року по 05 червня 2009 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Під час шлюбу у 2004 році за рахунок спільних коштів ними було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яку оформлено на відповідача. При укладенні договору купівлі-продажу указаної квартири він надавав нотаріально посвідчену згоду на її придбання за кошти сімейного бюджету. У спірній квартирі вони з дружиною здійснили капітальний ремонт та проживали до розірвання шлюбу у 2009 році. Після розірвання шлюбу у квартирі залишилась проживати відповідач, у якої знаходяться правовстановлюючі документи на указану квартиру.

Зазначав, що влітку 2015 року ОСОБА_3 почала заперечувати його право на спільне майно та перешкоджати йому у користуванні ним. Зокрема, йому було відмовлено у можливості користуватися скутером та гаражем, придбаними за час шлюбу за спільні кошти, доступ до спільної квартири у нього взагалі відсутній. Ураховуючи, що поділ квартири в натурі є неможливим технічно, тому він вважав за доцільне визначити ідеальні частки подружжя у спільному сумісному майні та встановити порядок користування приміщеннями спірної квартири.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_5 просив суд визнати за ним та ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за кожним, залишити указану квартиру у спільній частковій власності сторін та встановити порядок користування приміщеннями квартири, виділивши йому у користування житлову кімнату з прилеглою до неї лоджією, а відповідачу виділити у користування житлову кімнату з прилеглим до неї балконом. У загальному користуванні сторін залишити кухню, коридор, ванну кімнату та туалет.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2017 року у складі судді Ковальової О. Б. позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано за співвласниками ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , за кожним з них, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення міськрайонного суду мотивовано тим, що указана квартира придбана сторонами у період шлюбу і належить їм на праві спільної сумісної власності, тому суд визнав можливим визнати за співвласниками ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , за кожним з них, право власності на 1/2 частину спірної квартири.

Щодо вимоги ОСОБА_5 про встановлення порядку користування співвласниками квартирою АДРЕСА_1 , то суд першої інстанції виходив з того, що, враховуючи план квартири, розташування кімнат та їх площу, а також враховуючи, що кожен з них є власником по 1/2 частини зазначеної квартири, визначити порядок користування спірною квартирою з дотриманням права власності кожного із співвласників, а саме на вказаний розмір часток, що перебуває у власності кожного з них, є неможливим, тому в цій частині позовних вимог відмовив. У такому випадку неможливо визначити порядок користування спірною квартирою з дотриманням прав кожного із співвласників на володіння, користування та розпорядження належною йому часткою. У випадку виділення у користування сторонам житлових кімнат площею, яка не відповідає їх частці у праві спільної часткової власності, буде порушено право іншого співвласника спірної квартири.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , подану представником - ОСОБА_2 , задоволено. Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2017 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_5 про встановлення порядку користування квартирою скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення. Встановлено для ОСОБА_5 і ОСОБА_3 наступний порядок користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1 : виділено ОСОБА_5 у користування житлову кімнату, площею 11,8 кв. м, та лоджію, площею 1,5 кв. м, що прилягає до неї; виділено ОСОБА_3 у користування житлову кімнату, площею 16,5 кв. м, та балкон, площею 0,9 кв. м, що прилягає до неї; кухню, коридор, ванну кімнату та вбиральню залишено у загальному користуванні сторін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно зазначив, що у вказаній справі спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею співвласниками ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Проте міськрайонний суд не врахував, що критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим. Враховуючи, що спірна квартира є двокімнатною, загальною площею 51,2 кв. м, житловою площею 28,3 кв. м, жилі кімнати є ізольованими, зазначена у технічному паспорті на квартиру кімната № 1 має площу 11,8 кв. м та прилеглу до неї лоджію площею 1,5 кв. м, а житлова кімната № 2 має площу 16,5 кв. м та прилеглий до неї балкон площею 0,9 кв. м, інші приміщення (кухня, ванна кімната, вбиральня, коридор та вбудована шафа) є у квартирі по одній одиниці, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість встановлення між сторонами у справі порядку користування квартирою шляхом надання в користування кожному із співвласників по одній ізольованій житловій кімнаті з прилеглими до них балконом або лоджією, а решту приміщень у квартирі залишити у спільному користуванні сторін так, як виділення їх комусь із співвласників зробить неможливим користування цим житлом, а, отже, є неможливим. При цьому розподіл майна для припинення права спільної часткової власності не здійснюється і такий правовий режим майна зберігається. Виділення у відособлене користування кожному із співвласників частину квартири, яка б відповідала їх ідеальним часткам є неможливим, проте за запропонованого позивачем варіанту таке відхилення не є значним (лише 4,7 кв. м площі), тому суд вважає, що можна встановити порядок користування квартирою. Враховуючи інтереси кожної із сторін, суд визнав, що запропонований ОСОБА_5 порядок користування спірною квартирою, за яким позивачу виділяється в особисте користування кімната площею 11,8 кв. м і лоджія, а відповідачу виділяється кімната площею 16,5 кв. м і балкон, відповідає інтересам сторін, оскільки кожен із співвласників отримує в особисте користування окрему житлову кімнату та не позбавляється користування необхідними у такому випадку іншими приміщеннями квартири.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду є незаконною, необґрунтованою й такою, що прийнята з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалась на те, що порядок користування спільною квартирою повинен визначатись з урахуванням специфіки проживання кожної сторони, що не було враховано судом апеляційної інстанції. Зазначала про те, що підставою звернення до суду з позовом стала її відмова позивачу надати у користування несправний мопед (скутер). Під час перебування в Україні ОСОБА_5 вільно користувався квартирою АДРЕСА_1 . Перешкод у користуванні спірною квартирою вона не здійснювала. Крім того, посилалась на те, що досудового врегулювання спору не було, вона не отримувала від ОСОБА_5 пропозицій чи домовленостей про спільний порядок користування указаною квартирою.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2018 року було відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину квартири та встановлення порядку користування квартирою та витребувано з Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області указану цивільну справу.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що з 15 серпня 1992 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 05 червня 2009 року було розірвано.

За час шлюбу ОСОБА_5 і ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 22 квітня 2004 року за спільні кошти була придбана двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Квартира загальною площею 51,2 кв. м складається з двох кімнат жилою площею 28,3 кв. м, у тому числі: одна кімната - 11,8 кв. м, друга кімната - 16,5 кв. м, коридор - 8,1 кв. м, кухня - 6,6 кв. м, вбиральня - 1,2 кв. м, ванна кімната - 2,4 кв. м, балкон - 0,9 кв. м, лоджія - 1,5 кв. м.

Покупцем за указаним договором купівлі-продажу була ОСОБА_3 з письмової згоди ОСОБА_5 Право власності на спірну квартиру оформлено на ОСОБА_3

Указана квартира є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_5 і ОСОБА_3 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду в частині оскаржуваних позовних вимог ОСОБА_5 про встановлення порядку користування квартирою прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).

За правилами частин першої - другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Таким чином, порядок користування житловими приміщеннями у будинку, який належить на праві власності кільком особам, може бути встановлений у випадку, коли такі приміщення відповідають за розміром часткам цих осіб у будинку.

Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна в натурі для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року № 6-1500цс15.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_5 про встановлення порядку користування квартирою та ухвалюючи в цій частині нове рішення, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виходив із того, що у вказаній справі спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею співвласниками ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Враховуючи, що спірна квартира є двокімнатною, загальною площею 51,2 кв. м, житловою площею 28,3 кв. м, жилі кімнати є ізольованими, зазначена у технічному паспорті на квартиру кімната № 1 має площу 11,8 кв. м та прилеглу до неї лоджію площею 1,5 кв. м, а житлова кімната № 2 має площу 16,5 кв. м та прилеглий до неї балкон площею 0,9 кв. м, інші приміщення (кухня, ванна кімната, вбиральня, коридор та вбудована шафа) є у квартирі по одній одиниці, тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість встановлення між сторонами у справі порядку користування квартирою шляхом надання у користування кожному із співвласників по одній ізольованій житловій кімнаті з прилеглими до них балконом або лоджією, а решту приміщень у квартирі залишити у спільному користуванні сторін, так як виділення їх комусь із співвласників зробить неможливим користування цим житлом, а отже, є неможливим.

При цьому поділ майна для припинення права спільної часткової власності не здійснюється і такий правовий режим майна зберігається.

Виділення у відособлене користування кожному із співвласників частини квартири, яка б відповідала їх ідеальним часткам є неможливим, проте за запропонованим позивачем варіантом відхилення не є значним (лише 4,7 кв. м площі), тому, враховуючи інтереси кожної із сторін, суд визнав, що запропонований ОСОБА_5 порядок користування спірною квартирою, за яким позивачу виділяється в особисте користування кімната площею 11,8 кв. м і лоджія, а відповідачу виділяється кімната площею 16,5 кв. м і балкон, відповідає інтересам сторін, оскільки кожен із співвласників отримує в особисте користування окрему житлову кімнату та не позбавляється користування необхідними в такому випадку іншими приміщеннями квартири.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О. В. Білоконь

Є. В. Синельников