Постанова
Іменем України
08 травня 2019 року
м. Київ
справа № 369/7277/15-ц
провадження № 61-4847св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , який діяв в інтересах малолітнього - ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дудко Юлія Анатоліївна, служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,
представник третьої особи ОСОБА_1 , який діяв у інтересах малолітнього - ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього - ОСОБА_4 , поданою представником - ОСОБА_5 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2017 року у складі судді Ковальчук Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Сержанюка А. С., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_6 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 07 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Астра банк» (далі - ВАТ «Астра банк») та
ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 100 000,00 дол. США з розрахунку 12,9 % річних за користування кредитом на строк з 07 жовтня 2008 року по 07 травня 2019 року.
З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за указаним кредитним договором від 07 жовтня 2008 року ОСОБА_1 , ОСОБА_6 за договором іпотеки від 07 жовтня 2008 року передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру
АДРЕСА_1 .
02 грудня 2013 року між ВАТ «Астра банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого, ПАТ «Астра банк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого
ПАТ «Дельта Банк» замінює ВАТ «Астра банк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі ВАТ «Астра банк» до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимоги (відступлення).
ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконувала,
у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за кредитним договором
у розмірі 1 474 158,16 грн, з яких: тіло кредиту - 1 415 943,85 грн, відсотки - 58 214,31 грн.
Зазначало, що товариство неодноразово повідомляло ОСОБА_3 шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов`язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов`язання нею не виконані.
У рахунок виконання основного зобов`язання банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмета іпотеки
у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі у порядку згідно вимог статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку».
Враховуючи викладене, ПАТ «Дельта Банк» просило у рахунок
погашення основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі
1 474 158,16 грн, з яких: тіло кредиту - 1 415 943,85 грн, відсотки -
58 214,31 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру
АДРЕСА_1 , шляхом визнання права власності на вказане нерухоме майно за ПАТ «Дельта Банк».
У вересні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_6 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що умови вказаного кредитного договору є несправедливими та таким, що суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків, які призводять до погіршення становища споживача.
Відповідно до графіка погашення суми кредиту згідно кредитного договору № 400000003269001 від 07 жовтня 2008 року щомісячний платіж складає
1 447,00 дол. США. Однак згідно умов договору про внесення змін до кредитного договору від 01 квітня 2009 року сума щомісячного платежу була збільшена до 1 484,00 дол. США. Кредитор самостійно ініціював зміну процентної ставки та в односторонньому порядку змінив умови кредитного договору.
Вважали, що укладений між ВАТ «Астра банк» та ОСОБА_3 кредитний договір суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», вимогам частини третьої статті 509 ЦК України, що є істотним дисбалансом договірних прав і обов`язків, які призводять до погіршення становища споживача.
Оскільки іпотечний договір був укладений на виконання зобов`язання за кредитним договором № 400000003269001 від 07 жовтня 2008 року,
а іпотечний договір, укладений 07 жовтня 2008 року між ними та ВАТ «Астра банк» є похідним від основного кредитного договору, тому він також у відповідності до вимог частини першої статті 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.
Враховуючи викладене та на підставі вимог частини другої статті 15,
статті 215, частини першої статті 524, частини третьої статті 509, частини другої статті 548, частини першої статті 1049, частин першої та другої
статті 1054 ЦК України ОСОБА_1 та ОСОБА_6 просили визнати кредитний договір № 400000003269001 від 07 жовтня 2008 року та іпотечний договір від 07 жовтня 2008 року недійсними.
Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_1 та
ОСОБА_6 до ПАТ «Дельта Банк», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання кредитного та іпотечного договір недійсними прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_6 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2015 року до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання кредитного та іпотечного договір недійсними було залучено ОСОБА_3
У липні 2016 року, третя особа ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_6 , третя особа - ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дудко Ю. А., служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визнання недійсним іпотечного договору, виключення записів
з реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що 07 жовтня 2008 року між ВАТ «Астра банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 був укладений іпотечний договір,
у рахунок забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_3
за кредитним договором № 400000003269001 від 07 жовтня 2008 року.
Згідно з пунктом 2.6 іпотечного договору іпотекодавці гарантували, що у квартирі, що є предметом іпотеки не проживають неповнолітні діти
і гарантували, що на час знаходження квартири в іпотеці малолітні або неповнолітні діти в цій квартирі не будуть проживати та не будуть зареєстровані.
Зазначав, що умови іпотечного договору від 07 жовтня 2008 року порушують чинне законодавство України та права малолітнього ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 не мала повноважень на передачу майна в іпотеку та відповідно права на укладення іпотечного договору.
Під час перебування у шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_4 з моменту народження має постійне місце проживання у квартирі АДРЕСА_1 . Отже, на момент укладення спірного іпотечного договору у вказаній квартирі разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 право користуватися вказаною квартирою мали малолітні їхні діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому при вчиненні правочину щодо вказаного нерухомого майна відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» необхідно було отримати попередній дозвіл на укладення оспорюваного договору від органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали спірний іпотечний договір 07 жовтня 2008 року, згідно якого передали вказане нерухоме майно в іпотеку без згоди та відома опіки та піклування Служби у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області. Вказані дії ОСОБА_1 та ОСОБА_6 суперечать вимогам Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», та є такими, що можуть призвести у майбутньому до втрати ОСОБА_4 права користування квартирою
АДРЕСА_1 .
Зазначали, що відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відсутність реєстрації дитини не є підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , просив визнати недійсним іпотечний договір, укладений
07 жовтня 2008 року між ВАТ «Астра банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 ; виключити з Державного реєстру іпотек запис за № 2338 від 07 жовтня
2008 року про державну реєстрацію договору іпотеки; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис за № 2339 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна, а саме квартири
АДРЕСА_1 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 10 квітня 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до ПАТ «Дельта Банк», про визнання кредитного і іпотечного договорів недійсними, в частині заявлених позовних вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ПАТ Дельта Банк», про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними залишено без розгляду на підставі вимог пункту 3 частини першої та частини другої статті 207 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 10 квітня 2017 року у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього - ОСОБА_4 , відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки іпотечним договором від 07 жовтня 2008 року передбачено позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, тому у цьому випадку суд не наділений повноваженнями вирішувати спір у визначений позивачем спосіб. При цьому зазначав, що іпотекодержатель має право звернутися
до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог статті 39 Закону України «Про іпотеку», а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, тому суд вважав, що позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа -ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.
Укладаючи кредитний договір, позичальник ОСОБА_3 та ВАТ «Аста Банк» погодили істотні умови кредитного договору, та погодили, що за кредитним договором від 07 жовтня 2008 року встановлено процентну ставку у розмірі 12,9 %, яка діяла з моменту укладення кредитного договору. Згідно додаткових угод, які укладались між кредитором та позичальником, вносились зміни, згідно яких сторони погодили та збільшили розмір щомісячного платежу, тому суд вважав, що доводи позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про те, що банк в односторонньому порядку вніс зміни до кредитного договору є безпідставними, а доводи про те, що умови кредитного договору призводять до дисбалансу договірних відносин і погіршують становище споживача не були підтверджені належними докази, тому також не підлягають задоволенню.
Вимоги ОСОБА_1 про визнання договорів іпотеки та поруки недійсними, які були укладені на виконання позивачем зобов`язань за оскаржуваним кредитним договором, також не підлягає задоволенню, як похідні від основного кредитного договору, який судом не визнано недійсним.
Якщо власник майна одночасно є законним представником неповнолітньої або малолітньої особи і укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.
ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , не було доведено, що при укладенні оспорюваного іпотечного договору від 07 жовтня 2008 року були порушені майнові права дитини внаслідок укладання такого договору, оскільки іпотекодавці ОСОБА_1 та ОСОБА_6 надали банку дані з яких неможливо було встановити проживання дитини у спірній квартирі, отже діяли недобросовісно по відношенню до іпотекодержателя, тому суд вважав, що позовні вимоги про визнання недійсним вказаного іпотечного договору, виключення записів з реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не підлягають задоволенню.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року апеляційні скарги ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього - ОСОБА_4 , відхилено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивована тим, що оскільки умовами іпотечного договору від 07 жовтня 2008 року передбачено позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, тому в даному випадку суд не наділений повноваженнями вирішувати спір у визначений позивачем спосіб, тому апеляційний суд вважав, що районний суд дійшов правильного висновку, що позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.
Оскільки на час укладення договору іпотеки від 07 жовтня 2008 року, іпотекодавець запевнив, що в квартирі не проживають та не зареєстровані малолітні діти, про що зазначено у пункті 2.6 вказаного іпотечного договору, а, отже, діяв недобросовісно, тому апеляційний суд вважав, що розглядаючи спір суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 , який діяв в інтересах малолітнього ОСОБА_4
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційнійскарзі ПАТ «Дельта Банк» в особіуповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк»,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову банку та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, в іншій частині рішення залишити без змін.
У касаційнійскарзі ОСОБА_1 , який діяв в інтересах малолітнього -
ОСОБА_4 , в особі представника - ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні його позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження
у вказаній справі і витребувано цивільну справу №369/7277/15-ц зКиєво-Святошинського районного суду Київської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2018 року вказану справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 , який діяв в інтересах малолітнього - ОСОБА_4 , подана представником - ОСОБА_5 , мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та ухвалені на підставі неповно встановлених обставин справи, що мають значення.
Вважав, що умови іпотечного договору від 07 жовтня 2008 року порушують чинне законодавство України та права малолітнього ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що у нього та ОСОБА_6 не було необхідного обсягу повноважень на передачу майна в іпотеку та відповідно, права на його укладення, оскільки відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним, тому вважав, що відсутність реєстрації дитини не є підставою для відмови у позові.
Також вважав, що апеляційний суд залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позову не звернув уваги на те, що районний суд не перевіряв відповідних прав на спірне житло у малолітнього ОСОБА_4 , не дав належної оцінки ухвалі Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів та не скасував у зв`язку з цим рішення районного суду.
Касаційна скарга ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» мотивована тим, що задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття іпотеки у власність повинно відбуватися виключно на підставі рішення суду.
Вважав, що право власності на предмет іпотеки не може переходити до іпотекодержателя на підставі застереження договору іпотеки, яке тільки передбачає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його набуття іпотекодержателем у власність.
Відповідно пункту 5.7 спірного договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки в разі набуття іпотекодержателем права на таке звернення за вибором іпотекодержателя відбувається: за згодою сторін; за виконавчим написом нотаріуса, який вчиняється за рахунок іпотекодавців; за рішенням суду; за вибором іпотекодержателя права може бути здійснено у позасудовому порядку згідно умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до пункту 5.8. цього договору право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя серед перелічених у пункті 5.7 зазначеного договору, належить іпотекодержателю.
Відзив на касаційну скаргу
23 липня 2018 року представником ОСОБА_1 , який діяв в інтересах малолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , було подано відзив на касаційну скаргу банку у якому він зазначав, що суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що передача іпотекодержателю права власності па предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, оскільки з урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Проіпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення па предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем. Вважав, що доводи касаційної скарги вказаного висновку апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 жовтня 2008 року між ВАТ «Астра банк», правонаступником якого є
ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір
№ 400000003269001.
Відповідно до пункту 1.1 вказаного кредитного договору кредитор надає позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 100 000,00 дол. США,
з терміном користування кредитом з 07 жовтня 2008 року по 07 травня
2019 року (включно).
Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору кредит надається на споживчі потреби, відповідно до заяви-анкети позичальника.
Згідно з пунктом 1.3.1. цього кредитного договору позичальник у день укладення цього договору укладає в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, іпотечний договір, за яким майнові поручителі ОСОБА_1 , ОСОБА_6 передають в іпотеку належну їм на праві власності квартиру
АДРЕСА_1 , заставною вартістю 679 526,00 грн.
Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду щомісячно в розмірі 12,9 % річних за користування кредитом, яка нараховується та сплачується у валюті кредиту, починаючи з дня надання кредиту, зазначеного у пункті 2.2 цього договору, до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.
Згідно з пунктом 2.4 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом згідно з пунктом 14.1 цього договору здійснюється щомісяця, в останній робочий день кожного місяця та в перший робочий день після перебігу періоду для нарахування процентів, виходячи з фактичної заборгованості за кредитом, з дня надання кредиту, згідно з пунктом 2.1 цього договору, до моменту погашення кредиту. Період для нарахування процентів починається з відповідного календарного дня (числа місяця), у якому був підписаний цей договір у місяці попередньому звітному, і триває по відповідний день звітного місяця, який передує календарному дню, в якому був підписаний договір, включно. При розрахунку процентів кількість днів у місця приймається за 30 днів у році - 360 днів. У разі прострочення погашення кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту повного погашення кредиту.
Відповідно до пункту 2.5 кредитного договору погашення кредиту та нарахованих процентів здійснюється позичальником щомісячно до 2 числа кожного місяця протягом строку дії цього договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього договору в сумі 1 447,00 дол. США. Платіж розрахований за методом ануїтетів (встановлення щомісячних рівних платежів) та округлений в бік збільшення до числа, кратного цілій одиниці валюти кредиту. Сума платежу включає в себе суму частини кредиту, яка погашається в звітному місяці, нарахованих за звітний місяць процентів. Частини платежів, які направляються на погашення суми кредиту кожного місяця протягом строку дії цього договору, визначені у додатку
№ 1 до цього договору, що є невід`ємною частиною цього договору.
Згідно з пунктами 2.7 та 2.8 цього кредитного договору день виникнення простроченої заборгованості починається з наступного дня після настання строку сплати платежу згідно з умовами цього договору. Погашення простроченої заборгованості за цим договором здійснюється шляхом списання кредитором з транзитного рахунку суми простроченої заборгованості та штрафних санкцій в перший робочий день після дня надходження грошових коштів на транзитний рахунок. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в порядку: можливі штрафні санкції, прострочені проценти, прострочена заборгованість за кредитом (частиною кредиту), нараховані проценти за звітний період, заборгованість за кредитом (частиною кредиту). Кредитор вправі на свій розсуд, в будь-який час змінити порядок зарахування надходжень.
Відповідно до пункту 3.3.1 кредитного договору позичальник зобов`язався погашати щомісячно платіж згідно пунктів 2.5, 2.6 цього договору.
Згідно пункту 3.3.9 кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит у повному обсязі, сплатити нараховані проценти за фактичний час його користування, комісії та можливі штрафні санкції, в порядку та на умовах, визначених цим договором.
07 жовтня 2008 року в рахунок забезпечення виконання умов кредитного договору № 400000003269001 від 07 жовтня 2008 року, між ВАТ «Астра банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк, та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавці ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , разом за взаємною згодою виступили майновими поручителями у забезпечення виконання у повному обсязі кредитних зобов`язань позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором № 400000003269001 від 07 жовтня 2008 року.
Відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору цей договір забезпечує
в повному обсязі виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 400000003269001 від 07 жовтня 2008 року з будь-якими змінами та доповненнями до нього, що укладені та можуть бути укладені
в подальшому, за умовами якого позичальник зобов`язаний повернути іпотекодержателю до 07 травня 2019 року включно фактично отримані
у відповідності до умов кредитні кошти у розмірі 100 000 доларів США; сплачувати щомісячно у порядку, визначеному кредитним договором проценти у розмірі 12,9 % річних та комісії.
У подальшому сторонами вносились зміни та доповнення до кредитного договору № 400000003269001 від 07 жовтня 2008 року.
01 квітня 2009 року ВАТ «Астра банк» та ОСОБА_3 уклали договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 400000003269001
від 07 жовтня 2008 року.
Згідно умов договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 01 квітня 2009 року сторони погодили та внесли зміни до кредитного договору щодо термінів сплати щомісячних платежів та процентної ставки. Згідно з пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили та встановили, що з жовтня 2009 року погашення кредиту та нарахованих процентів здійснюється позичальником ануїтетними платежами щомісячно, до 07 числа кожного місяця протягом строку дії цього договору. 07 число кожного місяця є граничним терміном виконання зобов`язань по погашенню визначеної частини кредиту, в сумі 1 484,00 дол. США. Сума платежу розрахована за методом ануїтетів та округлена у бік збільшення до числа кратному цілому. Сума платежу включає в себе суму частини кредиту, яка погашається у звітному місяці, нарахованих за звітний місяць процентів. Частини платежів, які направляються на погашення суми кредиту кожного місяця протягом строку дії цього договору, визначені у додатку № 1 до цього договору, що є невід`ємною частиною цього договору.
В пункті 1.4 іпотечного договору вказано, що заставна вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін становить 679 526,00 грн.
Відповідно до пункту 3.1 іпотечного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, виконання яких забезпечено іпотекою за цим договором, звернути стягнення на предмет іпотеки та отримати в повному обсязі задоволення своїх вимог переважно перед іншими кредиторами в порядку та в спосіб згідно цього договору.
За умовами пункту 4.1 іпотечного договору іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання в повному обсязі зобов`язання по кредитному договору, а у разі відмови - звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення позичальником умов кредитного договору та/або іпотекодавцями (разом або окремо кожним) умов цього договору.
У пункті 5.7 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки у разі набуття іпотекодержателем права на таке звернення за вибором іпотекодержателя відбувається: за згодою сторін договору; за виконавчим написом нотаріуса, який вчинюється за рахунок іпотекодавців; за рішенням суду; за вибором іпотекодержателя може бути здійснено в позасудовому порядку згідно умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель письмово повідомляє іпотекодавців, з дотриманням вимог, установлених вимогами статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності; продажу предмету іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві та будь-яким способом, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу в порядку вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку».
Згідно з довідкою тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта
банк» від 31 березня 2015 року заборгованість за кредитним
договором № 400000003269001 від 07 жовтня 2008 року складає
62 860,18 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становить 1 474 158,16 грн, з яких: тіло кредиту -1 415 943,85 грн, відсотки - 58 214,31 грн.
ОСОБА_1 та ОСОБА_11 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 20 травня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ступаченко Н. В. Згідно довідки форми № 3 від 03 вересня 2008 року № 1438 у спірній квартирі була зареєстрована і проживала на той час
ОСОБА_10 , власником особового рахунку на цій житловій площі
є ОСОБА_1
Відповідно до пункту 2.6 іпотечного договору іпотекодавці до укладення цього договору гарантують іпотекодержателю, що майно, яке є предметом іпотеки, є сумісною власністю подружжя та передається в іпотеку за згодою другого співвласника, не служить для забезпечення іншого зобов`язання. Іпотекодавці також гарантують, що у квартирі, що є предметом іпотеки
не проживають неповнолітні діти і гарантують, що на час знаходження квартири в іпотеці малолітні або неповнолітні діти в цій квартирі не будуть проживати та не будуть зареєстровані.
02 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно умов пункту 2.1 продавець погодився продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець погодився придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити ціну купівлі.
Згідно з наявного в матеріалах справи додатку до акту прийому-передачі прав вимоги 02 грудня 2013 року ПАТ «Астра Банк» передав ПАТ «Дельта Банк», а той прийняв у свою чергу документи щодо стягнення заборгованості боржника ОСОБА_3 за кредитним договором
№ 400000003269001 від 07 жовтня 2008 року та іпотечним договором
від 07 жовтня 2008 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ «Дельта Банк» в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , який діяв в інтересах малолітнього - ОСОБА_4 , подана представником - ОСОБА_5 , в частині відмови про визнання недійсним іпотечного договору, виключення записів
з реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майнане підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до
статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до вимог статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Суди першої та апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» посилалися на те, що оскільки іпотечним договором від 07 жовтня 2008 року передбачено позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, тому вважали, що у цьому випадку суд не наділений повноваженнями вирішувати спір у визначений позивачем спосіб.
При цьому, суди посилалися на правовий Верховного Суду України викладений у постанові від 30 березня 2016 року у справі
№ 6-1851цс15 від 30 березня 2016 року.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц (провадження № 14-38цс18) підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, не вбачала.
У статті 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.
При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.
Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.
Можна констатувати, що чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку.
Отже, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.
Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.
З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем.
Отже, ураховуючи зазначене, обґрунтованим є висновок судів про відмову
у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
Судами встановлено, що укладаючи договір іпотеки від 07 жовтня
2008 року, іпотекодавці ОСОБА_1 , ОСОБА_11 зазначали
у пункті 2.6 вказаного договору іпотеки, що в квартирі на час укладення договору іпотеки не проживають та не зареєстровані малолітні (неповнолітні) діти.
Згідно вимог частини першої статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житло відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заітересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина друга та третя 215 ЦК України).
При вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки на підставі порушення статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки, у кожному конкретному випадку суди повинні перевіряти наявність у дитини права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання, ураховувати добросовісність поведінки іпотекодавця щодо надання документів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки при укладенні оспорюваного договору, з`ясувати чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.
Отже, якщо власник майна одночасно є законним представником неповнолітньої або малолітньої особи і укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.
Передбачене статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства», у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки, положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому, підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина за позовом її батьків є порушенням майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладання такого договору.
Вказане відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 6-589цс16,
а також у постанові від 22 червня 2016 року у справі № 6-1024цс16.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 , який діяв
в інтересах малолітнього ОСОБА_4 про визнання недійсним вказаного іпотечного договору, виключення записів з реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про те, що оскільки укладаючи договір іпотеки, ОСОБА_1 , ОСОБА_11 надали банку дані, з яких неможливо було встановити проживання дитини у спірній квартирі, а, отже, діяли недобросовісно по відношенню до іпотекодержателя, тому правильно вважали, що позовні вимоги останніх є необґрунтованими.
Доводи касаційних скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права при їх ухваленні не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами у справі.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діяв в інтересах малолітнього - ОСОБА_4 , подану представником - ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 10 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області
від 23 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта