Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 357/13630/16-ц

провадження № 61-29172 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

відповідач - ОСОБА_5 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Савченка С. І., Білоконь О. В., Гуля В. В., від 10 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна баба - ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 . Спадкоємцем померлої за законом був його батько - ОСОБА_7 та дядько - ОСОБА_8 , який прийняв спадщину, як такий, що постійно проживав зі спадкодавцем на час її смерті. ІНФОРМАЦІЯ_2 дядько - ОСОБА_8 помер, спадкоємцем якого є його донька - ОСОБА_5 , відповідач у справі.

Вказував, що, крім померлого дядька, спадкоємцем першої черги за законом є він як онук померлої баби за правом представлення на ту частку спадщини, яка б за законом належала його батьку - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до смерті баби. Проте, він у встановлений законом шестимісячний строк після смерті баби не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки, починаючи з 21 березня 2008 року і по 20 січня 2012 року, відбував покарання в установах державної кримінально-виконавчої служби, що підтверджується довідкою про звільнення.

Постановою державного нотаріуса Білоцерківської районної державної нотаріальної контори від 20 жовтня 2016 року йому відмовлено в оформленні спадкових прав після смерті баби з огляду на пропуск ним строку прийняття спадщини.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті баби - ОСОБА_6 тривалістю у три місяці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Бондаренко О. В. від 22 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, як спадкоємець за законом за правом представлення після смерті баби ОСОБА_6 , пропустив установлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки на момент її смерті відбував покарання у виправній колонії за вироком суду. Проте право позивача захисту не підлягає у зв`язку із пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого права, про застосування якого заявила відповідачка, оскільки з місць позбавлення волі звільнився у січні 2012 року, а з позовом до суду звернувся у грудні 2016 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 10 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської від 22 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини за законом після смерті його баби ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трьох місяців з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що позивач не пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності звернення до суду, оскільки дізнався про порушення свого права лиши після смерті свого дядька ОСОБА_8 , який за життя визнавав право позивача на спадкування згідно з частиною другою статті 1272 ЦК України, що підтверджується виданою 15 травня 2013 року довіреністю на його ім'я з питань оформлення спадщини. Крім того, позивач втратив свій паспорт, а новий отримав у липні 2016 року. При цьому апеляційний суд погодився із висновком районного суду про те, що перебування в місцях позбавлення волі є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, рішення районного суду залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року поновлено ОСОБА_5 строк на касаційне оскарження рішення Апеляційного суду Київської області від 10 серпня 2017 року, відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року заяву судді Білоконь О. В. про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволено, справу передано на повторний автоматизований розподіл.

У квітні 2019 року системою автоматизованого розподілу визначено суддю-доповідача у вищевказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки не врахував усіх обставин справи. Пред'являючи позов, позивач, як на підставу поважних причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, посилався на те, що він відбував покарання у виправній колонії за вироком суду з 21 березня 2008 року по 20 січня 2012 року, а тому не мав можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець за законом за правом представлення після смерті своєї рідної баби - ОСОБА_6 . Проте, такі доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки перебування особи у місцях позбавлення волі не є тими поважними причинами, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощями для прийняття особою спадщини. Позивачу під час відбування покарання не було заборонено листування та надання побачень з близькими, а тому він мав можливість дізнатися про смерть бабусі та надіслати поштою заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори в межах шестимісячного строку. Проте необхідних дій для прийняття спадщини позивач не вчинив, до адміністрації виправної колонії з цього питання не звертався, ніяких заяв до нотаріальної контори подати не намагався та з родичами листування не проводив.

Крім того, позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого права, так як він перебував у місцях позбавлення волі з 21 березня 2008 року по 20 січня 2012 року, а до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернувся лише у жовтні 2016 року. Тобто, позивач впродовж майже п'яти років після відбуття покарання не використав свого права на спадкування, хоча мав достатньо часу та можливість звернутися з відповідною заявою до нотаріальної контори або з позовом до суду у встановлений законодавством строк.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що відбування покарання в місцях позбавлення волі є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Зазначене також узгоджується із пунктом 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування». Крім того, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що він не пропустив строк позовної давності для звернення до суду, оскільки дізнався про порушення свого права лиши зі смертю дядька ОСОБА_8 , який за життя визнавав його право на спадкування згідно з частиною другою статті 1272 ЦК України, що підтверджується виданою 15 травня 2013 року довіреністю на його ім`я з питань оформлення спадщини.

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба сторін у справі - ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем померлої за законом був дядько позивача - ОСОБА_8 , який прийняв спадщину відповідно до положень частини третьої статті 1268 ЦК України, як такий, що постійно проживав із спадкодавцем на час його смерті.

Позивач, ОСОБА_1 , також є спадкоємцем першої черги за законом, як онук померлої баби, за правом представлення на ту частку спадщини, яка б за законом належала його батьку - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до смерті баби.

ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк спадщину не прийняв, оскільки на момент смерті баби, а саме з 21 березня 2008 року і до 20 січня 2012 року, відбував покарання в установах державної кримінально-виконавчої служби, що підтверджується довідкою про його звільнення.

Постановою державного нотаріуса Білоцерківської районної державної нотаріальної контори від 20 жовтня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено в оформленні спадкових прав після смерті баби з огляду на пропуск ним строку прийняття спадщини.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 4 листопада 2015 року № 6-1486цс15.

Встановивши, що позивач на момент смерті своєї рідної баби, а саме з 21 березня 2008 року до 20 січня 2012 року, відбував покарання у місцях позбавлення волі, а тому не мав можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що причини пропуску ним шестимісячного строку для прийняття спадщини є поважними.

Згідно з частиною другою статті 1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Апеляційний суд вірно скасував рішення районного суду, яким відмовлено в позові у зв`язку з пропуском строку позовної давності, так як аналіз статей 1270 1272 ЦК України свідчить про те, що строк для прийняття спадщини є строком спеціальним, протягом якого існує саме право на спадщину. При цьому законодавцем не надається ніякого значення тривалості періоду, який прийшов з дня закінчення строку для прийняття спадщини, і це не є строком позовної давності, так як при наявності поважних причин спадкоємцю може бути визначено додатковий строк, достатній для прийняття спадщини.

Тобто строки прийняття спадщини і строки позовної давності є різними за своєю природою, вони істотно різняться і за наслідками спливу. Закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини тягне за собою втрату права на неї, однак з цього часу починає текти не строк позовної давності, а у спадкоємця виникає право на визначення у судовому порядку додаткового строку для прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд правильно вказав, що позивач пропустив цей строк з поважних причин, так як після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 свого дядька - ОСОБА_8 , який за життя визнавав його право на спадкування згідно з частиною другою статті 1272 ЦК України, що підтверджується виданою 15 травня 2013 року довіреністю на ім'я позивача з питань оформлення спадщини. Проте, ОСОБА_1 не встиг подати до нотаріуса письмову згоду від імені свого дядька, тобто іншого спадкоємця, щодо звернення із заявою про прийняття спадщини, так як втратив свій паспорт, а новий паспорт отримав лише у липні 2016 року.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 висновків апеляційного суду не спростовують, на судове рішення не впливають, а в основному направленні на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 10 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк