Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 333/9060/15-ц

провадження № 61-1792св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Комунальна установа «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради, головний лікар Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради Паталах Федір Васильович, завідувач кафедри психіатрії, психотерапії, загальної і медичної психології, наркології і сексології Запорізького державного медичного університету Чугунов Вадим Віталійович ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» та завідувача кафедри психіатрії, психотерапії, загальної і медичної психології, наркології і сексології Запорізького державного медичного університету Чугунова Вадима Віталійовича на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Крилової О. В., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради (далі - КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня») та головного лікаря КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Паталаха Ф. В., завідувача кафедри психіатрії, психотерапії, загальної і медичної психології, наркології і сексології Запорізького державного медичного університету Чугунова В . В . про визнання дій неправомірними.

Позовна заява мотивована тим, що її син ОСОБА_5 , 1985 року народження, має діагноз «токсоплазмоз» та «шизофренія». Позивач має намір влаштуватися на роботу за кордоном та заробити кошти на лікування сина. Вона звернулась до психіатричної лікарні за довідкою про її психічний стан здоров`я.

З листа головного лікаря КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Паталаха Ф. В. від 20 березня 2013 року ОСОБА_1 дізналась, що 23 квітня 2012 року її було оглянуто комісією лікарів-психіатрів, встановлено діагноз «хронічний маячний розлад» та складено медичну картку амбулаторного хворого ОСОБА_1

Дії лікарів-психіатрів щодо заведення медичної картки амбулаторного хворого і складення протоколу огляду, рапортів, бесід зумовлені її неодноразовими зверненнями до Міністерства охорони здоров`я України, правоохоронних органів, інших державних органів щодо надання належної медичної допомоги сину, уточнення його діагнозу і призначення відповідного лікування.

Позивач до лікарів-психіатрів за оглядом і допомогою жодного разу не зверталась, стан її психічного здоров`я не визначався.

Відповідачі не мали правових підстав для заведення її медичної картки та встановлення діагнозу «хронічний маячний розлад». Свою згоду на медичний огляд лікарями вона не надавала, її підписи в медичній картці відсутні.

Згідно з висновком, складеним 31 жовтня 2013 року лікарями Обласної державної казенної установи охорони здоров`я «Бєлгородська обласна психоневрологічна лікарня» Російської Федерації (далі - ОДКУОЗ «Бєлгородської обласної психоневрологічна лікарня»), даних щодо психопатології у ОСОБА_1 не виявлено.

05 червня 2015 року вона пройшла повний психіатричний огляд у Хмельницькому обласному психоневрологічному диспансері та отримала медичну довідку про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, згідно з яким психіатричних протипоказань до виконання роботи з дітьми не виявлено.

На підставі викладеного та з урахування уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірними дії КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» щодо заведення 27 квітня 2012 року медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 , проведення оглядів та складання у зв`язку з цим рапорту, психостатусу, бесіди та інших документів, що знаходяться в медичній картці; визнати неправомірними дії головного лікаря КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Паталаха Ф. В. щодо надання вказівок в усній формі Чугунову В. В. скласти 23 квітня 2012 року протокол психіатричного огляду ОСОБА_1 ; визнати неправомірними дії завідувача кафедри психіатрії, психотерапії, загальної і медичної психології, наркології і сексології Запорізького державного медичного університету Чугунова В . В . щодо складання цього протоколу психіатричного огляду, згідно з яким позивачу встановлено діагноз «хронічний маячний розлад», та визнати неправомірними дії відповідачів щодо встановлення їй діагнозу «хронічний маячний розлад».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Наумової І. Й. від 20 квітня 2017 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела те, що відповідачі під час складання картки амбулаторного хворого, протоколу її психіатричного огляду діяли всупереч вимогам чинного законодавства України. Призначена у справі судово-психіатрична експертиза не була проведена у зв`язку із неявкою позивача. Недоведеність заявлених позовних вимог стала підставою для відмови судом першої інстанції у позові.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 13 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано дії КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» щодо заведення 27 квітня 2012 року медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 , проведення оглядів та складання у зв`язку із цим рапорту, психостатусу, бесіди, які знаходяться у медичній картці, та щодо встановлення ОСОБА_1 діагнозу «хронічний маячний розлад» неправомірними.

Визнано дії завідувача кафедри психіатрії, психотерапії, загальної і медичної психології, наркології і сексології Запорізького державного медичного університету Чугунова В. В. зі складання 27 квітня 2012 року протоколу психіатричного огляду ОСОБА_1 , за яким встановлено діагноз психічного розладу «хронічний маячний розлад», неправомірними.

У іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що статтею 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання. Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи. Психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи. Психіатричний огляд ОСОБА_1 було проведено без її згоди. Позивач не була повідомлена про проведення огляду та складання 23 квітня 2012 року протоколу її психіатричного огляду. Оскільки у матеріалах справи відсутні докази наявності підстав для проведення психіатричного огляду ОСОБА_1 без її усвідомленої згоди відповідно до положень статті 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» і судом не встановлено, що позивач вчиняла чи виявила реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, що є безумовною підставою для проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів

У грудні 2017 року КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме статтю 11 Закону України «Про психіатричну допомогу», якою передбачено, що психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку із погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Під час консиліуму кафедри психіатрії, психотерапії, загальної та медичної психології та сексології, скликаного у зв`язку зі скаргою позивача, проводився огляд її сина ОСОБА_5 Під час цього огляду поведінка позивача була неадекватною, відмічалось психомоторне збудження з безглуздими твердженнями та вимогами, вона висловлювала на адресу лікарів погрози фізичної розправи, у зв`язку із чим було поставлено питання про її психіатричний огляд. Психіатричний огляд ОСОБА_5 було проведено професором Чугуновим В. В. у приміщенні кафедри психіатрії, психотерапії, загальної та медичної психології та сексології КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» 23 квітня 2012 року. Порушень норм законодавства України щодо підстав та порядку проведення цього огляду не було, а тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

У січні 2018 року завідувач кафедри психіатрії, психотерапії, загальної і медичної психології, наркології і сексології Запорізького державного медичного університету Чугунов В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що його дії під час проведення психіатричного огляду ОСОБА_1 відповідали вимогам Закону України «Про психіатричний огляд». Суд апеляційної інстанції неправомірно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Крім цього, КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» та завідувач кафедри психіатрії, психотерапії, загальної і медичної психології, наркології і сексології Запорізького державного медичного університету Чугунов В. В. у своїх касаційних скаргах просили скасувати ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2017 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2016 року у цій справі скасовано та у задоволенні клопотання про призначення судової психіатричної експертизи відмовлено.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У березні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просила залишити касаційні скарги КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» та завідувача кафедри психіатрії, психотерапії, загальної і медичної психології, наркології і сексології Запорізького державного медичного університету Чугунова В. В. без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін. Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції правильно встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного її вирішення, у зв`язку із чим ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення. Відповідачі у справі не надали суду жодного допустимого доказу того, що ОСОБА_1 вчиняла або мала намір вчиняти дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї або оточуючих, чи неспроможна задовольнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Надходження касаційних скарг до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» в частині оскарження ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2018 року касаційну скаргу КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» в частині оскарження рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13 листопада 2017 року залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою завідувача кафедри психіатрії, психотерапії, загальної і медичної психології, наркології і сексології Запорізького державного медичного університету Чугунова В. В. в частині оскарження ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2018 року касаційну скаргу завідувача кафедри психіатрії, психотерапії, загальної і медичної психології, наркології і сексології Запорізького державного медичного університету Чугунова В. В. в частині оскарження рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13 листопада 2017 року залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалами Верховного Суду від 26 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» та завідувача кафедри психіатрії, психотерапії, загальної і медичної психології, наркології і сексології Запорізького державного медичного університету Чугунова В. В. та витребувано матеріали справи із Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що син ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , 1985 року народження, має діагноз «токсоплазмоз» та «шизофренія».

З метою працевлаштування ОСОБА_1 звернулася до КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» для отримання довідки про свій психічний стан.

У листі головного лікаря КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Паталах Ф. В. від 20 березня 2013 року ОСОБА_1 повідомили, що 23 квітня 2012 року її було оглянуто комісією лікарів-психіатрів, встановлено діагноз «хронічний маячний розлад» та заведено її медичну картку як амбулаторного хворого.

Звертаючись до суду із позовом до КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» та головного лікаря КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Паталаха Ф. В., завідувача кафедри психіатрії, психотерапії, загальної і медичної психології, наркології і сексології Запорізького державного медичного університету Чугунова В. В. , про визнання дій неправомірними, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідачі не мали правових підстав для заведення її медичної картки та встановлення їй діагнозу «хронічний маячний розлад». Свою згоду на медичний огляд лікарями вона не давала, її підписи в медичній картці відсутні.

У статті 55 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я є складовою частиною права на охорону здоров`я (пункт «ї» статті 6 Закону України від 19 листопада 1992 року «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).

Принципами захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги, прийнятих резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1991 року № 46/119, закріплено принцип добровільності медичного огляду з метою визначення того, чи страждає особа на психічне захворювання: жодна особа не може бути примушена до проходження медичного огляду з метою визначення того, чи страждає вона на психічне захворювання, крім як у відповідності до процедури, передбаченої внутрішнім законодавством держави (Принцип 5).

Стаття 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» вимагає для застосування методів діагностики, профілактики та лікування згоду інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта.

Мета проведення психіатричного огляду, суть добровільного звернення за психіатричною допомогою, а також випадки, коли психіатричний огляд може бути проведено без усвідомленої згоди особи або її законного представника, визначено Законом України від 22 лютого 2000 року «Про психіатричну допомогу» (далі - Закон України «Про психіатричну допомогу»).

Так, згідно зі статтею 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання. Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром на прохання особи або за її усвідомленою письмовою згодою.

Психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи.

Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра.

У невідкладних випадках, коли за одержаними відомостями, що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, заява про психіатричний огляд особи може бути усною. У цих випадках рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром самостійно і психіатричний огляд проводиться ним негайно.

Забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психічного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно (частина третя статті 7 Закону України «Про психіатричну допомогу).

Вказані норми статей 7, 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» конкретизують положення цього закону про презумпцію психічного здоров'я (стаття 3) і про те, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями (стаття 4), а також статей 3, 8 Конституції України, які визначають принцип верховенства права і обов`язок держави з утвердження і забезпечення прав і свобод людини, та частини другої статті 9 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» про те, що обмеження прав громадян у вигляді примусового медичного огляду допускається тільки на підставах і в порядку, передбачених законами України.

Відповідачі у спростування позову ОСОБА_1 не надали суду належних та допустимих доказів того, що вона мала ознаки вираженого психічного розладу і створювала реальну небезпеку оточуючим або собі та потребувала психіатричного огляду. Крім цього, «психомоторне збудження ОСОБА_1 , яке супроводжувалося безглуздими твердженнями та вимогами і погрозами фізичної розправи стосовно лікарів-психіатрів, які проводили консиліум 20 квітня 2012 року», самі по собі не можуть бути підставою для проведення психіатричного огляду позивача без її усвідомленої згоди.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції на підставі повно й всебічно встановлених обставин справи й належним чином досліджених доказів дійшов правильного висновку про те, що підстави, передбачені статтею 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» для проведення психіатричного огляду без усвідомленої згоди ОСОБА_1 , були відсутні. У зв`язку із цим суд обґрунтовано визнав неправомірними дії КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» щодо заведення 27 квітня 2012 року медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 , проведення оглядів та складання у зв`язку із цим рапорту, психостатусу, бесіди, які знаходяться у медичній картці, встановлення ОСОБА_1 діагнозу «хронічний маячний розлад» та дії завідувача кафедри психіатрії, психотерапії, загальної і медичної психології, наркології і сексології Запорізького державного медичного університету Чугунова В. В. зі складання 27 квітня 2012 року протоколу психіатричного огляду ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права зводяться до переоцінки досліджених судом доказів, висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів не встановила.

Згідно із статтею 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» та завідувача кафедри психіатрії, психотерапії, загальної і медичної психології, наркології і сексології Запорізького державного медичного університету Чугунова Вадима Віталійовича залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк