ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 644/9566/14

провадження № 61-37530 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - приватний нотаріус Корнійчук Олена Валентинівна,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Харківської області від 25 квітня 2018 року у складі колегії суддів Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за участі третьої особи приватного нотаріуса Корнійчук О. В. та просила з урахуванням уточнених позовних вимог визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 28 серпня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , провести поділ спільного майна подружжя, визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , зобов`язати реєстраційну службу ХМУЮ провести державну реєстрацію права власності на 1/2 частину житлового будинку за нею з внесенням відповідного запису до Державного реєстру прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 15 червня 2007 року по 16 травня 2013 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

У період шлюбу збудовано житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 липня 2008 року за ОСОБА_2 визнано право власності на самовільні споруди, розташовані по АДРЕСА_1 .

Відповідач без її згоди продав будинок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , уклавши 28 серпня 2014 року договір купівлі-продажу.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суди виходили із того, що кошти, які ОСОБА_2 використовував на будівництво житлового будинку в період з 2006 року до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 , належали йому особисто, тому і спірне домоволодіння належить йому особисто та поділу між подружжям не підлягає. Обставини щодо наявності у ОСОБА_2 права особистої власності на спірний будинок встановлені у рішенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 липня 2008 року у справі № 2-2884/08.

Спірний житловий будинок не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тому немає підстав для визнання недійсним договору його купівлі-продажу через відсутність письмової згоди дружини на укладання цього договору.

13 вересня 2016 року ОСОБА_1 подала заяву про перегляд рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2015 року за нововиявленими обставинами, в основу якого було покладено рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 липня 2008 року у справі № 2-2884/08 про визнання за ОСОБА_2 права власності на самовільні споруди, розташовані по АДРЕСА_1 , скасоване рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 серпня 2016 року.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2015 року за нововиявленими обставинами задоволено частково, скасовано рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2015 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Суд першої інстанції виходив із того, що спірний будинок поділу не підлягає, оскільки не є спільним сумісним майном подружжя, набутий ОСОБА_2 до шлюбу із позивачем. У зв`язку із наведеним при укладенні договору купівлі-продажу спірного будинку не потрібна згода позивача, оскільки вона не є співвласником предмету купівлі-продажу.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Харківської області від 25 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 08 лютого 2018 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Корнійчук О. В. про поділ майна подружжя та визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку відмовлено з інших підстав.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 08 лютого 2018 року у частині задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що зведені споруди підпадають під поняття самочинного будівництва і в силу статтей 331, 376 ЦК України не можуть бути предметом поділу майна подружжя.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення апеляційного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду у частині відмови у позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що апеляційний суд відмовив у позові про поділ будинку з тих підстав, що він є самовільним будівництвом, однак не задовольнив позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу з підстав того, що продавець не набув права власності на будинок.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому відповідачі просять відхилити касаційну скаргу позивача, залишити рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 15 червня 2007 року по 16 травня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

16 червня 2006 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого відповідач 22 вересня 2006 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку з цільовим використанням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

У 2008 році ОСОБА_2 подав позов, у якому зазначив, що будинок по АДРЕСА_1 є самовільним будівництвом, побудований ним без отримання відповідних погоджень, в експлуатацію не здавався, тому просив в судовому порядку визнати за ним право власності на нього.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 липня 2008 року у справі № 2-2884/08 визнано за ОСОБА_2 право власності на самовільні споруди, розташовані по АДРЕСА_1 та зобов`язано КП «Харківське БТІ» зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на ці будівлі.

28 серпня 2014 року ОСОБА_2 уклав із ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договір купівлі - продажу спірного будинку.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 серпня 2016 року у справі № 2-2884/08рішення суду першої інстанції від 18 липня 2008 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії відмовлено з підстав недоведення законності будівництва спірного будинку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої воно має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що оскільки судовим рішенням встановлено, що зведені споруди підпадають під поняття самочинного будівництва, то ці споруди в силу статтей 331, 376 ЦК України не можуть бути предметом розподілу майна подружжя. З огляду на вищенаведене апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу є необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 523/4139/17 (провадження № 14-328цс19) зазначила, що статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 травня 2018 року у справі № 367/2271/15-ц (провадження № 14-146цс18) зробила висновок, що суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, та у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Апеляційний суд дійшов висновку, що права позивача не порушені, оскільки спірні приміщення не можуть бути предметом поділу майна подружжя. Інших підстав для звернення до суду позивач не зазначила, вона не є стороною спірного договору купівлі-продажу, не наводить обґрунтувань, яким чином такий договір стосується її прав, свобод чи законних інтересів, у зв`язку з чим її позов в частині, яка переглядається, є необґрунтованим.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 25 квітня 2018 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Корнійчук Олена Валентинівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук