Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 606/435/16-ц

провадження № 61-22950св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія»,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року у складі судді Малярчук В. В. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області

від 15 березня 2018 року у складі колегії суддів: Загорського О. О., Ходоровського М. В., Щавурської Н. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та товариства з додаткового відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (далі - ТзДВ «Міжнародна страхова компанія») про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 26 січня 2016 року керував транспортним засобом «Nisan Kubistar», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення із транспортним засобом «Peugeot partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

(далі - ДТП) автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області

від 15 лютого 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04 березня 2015 року, виданого ТзДВ «Міжнародна страхова компанія», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу-автомобіля марки «Nisan Kubistar», реєстраційний номер НОМЕР_1 , то зазначеним полісом встановлено страхову суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 100 000 грн, за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн, розмір франшизи 1 000 грн.

Розмір матеріального збитку нанесений йому пошкодженням його автомобіля «Peugeot partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає

199 723 грн.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь шкоду у розмірі 154 566 грн 52 коп., стягнути з

ТзОВ «Міжнародна страхова компанія» на його користь страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області

від 22 листопада 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з

ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 49 000 грн матеріальної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 80 560 грн 06 коп. матеріальної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1. , як власнику автомобіля пошкодженого при ДТП, завдана матеріальна шкода становить 129 560 грн 06 коп., з яких 49 000 грн слід стягнути з ТзДВ «Міжнародна страхова компанія», зменшеної на суму франшизи 1 000 грн, та 80 560 грн

06 коп. слід стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 15 березня

2018 року апеляційні скарги ОСОБА_2 і ТДВ «Міжнародна страхова компанія» відхилено. Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди за вирахуванням франшизи, а решта завданої шкоди підлягає відшкодуванню безпосереднім заподіювачем шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ТзДВ «Міжнародна страхова компанія», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення з ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» 49 000 грн матеріальної шкоди. Ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до ТзДВ «Міжнародна страхова компанія».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення суду задоволено. Зупинено виконання рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2020 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що його не було повідомлено про розгляд справи 22 листопада 2017 року. Огляд транспортного засобу позивача було проведено оцінювачем ОСОБА_3 за відсутності відповідачів. Судом не зобов`язано передати у власність ОСОБА_2 транспортний засіб з наявними пошкодженнями. Автомобіль не було оглянуто представником страхової компанії, але ОСОБА_1 реалізував цей автомобіль і провів експертизу автомобіля з власної ініціативи. Вважав, що шкоду, завдану автомобілю позивача разом із страховою компанією повинен нести власник транспортного засобу.

Касаційна скарга ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» мотивована тим, що позивач із заявою про виплату на його користь страхового відшкодування до ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» не звертався, тому у добровільному порядку останній шкоду не мав можливості відшкодувати і права позивача не порушив. Своїми діями ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» матеріальної шкоди позивачу не спричинило, оскільки між сторонами у справі не виникло деліктних правовідносин, що виникають з недоговірних зобов`язань та самого факту спричинення шкоди (глава 82 ЦК України). Застосування судами статей 1166, 1187 та 1188 ЦК України, які не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах і незастосування положень статей 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», положень статті 25 Закону України «Про страхування», статті 990 ЦК України є неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ТзДВ «Міжнародна страхова компанія», у якому він просив вказану касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 січня 2016 року ОСОБА_2 о 15 год. 30 хв. керував транспортним засобом «Nisan Kubistar», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автодорозі Івано-Франківськ - Бучач - Тернопіль км. 104+450 та не вибрав безпечної швидкості, здійснюючи обгін попутного транспортного засобу на ділянці дороги з обмеженою видимістю, виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення із транспортним засобом «Peugeot partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області

від 15 лютого 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу розміром 340 грн (а. с. 10).

Відповідно до довідки, виданої інспектором сектору реагування патрульної поліції Теребовлянського відділення поліції головного управління національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_1. 26 січня 2016 року о 15 год. 30 хв. на автодорозі 104+450 Івано-Франківськ - Бучач - Тернопіль, внаслідок ДТП автомобіль марки «Peugeot partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження: пошкоджено ліве переднє крило, ліва передня фара, передній бампер, розбите переднє лобове вікно.

Власником автомобіля марки «Peugeot partner», реєстраційний номер

НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХТ № НОМЕР_4 (а. с. 42).

ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Nisan Kubistar», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2049273

від 04 березня 2015 року, виданого ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» про те, що у разі настання ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу-автомобіля марки «Nisan Kubistar», реєстраційний номер НОМЕР_1 , то зазначеним полісом встановлено страхову суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 100 000 грн, за шкоду, заподіяну майну 50 000 грн, розмір франшизи 1 000 грн (а. с. 68).

Відповідно до висновку № 678 судової автотоварознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку від 17 грудня 2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Peugeot partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату проведення експертизи складає 295 490 грн 89 коп. Вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу складових автомобіля «Peugeot partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату проведення експертизи складає 129 560 грн 06 коп.

Розмір матеріального збитку нанесений власнику автомобіля «Peugeot partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на день ДТП приймається в розмірі, що дорівнює його ринковій вартості на той час і складає

199 723 грн (а. с. 140-144).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, суди, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшли обґрунтованого висновку про те, що матеріальна шкода, завдана ОСОБА_1. у розмірі 129 560 грн 06 коп., підтверджена висновком судового експерта

№ 678 від 17 грудня 2016 року, та з урахуванням продажу позивачем автомобіля, підлягає стягненню у межах ліміту страхового відшкодування зі страхової компанії, а решта суми - з водія.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно пункту 2.2 Правил дорожнього руху України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Таким чином, якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником, то саме ця особа є володільцем транспортного засобу і буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що суди помилково поклали відшкодування шкоди, спричиненої ДТП, на нього, а не на власника транспортного засобу є необґрунтованими.

Посилання касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не був повідомлений про судове засідання, що відбулося 22 листопада 2017 року, спростовуються тим, що в матеріалах справи знаходиться довідка про доставку

SMS-повідомлення «Повістки про виклик до суду у цивільній справі

на 22 листопада 2017 року о 11 год у справі №606/435/16-ц», одержувачу ОСОБА_2 на номер телефону НОМЕР_5, сформовано 05 жовтня

2017 року 15:14:52, доставлено 05 жовтня 2017 року 15:59:00 (а. с. 222).

Разом з тим, ОСОБА_2 оскаржив рішення суду першої інстанції до апеляційного суду, був повідомлений про розгляд справи судом апеляційної інстанції та мав можливість надавати свої доводи суду, та брати участь у розгляді справи.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин колегія суддів вважає, що порушення процесуального права, допущені судом першої інстанції, не призвели до порушення права ОСОБА_2 на справедливий судовий розгляд, гарантоване

статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції у вказаній частині.

Зазначений вище висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 755/15824/15-ц (провадження № 61-23983сво18).

Доводи касаційної скарги ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» про незастосування судами положень статей 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», положень статті 25 Закону України «Про страхування», статті 990 ЦК України не впливає на правильність висновків судів попередніх інстанції про стягнення з нього матеріальної шкоди у межах ліміту страхового відшкодування.

Інші доводи касаційних скарг не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться, виключно, до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог

статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просять скасувати заявники є правильними й законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо поновлення виконання рішення суду першої інстанції

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання.

Оскільки суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 та ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України касаційний суд поновлює виконання рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області

від 22 листопада 2017 року.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» залишити без задоволення.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області

від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 15 березня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович