Постанова
Іменем України
07 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 760/19580/16-ц
провадження № 61-1017св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року в складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про визнання кредитного договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 25 жовтня 2007 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № KIJ0GA0000102P, за умовами якого банк зобов`язався надати кредит у формі кредитної лінії у розмірі 77 620 доларів США строком до 26 жовтня 2017 року, а позивач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.
Вважав, що указаний кредитний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки він суперечить правам та інтересам позивача, був укладений всупереч вимогам цивільного законодавства та законодавства України про захист прав споживачів.
Так, при укладені кредитного договору 26 жовтня 2017 року він не був належним чином повідомлений про валютні ризики під час виконання зобов`язань за цим договором, що свідчить про несправедливість його умов.
Під час укладення кредитного договору позичальник також не був повідомлений у письмовому вигляді про орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг за кредитом, як це передбачено пунктом 2 частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Враховуючи вищевикладене, позивач просив визнати недійсним кредитний договір від 25 жовтня 2007 року № KIJ0GA0000102P, укладений між ним та банком.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, при вирішенні спору про визнання кредитного договору недійсним, врахував вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема вимоги статті 203, 215, 1054 ЦК України, статті 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Судом також враховувалися вимоги статей 536, 638 ЦК України з приводу того, чи було досягнуто між сторонами кредитного договору згоди щодо усіх істотних умов договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березі 2019 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що 25 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № KIJ0GA0000102P, відповідно до якого ОСОБА_1 було видано кредит у розмірі 77 620 доларів США, строком до 26 жовтня 2017 року (а.с. 6-8).
Детальний опис загальної вартості кредиту вказаний у пунктах 6.2, 7.1 цього договору: сума кредиту, відсотки, винагороди, комісії, неустойки, витрати, збитки (пункт 6.5).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до положень статті 627 ЦК України сторони є вільні в укладенні договору та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов договору, зокрема з тією умовою договору, що банк має право у визначених випадках вимагати дострокового виконання зобов`язань за договором, змінювати за згодою сторін розмір відсоткової ставки, є підпис позивача на ньому.
Статтею 629 ЦК України передбачено обов`язковість договору до виконання сторонами.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Як вбачається з матеріалів справи, у кредитному договорі визначено суму кредиту, розмір відсотків та розмір плати за управління кредитом. З кредитного договору не вбачається, що в ньому є приховані, додаткові платежі (що не є штрафними санкціями або мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання), а його положення є двозначними чи незрозумілими. Доказів протилежного, позивачем суду не надано.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договорів, зокрема, щодо розміру кредиту, валюти кредитування, відсоткової ставки за кредитним договором, а також порядку сплати кредиту, при підписанні цього договору ОСОБА_1 ознайомився та погодився з його умовами, а саме: підписав його, отримав кредит та використав його за цільовим призначенням, тим самим не заперечував щодо умов договору, крім того, не оскаржував та виконував умови договору протягом тривалого часу, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що оскаржуваний кредитний договір містить усі необхідні умови, і такі умови не суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська