Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 522/19232/16-ц

провадження № 61-14671св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2017 року у складі судді Домусчі Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Черевка П. М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної казначейської служби України про стягнення у солідарному порядку з відповідачів відшкодування моральної шкоди у розмірі 16 835, 83 грн.

Позов мотивований тим, що посадовою особою Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (надалі - Департамент ДАБІ в Одеській області) було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за наслідками якої щодо позивача 18 лютого 2015 року було складено акт перевірки, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил і протокол про адміністративне правопорушення. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного державного інспектора інспекційного відділу у м. Одесі Департаменту ДАБІ в Одеській області про визнання протиправними та скасування припису від 18 лютого 2015 року та протоколу від 18 лютого 2015 року про адміністративне порушення задоволено у повному обсязі. Дізнавшись про подання Департаментом ДАБІ в Одеській області апеляційної скарги на вищевказане рішення суду, стан здоров`я позивачки погіршився та вона була змушена знаходитися на стаціонарному лікуванні у поліклініці за місцем проживання. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року апеляційну скаргу Департаменту ДАБІ у Одеській області задоволено частково, скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року, визнано протиправним і скасовано припис від 18 лютого 2015 року. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 03 червня 2015 року визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту ДАБІ в Одеській області по справі про адміністративне правопорушення від 20 березня 2015 року № 175. Отже, у судовому порядку було доведено, що позивач звинувачений у скоєнні правопорушень у сфері містобудівної діяльності, яких вона не вчиняла. Оскільки поновлення своїх прав позивач чекала впродовж року, за який двічі перебувала на стаціонарному лікуванні, то вона зазнала моральну шкоду.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням 09 лютого 2017 рокуПриморського районного суду м. Одесивідмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач періодично перебуває на стаціонарному лікуванні, починаючи з 2013 року. З виписок з епікризів хвороби позивача встановлено, що остання зверталась з приводу лікування серйозних хронічних хвороб та суд не вбачає, що саме унаслідок винесення Департаментом ДАБІ в Одеській області відповідних припису, протоколу та постанови про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 змушена була проходити відповідне лікування. Під час судового розгляду справи не підтверджено, що позивачка була змушена проходити лікування саме внаслідок протиправних незаконних дій посадових осіб Департаменту ДАБІ в Одеській області, не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та діяннями останніх. Оскарження Департаментом ДАБІ в Одеській області рішення до суду апеляційної інстанції не було спрямовано на затягування відновлення порушених прав позивачки та не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди. Вимоги щодо стягнення шкоди з інших співвідповідачів в солідарному порядку є похідними від вимог до основного відповідача Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, тому також не підлягають задоволенню. Відповідачі не вчиняли спільні дії, внаслідок яких завдано шкоду позивачу.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що з огляду на зміст медичних документів, виходячи з засад розумності та справедливості, правильним є висновок суду першої інстанції щодо недоведеності завданої позивачу моральної шкоди діями Департаменту ДАБІ в Одеській області. Суд першої інстанції перевірив усі докази, надані сторонами, правильно застосував правові норми, що регулюють спірні правовідносини. Позивачем не надано до суду розрахунок завданої шкоди з аргументацією її визначення, не доведено причинно-наслідковий зв`язок між дією та шкодою, яка, на думку позивача, була їй завдана, не зазначено в чому саме полягала моральна шкода, не надано доказів щодо спричинення їй відповідної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_1 , не погодившись з заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2017 року та ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року, подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати зазначені рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Рух справи в суді касаційної інстанції

17 липня 2017 року ухвалою ВССУ відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19 березня 2018 року справу № 522/19232/16-ц і матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачі не з`явилися до суду та не надали заперечень проти позову.Розмір шкоди позивач визначила у сумі вартості ліків, які вона придбала для свого лікування впродовж часу розгляду адміністративних справ щодо відновлення її прав у суді, чеки про що були надані суду. Позивач вважає, що надані чеки підтверджують розмір завданої моральної шкоди. Вважає, що суд протиправно не задовольнив заяву про відвід судді першої інстанції, оскільки їй із запізненням надсилалися виклики на судові засідання, призначені на 07 листопада 2016 року та 21 грудня 2016 року, а виклик на 21 грудня 2016 року вона отримала за день до засідання, оскільки суд припустився помилки у номері її квартири, що дає підстави вважати, що суд діяв упереджено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною другою статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1173 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У статті 1174 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, є правопорушення, що включає такі складові елементи як шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, яка означає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відповідно до частини другої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З огляду на зазначене, необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що чеки про придбання ліків позивачем підтверджують розмір завданої моральної шкоди, завданої їй діями відповідачів. Вартість ліків і факт їх придбання не свідчать про заподіяння відповідачами моральної шкоди позивачу.

Судами попередніх інстанцій на підставі належним чином досліджених доказів зроблено обґрунтований висновок про те, що позивач з 2013 року періодично перебував на стаціонарному лікуванні, записи у медичній документації не підтверджують доводи позивача про те, що лікування у 2015 році було обумовлено винесення Департаментом ДАБІ в Одеській області відповідних припису, протоколу та постанови про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , а також процесом їх оскарження у судовому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 60 Цивільного процесуального кодексу у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, (далі - ЦПК України 2004 року) доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи касаційної скарги про упередженість суду першої інстанції і наявність підстав для відводу судді, який розглядав справу у суді першої інстанції, є необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 48 ЦПК України 2004 року здійснення судових викликів і повідомлень покладено на секретаря судового засідання. У касаційній скарзі не зазначено фактів, які б свідчили про наявність передбачених у статті 20 ЦПК України 2004 року підстав для відводу судді.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2017 року та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судового рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2017 року та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення,є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. М. Ігнатенко Судді: В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов