Постанова

Іменем України

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 761/10308/15-ц

провадження № 61-9245св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С.,

Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - кредитна спілка «Фін-Еко»,відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року у складі судді Слободянюка С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2015 року кредитна спілка «Фін-Еко» (далі - КС «Фін-Еко») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 02 квітня 2012 року між КС «Фін-Еко» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала грошові кошти у сумі 15 000 грн на споживчі цілі (господарські потреби) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 41,00 %.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 02 квітня 2012 року між КС «Фін-Еко» та ОСОБА_5 будо укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання взяла на себе зобов'язання відповідати солідарно з ОСОБА_4 за її зобов'язаннями за кредитним договором.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість у розмірі 29 768,12 грн, з яких: за період з 03 квітня

2012 року по 26 грудня 2014 року - 11 893,70 грн; за період з 27 грудня

2014 року по 30 березня 2015 року - 3 141,54 грн.

Посилаючись на те, що відповідачі прийняті на себе зобов'язання не виконують, КС «Фін-Еко» просила стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 768,12 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва

від 03 липня 2015 року (у складі судді Кондратенко О. О.) позов КС «Фін-Еко» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь КС «Фін-Еко» заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 768 грн 12 коп.; судовий збір у розмірі 303 грн 60 коп., а всього 30 071 грн 72 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору тягне цивільно-правову відповідальність, яка передбачена статтями 625, 1050, 1054 ЦК України.

У грудні 2015 року представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 липня 2015 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01 лютого

2016 року заяву представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 залишено без розгляду.

У березні 2016 року представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 липня 2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника

ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 липня 2015 року закрито.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката

ОСОБА_6 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 3 липня 2015 року повернуто особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 було порушено порядок оскарження заочного рішення, який передбачено частиною 3 статті 232 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою).

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив вимоги статті 10, частин першої-четвертої статті 74 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою), у зв'язку з чим ухвала Апеляційного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року є такою, яка не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

21 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Встановлено, що 03 липня 2015 року судом першої інстанції ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог КС «Фін-Еко».

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, 24 грудня 2015 року представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01 лютого

2016 року заяву представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 липня 2015 року залишено без розгляду на підставі статей 228, 229 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про перегляд заочного рішення).

Відповідно до статті 228 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про перегляд заочного рішення) заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до частини сьомої статті 229 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про перегляд заочного рішення) до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються правила статті 121 цього Кодексу.

Частиною п'ятою статті 121 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про перегляд заочного рішення) передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

За змістом статей 231, 232 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення.

Як роз'яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ у апеляційному порядку», вирішуючи питання про можливість апеляційного оскарження в загальному порядку рішення, яке визначене судом як заочне, судам необхідно враховувати, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) судові рішення є чинними та обов'язковими до виконання на всій території України, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Тому особи, які оскаржують таке рішення, мають враховувати, що рішення, яке визначене судом як заочне, повинне оскаржуватись у порядку, встановленому для оскарження заочних рішень.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції встановивши, що місцевим судом ухвалено заочне рішення, яке не було переглянуто в установленому законом порядку, вірно виходив із того, що чинним процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення і такий проводиться саме судом, що ухвалив заочне рішення, і лише у разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення, тому таке рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Доводи касаційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідачем було порушено порядок оскарження заочного рішення.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_8 не позбавлена права звернутися до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 липня 2015 року. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення або в разі ухвалення повторного заочного рішення відповідач вправі оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку. Залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду не перешкоджає повторному зверненню про перегляд заочного рішення суду, оскільки воно не переглядалось в установленому законом порядку, встановленому для оскарження заочних рішень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк