Постанова

Іменем України

7 березня 2018 року

м. Київ

справа № 683/3651/16-ц

провадження № 61-6095 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро»;

представник позивача - ОСОБА_4;

відповідачі: ОСОБА_5, фермерське господарство «Бізон-1», Сахновецька сільська рада Старокостянтинівського району Хмельницької області;

представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

представник фермерського господарства «Бізон-1» - Слюсарчук Сергій Борисович;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро» на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2017 року у складі судді Бондарчук Л. А. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Костенка А. М., П'єнти І. В.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро» (далі - ТОВ «Енселко Агро») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, фермерського господарства «Бізон-1» (далі - ФГ «Бізон-1»), Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування його державної реєстрації, визнання договору оренди земельної ділянки укладеним.

Позовна заява мотивована тим, що 12 січня 2011 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Енселко Агро» було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3,3426 га, що розташована на території Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, строком на 5 років, який зареєстровано 5 серпня 2011 року. Маючи намір використати своє переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк, 25 лютого 2016 року ТОВ «Енселко Агро» направило ОСОБА_5 лист з пропозицією поновити договір оренди з проектом договору, проте відповіді не отримало. Згодом товариству стало відомо, що 11 жовтня 2016 року між ОСОБА_5 та ФГ «Бізон-1» було укладено договір оренди зазначеної вище земельної ділянки, яка до цього перебувала у його користуванні.

Товариство вважало, що такими діями відповідачів його переважне право на поновлення договору оренди землі від 12 січня 2011 року порушене, укладений між ОСОБА_5 та ФГ «Бізон-1» договір оренди землі від 11 жовтня 2016 року та державна реєстрація речового права оренди землі за ФГ «Бізон-1», є незаконними.

Ураховуючи викладене, ТОВ «Енселко Агро» просило суд визнати недійсним договір оренди землі від 11 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ФГ «Бізон-1»; скасувати його державну реєстрацію; визнати укладеним договір оренди землі між ОСОБА_5 та ТОВ «Енселко Агро» на умовах, викладених у додатку до позову.

Рішенням Старокостянтиніського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2017 року у задоволенні позову ТОВ «Енселко Агро» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при реалізації свого переважного права на оренду землі позивач не дотримався процедури, передбаченої статтею 33 Закону України «Про оренду землі», після закінчення строку дії договору не продовжував використовувати земельну ділянку.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Енселко Агро» відхилено, рішення Старокостянтиніського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що 25 лютого 2016 року ТОВ «Енселко Агро» надіслало ОСОБА_5 лист-пропозицію про поновлення договору оренди землі, проте до нього було додано не проект додаткової угоди, а типову форму договору оренди землі, яка не містила істотних умов договору. Отже, орендар, не направивши проект додаткової угоди, фактично не надав орендодавцю свої пропозиції щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, що позбавило можливості останнього їх розглянути і прийняти рішення. Крім того, згідно з довідкою сільської ради після збору урожаю у 2016 році земельна ділянка ОСОБА_5 не використовувалася (не оброблялася та не засівалася) ТОВ «Енселко Агро».

У листопаді 2017 року ТОВ «Енселко Агро» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Енселко Агро» направило на адресу ОСОБА_5 лист-повідомлення, в якому чітко було викладено пропозицію поновити договір оренди земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_5 мав можливість запропонувати свої умови договору, виходячи із наданого йому проекту. Проте ОСОБА_5 на пропозицію не відповів, результати розгляду листа ТОВ «Енселко Агро» не повідомив, бажаних умов договору до запропонованого проекту не надав. Отже, ОСОБА_5 був належним чином повідомлений про намір ТОВ «Енселко Агро» продовжувати використовувати його земельну ділянку.

При цьому, заявник посилався на позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 6 вересня 2017 року № 6-2539цс16.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Вирішуючи спір, суди дійшли правильного висновку про те, що 16 січня 2016 року ОСОБА_5 згідно положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» направив ТОВ «Енселко Агро» повідомлення про те, що не має намір продовжувати договір оренди землі (а.с. 51), унаслідок чого договір оренди землі від 12 січня 2011 року припинився.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_5 не відповів на пропозицію орендаря про укладення договору оренди на новий строк, не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому судами встановлено, що спірна земельна ділянка після припинення договору оренди від 12 січня 2011 року ТОВ «Енселко Агро» не використовувалася.

Крім того, направивши 25 лютого 2016 року ОСОБА_5 лист-пропозицію про поновлення договору оренди, ТОВ «Енселко Агро» додало типовий договір оренди, який не містив істотних умов договору, а не проект додаткової угоди, і на той час орендар вже був повідомлений про те, що орендодавець заперечує проти поновлення договору оренди.

Отже, договір оренди землі від 10 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ФГ «Бізон-1», не порушує права та обов'язки позивача.

Посилання касаційної скарги на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 6 вересня 2017 року № 6-2539цс16, безпідставні, оскільки вони стосуються інших фактичних обставин справи, коли за відсутності заперечень з боку орендаря у поновленні договору оренди орендодавець продовжує користуватися спірною земельною ділянкою та сплачує орендну плату після закінчення строку дії договоруоренди.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро» залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк