Постанова

Іменем України

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 357/9759/15-ц

провадження № 61-4049св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі :

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя - доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у складі головуючого судді Голуб А. В., від 15 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Волохова Л. А., від 25 жовтня 2016 року, та касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Волохова Л. А. від 25 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 Є про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 18 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», найменування якого з 17 червня 2009 року було змінено на ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №39.3/АК-00006.08.2, відповідно до умов якого банк відкрив ОСОБА_3 невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 17 642 долари США 11 центів терміном по 18 вересня 2015 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 7,70 % річних на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів згідно з договором №Х0819-6 купівлі-продажу автомобіля від 19 серпня 2008 року, який у подальшому був переданий у заставу банку згідно з договором застави №39.3/АК-00006.08.2-3 від 18 вересня 2008 року. Позивач посилався на те, що банк у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання згідно з умовами кредитного договору, однак ОСОБА_3 не виконує умови вищевказаного кредитного договору, не сплачує кредит, проценти за користування кредитом, плату за обслуговування кредиту та суму нарахованої пені за прострочення виконання зобов'язання, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання. Загальна заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором станом на 05 лютого 2015 року складає 17 049 доларів США 07 центів та 3 912 155 грн 50 коп.

Посилаючись на вказані обставини, банк просив стягнути із відповідача наявну кредитну заборгованість.

17 листопада 2015 року банк надав уточнену позовну заяву, в якій зазначив, що загальна заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором станом на 11 листопада 2015 року складає 17 672 доларів США 77 центів та 3 912 155 грн 50 коп., яку просив стягнути із відповідача.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2015 року позовну заяву в частині збільшення позовних вимог залишено без розгляду.

15 лютого 2016 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк». Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №39.3/АК-00006.08.2 від 18 вересня 2008 року у сумі 17 672 доларів США 77 центів та 1 075 670 грн 61 коп. У решті позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щоборжник, отримавши від банку кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за договором кредиту зобов'язання, що призвело до утворення заборгованості тавраховуючи те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, останній має нести цивільно-правову відповідальність.

25 жовтня 2016 року рішенням апеляційного суду Київської області рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2016 року змінено у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором №39.3/АК-00006.08.2 від 18 вересня 2008 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №39.3/АК-00006.08.2 від 18 вересня 2008 року у розмірі 10 569 доларів США 34 центи та 322 708 грн 09 коп. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що банк пропустив строк звернення до суду щодо вимог за період з 12 червня 2012 року по 12 червня 2015 року, в судовому засіданні було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, сума, яка підлягає стягненню за кредитом складає 7 560 доларів США, сума заборгованості по процентах за обслуговування кредиту складає 3 009 доларів США 34 центи та 6 663 802 грн 20 коп.

14 листопада 2016 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року, а ПАТ «Родовід Банк» подало касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року.

17 листопада 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3

02 грудня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ задоволено клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання рішення апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року. Зупинено виконання рішення апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року до закінчення касаційного провадження.

11 січня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ «Родовід Банк».

30 березня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

29 січня 2018 року справу розподілено судді-доповідачу ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсною, з моменту укладання договору, умову договору споживчого кредиту щодо обов'язку позичальника сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредиту (винагороду за надання фінансового інструменту) у розмірі 52 долари США 93 центи, стягнути з нього заборгованість перед банком у розмірі 8 413 долари США 69 центів, а у інших позовних вимогах банку - відмовити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи ОСОБА_3 обґрунтовано тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи. Заявник зазначає, що умови кредитного договору є несправедливими, так як містять умови щодо щомісячної комісії за обслуговування кредиту, за його дострокове погашення, крім того судами враховано збільшені позовні вимоги, незважаючи на те, що ухвалою суду їх було залишено без розгляду, не перевірено правильність нарахування заборгованості та не прийнято до уваги його розрахунки по кредиту.

У касаційній скарзі ПАТ «Родовід Банк» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи ПАТ «Родовід Банк» обґрунтовано тим, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи та зібраним письмовим доказам. Заявник зазначає, що представник банку не міг зменшити позовні вимоги, так як немає на це права, крім того представник не заявляв клопотання про застосування строків позовної давності.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеними вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Судами встановлено, що 18 вересня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк», найменування якого з 17 червня 2009 року було змінено на ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 39.3/АК-00006.08.2, відповідно до якого банк відкрив ОСОБА_3 невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 17 642 доларів США 11 центів терміном по 18 вересня 2015 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 7,7% річних.

ПАТ «Родовід Банк», звертаючись до суду з даним позовом вказував про те, що ОСОБА_3 було порушено умови кредитного договору № 39.3/АК-00006.08.2 від 18 вересня 2008 року у результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 05 лютого 2015 року складає 17 049 доларів США 07 центів та 3 912 155 грн 50 коп. У подальшому банк подав заяву про збільшення позовних вимог та вказував про те, що загальна заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором станом на 11 листопада 2015 року складає 17 672 долари США 77 центів та 3 912 155 грн 50 коп., про що надано нові розрахунки заборгованості (т. 1 а. с. 105-144), яку просив стягнути із відповідача. Разом з цим, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2015 року позовну заяву банку у частині збільшення позовних вимог залишено без розгляду. Однак, суд першої інстанції посилався саме на ці розрахунки заборгованості та ухвалив рішення у справі з урахуванням уточнених позовних вимог, незважаючи, що їх було залишено без розгляду. Матеріали справи не містять доказів, що банк вдруге звертався із заявою про збільшення позовних вимог і вони були прийняті судом до розгляду справи по суті.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, на вказане уваги не звернув.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України (у редакції від 07 липня 2010 року) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції вищезазначене не врахував та не взяв до уваги, що рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності та обґрунтованості рішення суду, а враховуючи те, що стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, суд апеляційної інстанції не вправі був розглядати заяву про застосування строків позовної давності у суді апеляційної інстанції.

Таким чином суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, безпідставно застосував наслідки спливу позовної давності.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки недоліки, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані в даній постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року у даній справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк