Постанова

Іменем України

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 213/1223/16-ц

провадження № 61-3708 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року у складі судді Макарової Т. Ю. та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Михайлів Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що працюючи з 30 квітня 1998 року у ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» у шкідливих умовах праці, він отримав професійне захворювання, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 16 червня 2015 року йому вперше встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40 % та третю групу інвалідності. Загальний стаж роботи у ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на роботах зі шкідливими умовами праці становить 17 років 5 місяців. Позивач вважав, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, йому спричинено моральну шкоду.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 тис. грн, без урахування стягнення податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди - 18 тис. грн без утримання податку з доходів фізичних осіб. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами склалися трудові правовідносини. Професійні захворювання отримані позивачем під час виконання ним трудових обов`язків. За таких обставин наявні підстави, передбачені статтями 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2016 року рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року змінено в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1, збільшено цей розмір з 18 тис. грн до 30 тис. грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що місцевим судом правильно встановлено порушення ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме роботодавець зобов'язаний відшкодувати завдану моральну шкоду.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, суд апеляційної інстанції, з урахуванням характеру та тривалості фізичних і моральних страждань позивача, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках, унаслідок отриманих професійних захворювань, тривалості праці в умовах перевищення гранично допустимого рівня шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на підприємстві відповідача, відсутності сприятливих прогнозів щодо можливості відновлення попереднього стану здоров`я, вважав такою, що відповідає засадам виваженості та справедливості, суму відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 30 тис. грн.

01 листопада 2016 року ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2016 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційну скаргу обґрунтовано неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, при визначенні розміру моральної шкоди суди не врахували, що акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 березня 2015 року складений з окремою думкою члена комісії - страхового експерта з охорони праці відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Тягнирядна В. О., який зазначив про те, що санітарно-гігієнічна характеристика від 13 листопада 2013 року № 2/2-11-3-6699 складена з порушенням вимог пунктів 1.5. та 1.19. Порядку складання та вимог до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 грудня 2004 року № 614.

Крім того, ОСОБА_1 був ознайомлений зі шкідливими умовами праці на підприємстві, але свідомо продовжував працювати в таких умовах тривалий час та значно перевищив необхідний для отримання права на пільгову пенсію час роботи у шкідливих та важких умовах.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

24 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1, працюючи в періоди: з 30 квітня 1998 року до 18 листопада 1998 року, з 19 листопада 1998 року до 08 жовтня 2015 року, з 09 жовтня 2015 року до 31 березня 2016 року; з 01 квітня 2016 року по теперішній час, у шкідливих умовах праці, що перевищували гранично допустимі норми, учнем слюсаря-ремонтника з ремонту обладнання на дільницях діючого агломераційного, дробарного та збагачувального виробництва в цеху з ремонту технологічного обладнання; слюсарем-ремонтником четвертого і п'ятого розряду в управлінні з ремонту технологічного обладнання, сторожем, підсобним робітником ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»,отримав професійне захворювання (а. с. 6, 7).

Відповідно до акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 березня 2015 року ОСОБА_1 встановлена наявність професійного захворювання з діагнозом: радикулопатія попереково-крижова L4, L5.S1. та шийна С5-С8. білатеральна, переважно справа, з вираженими статико-динамічним и порушеннями, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного періартрозу (ПФС першого-другого ступеня) та остеоартрозу ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) та колінних (ПФ першого-другого ступеня) суглобів, М 54.1.; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. ЛН першого-другого ступеня, J44 (а. с. 8-12).

Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання від 26 травня 2011 року № 18 причиною зазначеного професійного захворювання є роботи впродовж більше 16 років в умовах впливу шкідливих факторів фізичного навантаження і концентрації пилу, які перевищували нормативні показники (а. с. 9-11).

Висновком МСЕК від 16 червня 2015 року позивачу первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в загальному розмірі 40 % та третю групу інвалідності, з датою наступного переогляду 01 червня 2016 року.

Висновком МСЕК від 19 квітня 2016 року позивачу підтверджено ступінь втрати професійної працездатності в загальному розмірі 40 % та третю групу інвалідності, з датою наступного переогляду 01 травня 2017 року, протипоказана важка праця, довготривала хода, переохолодження

(а. с.13-16).

Постановами відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 04 серпня 2015 року ОСОБА_1 призначені одноразова допомога в сумі 8 282 грн 40 коп. та щомісячні виплати на відшкодування втраченого заробітку в розмірі 2 261 грн 69 коп. (а. с. 17, 18).

Крім того, виписками з історії хвороби, амбулаторної картки та епікризів встановлено, що ОСОБА_1 має захворювання, яке за визначенням є професійним, неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні: у комунальному закладі «Міська лікарня № 11», комунальному закладі «Міська клінічна лікарня № 11», товаристві з обмеженою відповідальністю «Медиком»-5, у клініці Українського науково-дослідного інституту промислової медицини. Відповідно до медичних документів лікарями встановлено рекомендації: спостереження лікарів, санаторно-курортне лікування в теплий період року, антигіпертензивна терапія, профілактичне лікування медичними препаратами, ЛФК, масаж курсами (а. с. 19-51).

Відповідно до статті 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статею 173 КЗпП Українипередбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП Українипередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Право на отримання страхової виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Встановивши, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 16 червня 2015 року з дня встановлення висновком МСЕК втрати працездатності, суди попередніх інстанцій правильного застосували до спірних правовідносин положення статті 237-1 КЗпП України та дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, з роботодавця - ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд апеляційної інстанції, з урахуванням глибини та ступеня моральних і фізичних страждань позивача, яких він зазнав та зазнає внаслідок професійного захворювання, встановлення йому втрати професійної працездатності у розмірі 40 %, характеру ушкодження здоров'я, що є незворотнім, а також з урахуванням принципів розумності і справедливості, належним чином обґрунтував свої висновки щодо стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 30 тис. грн і цей розмір вважав таким, що відповідає глибині і ступеню моральних і фізичних страждань потерпілого.

Відповідно до статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вдається до вирішення питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про те, що визначений судами розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним, безпідставні та необґрунтовані, не відповідають вимогам розумності та справедливості, спростовуються встановленими судами обставинами.

Згідно з частиною першою статті 1168 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

За змістом частин першої та п'ятої статті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року N 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Доводи касаційної скарги відповідача про добровільне виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем безпідставні та необґрунтовані, не спростовують наявність у відповідача обов'язку виконати вимоги частини другої статті 153 КЗпП Українита статті 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання приписів законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність у вставленому законом порядку за їх невиконання.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлено згідно з вимогами процесуального закону, та узгоджуються із нормами матеріального права, які судами правильно застосовано.

За наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними у статті 416 цього Кодексу (частина перша статті 415 ЦПК України).

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року у незміненій апеляційним судом частині та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк