Постанова

Іменем України

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 211/8275/13-ц

провадження № 61-2882 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулько Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс»,

представник відповідачів - Курдюмов Михайло Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Шевченка В. А., Лузан Л. В., Бойка В. Б.,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») про внесення змін до кредитного договору та визнання його припиненим.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з метою придбання транспортного засобу - автомобіля марки «HYUNDAI Accent» 25 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» (далі - ТОВ «ПростоФінанс») укладено кредитний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит на суму 70 900 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,99 % річних на строк до 10 грудня 2013 року.

Оскільки ним у 2010 році не виконувалися зобов'язання щодо погашення кредиту та відсотків за його користування, станом на 25 липня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 81 001 грн, право вимоги якої отримав відповідач ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 18 травня 2012 року, укладеного між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ПростоФінанс».

У липні 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до нього з листом, у якому висловив пропозицію врегулювання погашення розміру наявної заборгованості, а саме: за умови повернення заборгованості за кредитним договором після продажу заставного майна, але не меншу ніж 50 % від суми заборгованості, товариство зобов'язувалось звільнити його від подальшого виконання обов'язків щодо сплати 50 % залишку заборгованості. У разі виконання умов товариство гарантувало припинення дії кредитного договору та всіх зобов'язань.

Погодившись на вказані умови та надавши згоду на продаж належного йому на праві власності автомобіля марки «HYUNDAI Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1, який є предметом застави, ОСОБА_1 перерахував на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» виручені від продажу автомобіля кошти в розмірі 61 450 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Однак, не зважаючи на виконання ним умов листа, ТОВ «Кредитні ініціативи» дію кредитного договору не припинило й надіслало на його адресу повідомлення про наявність станом на 04 грудня 2013 року простроченої заборгованості за кредитним договором та неоплачених штрафних санкцій з вимогою їх сплати.

Посилаючись на вказані обставини та повне виконання умов листа відповідача, позивач просив суд зобов'язати ТОВ «Кредитні ініціативи» внести зміни до укладеного кредитного договору від 25 листопада 2008 року та доповнити договір пунктом такого змісту: «У випадку повернення заборгованості за кредитним договором після продажу заставного майна, але не менше ніж 50 % від суми заборгованості, товариство звільняє боржника від подальшого виконання обов'язків щодо сплати 50 % залишку заборгованості»; визнати припиненим кредитний договір від 25 листопада 2008 року внаслідок належного його виконання.

У березні 2014 року раніше заявлені вимоги позивач доповнив вимогами про визнання дій щодо ненадання повної та достовірної інформації по суті кредитного договору неправомірними, які пред'явив до ТОВ «ПростоФінанс», посилаючись на те, що при укладенні кредитного договору ТОВ «ПростоФінанс» не надало йому повної та достовірної інформації по суті кредитного договору, а саме: не надало попередньої письмової інформації про умови кредитування (варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту й обсяги) та орієнтовану сукупну вартість кредиту, методику визначення валютного курсу та інформації щодо визначення у кредитному договорі або додатку до нього детального розпису сукупної вартості кредиту.

У поданих до суду у травні 2015 року запереченнях проти позову ТОВ «Кредитні ініціативи» зазначило, що не є належним відповідачем у справі за позовними вимогами про визнання недійсним кредитного договору від 25 листопада 2008 року № 02016635357, укладеного між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_1, оскільки не є стороною зазначеного правочину та не може вносити зміни або вчиняти будь-які інші дії стосовно нього.

Крім того, позивач своєчасно не повідомив страхову компанію про настання страхового випадку, що також є підставою для відмови у проведенні страхових виплат.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано припиненим кредитний договір від 25 листопада 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ПростоФінанс», право вимоги за яким набуло ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 травня 2012 року. У решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 понесені витрати у справі за проведення лінгвістичної експертизи у розмірі 4 500 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що запропоновані ТОВ «Кредитні ініціативи» умови погашення заборгованості позивачем виконано належним чином, а тому позов ОСОБА_1 в частині визнання кредитного договору припиненим підлягає задоволенню, а у частині позовних вимог щодо зобов'язання ТОВ «Кредитні ініціативи» внести зміни в кредитний договір необхідно відмовити, оскільки відповідач не є стороною кредитного договору, а лише набув прав кредитора.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2016 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання припиненим кредитного договору та стягнення судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання припиненим кредитного договору та стягнення судових витрат відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки позивач виконав не всі умови гарантійного листа відповідача, не виплатив усі суми, виплата яких ним була передбачена, підстави для виконання відповідачем зобов'язання щодо припинення дії кредитного договору від 25 листопада 2008 року № 02016635357 відсутні, у зв'язку з чим ОСОБА_1 передчасно звернувся з указаним позовом до суду.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року та залишити в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2016 року, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував, чому він відхиляє висновок судово-лінгвістичної експертизи та пояснення допитаного у судовому засіданні експерта, які повністю спростовують заперечення відповідача, що не відповідає вимогам статті 212 ЦПК України, та не врахував, що висновки експертизи нічим не спростовані.

Ухвалою від 07 грудня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-7111 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 частини першої Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19 січня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «ПростоФінанс» про визнання дій щодо ненадання повної та достовірної інформації по суті кредитного договору неправомірними, внесення змін до кредитного договору та визнання його припиненим призначено до судового розгляду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Судом встановлено, що 25 листопада 2008 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02016635357, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит для оплати позичальником автотранспортного засобу в розмірі 70 900 грн з умовою сплати 9,99 % річних від непогашеної суми кредиту за користування кредитними коштами та погашення кредиту у строк до 12 жовтня 2013 року (а. с. 5-8 т. 1).

На забезпечення зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між ОСОБА_1 та ТОВ «ПростоФінанс» укладено договір застави транспортного засобу від 25 листопада 2008 року № 02016635357, предметом якого є автомобіль марки «HYUNDAI Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1, заставна вартість якого становить 72 400 грн, що є власністю позивача (а. с. 9-11 т.1).

18 травня 2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, за яким ТОВ «ПростоФінанс» відступило своє право вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо погашення основного боргу, процентів, нарахованих на суму такого боргу, комісій, усіх та будь-яких штрафних санкції та інших грошових платежів, а також інших прав, установлених договором, у тому числі й за кредитним договором від 25 листопада 2008 року № 02016635357, позичальником за яким є ОСОБА_1 (а. с. 77-96, 97-98 т. 1).

Про укладення вказаного договору ПАТ «Альфа-банк», якому передано кредитний договір на подальше обслуговування, повідомило позивача листом від 25 вересня 2012 року (а. с. 16 т. 1).

ТОВ «Кредитні ініціативи» також повідомило позивача про свої права за вказаним договором, а також про розмір заборгованості, що підтверджується листом від 22 січня 2013 року, надісланим на адресу позивача (а. с. 17 т. 1).

Листом ТОВ «Кредитні ініціативи» повідомлено ОСОБА_1, що станом на 25 липня 2013 року сума простроченого ним зобов'язання перед товариством становить 81 001 грн. За умови повернення заборгованості за кредитним договором після продажу заставного майна, але не менше ніж 50 % від суми заборгованості, товариство зобов'язувалось звільнити його від подальшого виконання обов'язків щодо сплати 50 % залишку заборгованості та гарантувало у випадку виконання вказаних вище умов припинення дії кредитного договору із всіма змінами та доповненнями та відповідно припинення всіх зобов'язань позивальника (а. с. 22 т. 1). Договір про припинення зобов'язання між сторонами не укладався.

25 липня 2013 року здійснено продаж автомобіля марки «HYUNDAI Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3., що підтверджується довідкою-рахунком серії ААВ № 479724 від 25 липня 2013 року (а. с. 19 т. 1).

На погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 відповідно до квитанції від 25 липня 2013 року № 74248 перераховано на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 61 450 грн від продажу автомобіля (а. с. 20 т. 1).

Листом від 04 грудня 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» повідомило ОСОБА_1 про зарахування 25 липня 2013 року коштів від продажу автомобіля та існування простроченої заборгованості, несплачених штрафних санкцій станом на 04 грудня 2013 року та попереджено його про обов'язок зі сплати останніх (а. с. 23 т. 1).

Позивач, як на доказ несправедливого виконання відповідачем ТОВ «Кредитні ініціативи» умов вказаного вище гарантійного листа, посилався на висновок експерта Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України за результатами проведення судово-лінгвістичної експертизи від 14 липня 2015 року № 056/516.

Під час дослідження вирішувалися питання стосовно того, чи містить текстовий матеріал листа вказівку на зобов'язання, які беруть на себе ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитні ініціативи», а також щодо визначення умов, виконання яких забезпечить настання гарантій (пунктами 1, 2, 3), що їх зобов'язується виконати ТОВ «Кредитні ініціативи».

За висновком спеціаліста (щодо дослідження питання № 3) вказано, що гарантії (пунктами 1, 2, 3), що їх зобов'язується виконати ТОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до тексту, наданого для дослідження, настають з виконанням таких умов: « … повернення Вами (Боржником) заборгованості за Кредитним договором після продажу заставного майна, але не менше ніж: 50 % від суми заборгованості» (а. с. 179-195 т. 1).

Відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вказаний висновок спеціаліста не містить будь-яких фактичних даних, які б підтверджували наявність інших умов, ніж ті, що прямо вказані у листі ТОВ «Кредитні ініціативи» або інше їх тлумачення, що свідчить про несправедливість оспорюваних умов погашення заборгованості.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що висновок експерта не є належним доказом, оскільки суперечить дійсному змісту листа ТОВ «Кредитні ініціативи».

Зі змісту гарантійного листа ТОВ «Кредитні ініціативи» (а. с. 22 т. 1) вбачається, що для припинення дії кредитного договору із всіма змінами та доповненнями, а відповідно і всіх зобов'язань, які покладені на боржника відповідно до його умов, кредитором визначено настання таких умов: «За умови повернення Вами заборгованості за Кредитним договором після продажу заставного майна, але не менше ніж 50 % від суми заборгованості, товариство звільнить Вас від подальшого виконання обов'язків за кредитним договором щодо сплати 50 % залишку заборгованості після зарахування коштів від продажу».

Отже, пропонуючи та гарантуючи припинити дію кредитного договору, відповідач у листі, який адресовано позивачу, визначив такі умови для цього, виконати які слід у сукупності, а саме: повернення заборгованості за кредитним договором після продажу заставного майна, але не менше ніж 50 % від суми заборгованості, та сплата 50 % залишку заборгованості.

Позивачем виконано лише одну із запропонованих відповідачем умов, а саме: продано майно, що є предметом застави, автомобіль марки «HYUNDAI Accent», реєстраційний номер НОМЕР_1, грошові кошти від продажу зараховано відповідачем у рахунок погашення боргу позивача (а. с. 23 т. 1). Вказані обставини сторонами не заперечувалися.

Разом з тим друга умова гарантійного листа позивачем виконана не була, що не заперечувалося позивачем у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неналежного виконання позивачем вимог гарантійного листа для настання умов, відповідно до яких зобов'язання позивача мало б припинитися.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог у частині визнання кредитного договору припиненим, у зв'язку з невиконанням умов гарантійного листа саме ОСОБА_1, оскільки умови, передбачені в ньому, чітко визначають порядок дій боржника для настання відповідних наслідків по припиненню його зобов'язань за кредитним договором від 25 листопада 2008 року № 02016635357.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та вирішення питання щодо їх належності та допустимості, що в силу повноважень суду касаційної інстанції на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.

За таких обставин правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю.В. Черняк