Постанова

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 220/1401/16-ц

провадження № 61-21288св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Попової С. А., Кочегарової Л. Н., Пономарьової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що йому на праві приватної власності належить автомобіль марки OPEL, модель VECTRA, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Міжрайонним реєстраційно-екзаменаційним відділом № 2 м. Донецька 27 червня 2000 року.

У квітні 2014 року на підставі усних домовленостей з відповідачем про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу цього автомобіля, відповідачу були передані автомобіль із ключами і технічним паспортом, за що відповідач повинен був сплатити вартість автомобіля в сумі 4000 дол. США протягом місяця з моменту отримання ключів від автомобілю. Після цього сторони мали укласти договір і перереєструвати право власності. Однак відповідач свої домовленості не виконав, гроші не передав, у добровільному порядку автомобіль не повертає.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_4 просив витребувати від ОСОБА_5 належний йому на праві власності автомобіль марки OPEL.

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 15 листопада 2016 року (у складі судді Якішиної О. М.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач належними та допустимими доказами не довів своє право власності на спірний автомобіль.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позов задоволено.

Витребувано від ОСОБА_5 належний на праві власності ОСОБА_4 автомобіль марки OPEL, модель VECTRA, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1991 року випуску, зареєстрований МРЕВ № 2 м. Донецька 27 червня 2000 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що порушене право позивача як власника транспортного засобу підлягає захисту відповідно до статті 387 ЦК України шляхом витребування у відповідача цього майна.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд залишив поза увагою, що у квітні 2014 року на підставі усних домовленостей про купівлю-продаж спірного автомобіля ОСОБА_4 в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 цей автомобіль, ключі від нього та технічний паспорт. В свою чергу, відповідач оплатив вартість цього автомобіля, передавши в присутності свідків представнику позивача ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 4 000 дол. США.

03 травня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до довідок Регіонального сервісного центру в Донецькій області (територіальний сервісний центр № 1441) Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2017 року і 11 лютого 2017 року, відповідно до комп'ютерної бази РІІС ДАІ Донецької області та НАІС ДДАІ МВС України автомобіль «OPEL VECTRA», 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу.

У квітні 2014 року на підставі усних домовленостей про купівлю-продаж цього автомобіля ОСОБА_4 в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_6 передав відповідачу ОСОБА_5 зазначений автомобіль, ключі від нього та технічний паспорт. В свою чергу, відповідач повинен був оплатити вартість автомобіля в сумі 4 000 дол. США.

Згідно з відомостями Великоновосілківського відділення поліції Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області 25 липня 2016 року ОСОБА_6 звертався із заявою з приводу неповернення відповідачем ОСОБА_5 грошей за придбаний за усною домовленістю автомобіль.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частиною першою статті 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Пунктом 2 частини першої статті 399 ЦК України передбачено, що право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна (стаття 400 ЦК України).

На підставі належним чином оцінених доказів, з огляду на викладене, ухвалюючи рішення про витребування у ОСОБА_5 належного на праві власності ОСОБА_4 спірного автомобіля, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 не набув права власності на спірний автомобіль на підставі усних домовленостей про купівлю-продаж цього автомобіля з представником позивача за довіреністю ОСОБА_6, тому він є недобросовісним володільцем цього автомобіля.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що вказаний транспортний засіб у квітні 2014 року на підставі усних домовленостей про купівлю-продаж був проданий по довіреності і відповідач оплатив вартість цього автомобіля, передавши кошти представнику позивача ОСОБА_6 є необґрунтованими. Видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала (правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-688цс15).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, які їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк