Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 205/2951/14-ц

провадження № 61-21943св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,

відповідачі: ОСОБА_4, приватне підприємство «Компанія Приват-Лекс», приватне підприємство «Екосвіт-Ю»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2014 року у складі судді Остапенко Н. Г. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Городничої В. С., Демченко Е. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - ПАТ «Банк Кредит Дніпро», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, приватного підприємства «Компанія Приват-Лекс» (далі - ПП «Компанія Приват-Лекс»), приватного підприємства «Екосвіт-Ю» (далі - ПП «Екосвіт-Ю») про стягнення заборгованості за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт (справа № 2/205/2950/14).

Позовна заява мотивована тим, що 21 серпня 2009 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ПП «Компанія Приват-Лекс» був укладений договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 210809-О (далі - договір овердрафту), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитну лінію для ведення статутної поточної діяльності, в тому числі на поповнення обігових коштів, з лімітом кредитування у сумі 3 000 000,00 грн; у разі своєчасного і належного оформлення договорів іпотеки ліміт кредитування збільшується до 4 500 000,00 грн із строком повернення кредиту протягом 30 календарних днів, але не пізніше 20 листопада 2009 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань 21 серпня 2009 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 210809-П, а 24 грудня 2010 року окремий договір поруки № 241210-П між банком, ПП «Компанія «Приват-Лекс» та ПП «Екосіт-Ю». За умовами цих договорів поручителі зобов'язувались солідарно відповідати за повернення ПП «Компанія Приват-Лекс» кредиту та сплати процентів за користування коштами.

Умови кредитування (овердрафту) були змінені договором від 01 вересня 2009 року № 010911, за умовами якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 3 620 000,00 грн; у разі погашення тіла кредиту на суму 358 000,00 грн, загальна сума ліміту встановлюється у розмірі 3 262 000,00 грн; встановлено новий строк повернення кредиту не пізніше 01 вересня 2012 року. Відповідні зміни були внесені і до договору поруки від 21 серпня 2009 року № 210809-П.

Оскільки станом на 05 травня 2014 року зобов'язання позичальника за договором овердрафту залишились не виконаними, банк просив стягнути солідарно з ПП «Компанія Приват-Лекс», ОСОБА_4 та ПП «Екосіт-Ю» заборгованість у розмірі 6 336 321,47 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту у сумі 3 619 929,45 грн, за процентами за користування коштами - 2 458 582,07 грн, інфляційні втрати за тілом кредиту - 170 136,68 грн та інфляційні втрати за процентами - 87 673,27 грн.

У травні 2014 року ПАТ «Банк Кредит Дніпро» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ПП «Компанія Приват-Лекс» та ПП «Екосвіт-Ю» про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 205/3959/14).

Позовна заява мотивована тим, що 30 вересня 2010 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 300910-UAH (далі - кредитний договір), на умовах якого позичальник отримав у ПАТ «Банк Кредит Дніпро» кредит на споживчі цілі у розмірі 3 640 000,00 грн із сплатою 22 % річних за користування кредитом та зобов'язувався повернути кошти, сплатити проценти та комісії за цим договором у строк до 01 квітня 2011 року. Зазначений строк двічі змінювався, остаточний строк встановлений до 01 жовтня 2012 року.

Зазначений кредитний договір забезпечувався тристоронніми договорами поруки, що укладались 30 вересня 2010 року між банком, ОСОБА_4 та ПП «Екосвіт-Ю» і між ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ОСОБА_4 та ПП «Компанія Приват-Лекс».

Оскільки позичальник неналежно виконав свої зобов'язання за кредитним договором, банк просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість станом на 30 вересня 2010 року у сумі 7 154 335,60 грн (справа № 2/205/29508/14).

У вересні 2014 року ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах ПП «Екосвіт-Ю» і ПП «Компанія «Приват-Лекс» звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «БанкКредит Дніпро» про визнання частково недійсними договору овердрафту та кредитного договору (справа № 205/3959/14).

Позовні вимоги мотивовані тим, що банк неодноразово змінював умови договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 21 серпня 2009 року № 210809-О та кредитного договору від 30 вересня 2010 року № 300910-UAH, збільшуючи розмір процентів за користування кредитними коштами за обома договорами.

Посилаючись на те, що погоджувався на таке збільшення процентів за кредитами під впливом тяжких обставин, споживчий кредитний договір уклав для обслуговування кредитних зобов'язань за договором овердрафту та тієї обставини, що підприємство та він особисто фактично доведені до банкрутства, просив визнати недійсними: пункт 2.6.2 договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 21 серпня 2009 року у редакції цього пункту від 31 січня 2011 року; пункт 1.4 кредитного договору від 30 вересня 2010 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2014 року цивільні справи № 2/205/2950/14 та № 205/3959/14 об'єднані в одне провадження.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2014 року позовні вимоги ПАТ «БанкКредит Дніпро» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ПП «Компанія «Приват-Лекс», ПП «Екосвіт-Ю» на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором від 30 вересня 2010 року № 300910-UAH станом на 06 травня 2014 року в сумі 7 154 335,60 грн, яка складається: борг за кредитом у сумі 3 538 326,52 грн, борг за процентами за користування коштами у сумі 2 329 963,77 грн, пеня за несвоєчасне погашення часток кредиту у сумі 516 595,67 грн, пеня за несвоєчасне погашення процентів у сумі 235 364,09 грн, інфляційні втрати за кредитом у сумі 206 572,94 грн, 3 % річних за кредитом у сумі 178 016,92 грн, інфляційні втрати за процентами у сумі 90 313,73 грн, 3 % річних за процентами у сумі 59 181,95 грн.

Стягнуто солідарно з ПП «Компанія «Приват-Лекс», ОСОБА_4, ПП «Екосвіт-Ю» на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 21 серпня 2009 року № 210809-О станом на 06 травня 2014 року в сумі 6 336 312,47 грн, яка складається: борг за кредитом у сумі 3 619 929,45 грн, за процентами у сумі 2 458 582,07 грн, інфляційні втрати за кредитом у сумі 170 136,68 грн, інфляційні втрати за процентами у сумі 87 673,27 грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з ПП «Компанія «Приват-Лекс», ОСОБА_4, ПП «Екосвіт-Ю» на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» відшкодування судових витрат у розмірі 7 308,00 грн у рівних частках з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПП «Компанія «Приват-Лекс» не виконало свої зобов'язання за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт, а ОСОБА_4 - зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитів та сплату процентів за користування коштами, допустили утворення заборгованості, яка підлягає стягненню з боржників та поручителів, які несуть цивільно-правову відповідальність за порушення кредиторами взятих на себе зобов'язань. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що факт підписання позичальниками договорів кредиту та договору овердрафту свідчить про згоду з його умовами та підтверджує факт надання повної інформації про умови кредитування, зокрема типу процентної ставки, орієнтовної сукупної вартості кредиту.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року рішення суду першої інстанції у частині солідарного стягнення з ПП «Компанія «Приват-Лекс», ОСОБА_4, ПП «Екосвіт-Ю» заборгованості за кредитним договором від 30 вересня 2010 року № 300910-UAH та за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 21 серпня 2009 року № 210809-О скасовано, провадження у цій частині вимог закрито.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд помилково відкрив провадження у частині позовних вимог банку про стягнення заборгованості з ПП «Компанія Приват-Лекс» та ПП «Екосвіт-Ю», які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Щодо решти вимог суд виходив з того, що порука за договором овердрафту припиняється протягом трьох років з моменту настання терміну повернення кредитних коштів (01 вересня 2012 року) як строку, встановленого у договорі поруки. Тому банк має право пред'явити вимоги до поручителів протягом строку, який починає свій відлік саме з 01 вересня 2012 року. Крім того, останній платіж в рахунок погашення заборгованості за договором овердрафту здійснений 02 лютого 2011 року, банк неодноразово, починаючи з 03 жовтня 2012 року направляв вимоги відповідачу (ОСОБА_4) та з цим позовом звернувся 06 травня 2014 року в межах строку позовної давності. Також суд виходив з того, що кінцевий термін повернення коштів за кредитним договором від 30 вересня 2010 року визначений 01 жовтня 2012 року шляхом сплати трьох платежів, перший з яких мав бути внесений до 29 січня 2012 року; банк звернувся до суду з позовом 13 травня 2014 року, тобто з дотриманням строку позовної давності.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2014 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року та відмовити банку у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з'ясували фактичних обставин справи, не врахували момент, з якого почалось прострочення за договором овердрафту та за кредитним договором, та не з'ясували, коли у ПАТ «Банк Кредит Дніпро» виникло право вимоги повернення кредитів. Також ОСОБА_4 стверджує, що не підписував додаткові угоди до договору овердрафту та кредитного договору, якими вносились зміни до умов договорів, які визначали строки погашення заборгованості. На думку ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, відмовляючи у клопотанні про проведення судової почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_4 у додаткових угодах. Крім того, зазначає, що договір поруки, укладений на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 30 вересня 2010 року, є припиненим, оскільки містить умову щодо дії з 30 вересня 2010 року до 01 жовтня 2012 року, але у будь-якому разі до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

У липні 2017 року ПАТ «Банк Кредит Дніпро» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4, у яких просить рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2014 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року залишити без змін.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суди встановили, що 21 серпня 2009 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ПП «Компанія «Приват-Лекс» був укладений договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 210809-О, відповідно до пункту 1.1 якого банк надав позичальнику кредитну лінію в режимі овердрафт для ведення статутної поточної діяльності, в тому числі на поповнення обігових коштів у сумі 3 000 000,00 грн; з умовою збільшення ліміту кредитування до суми 4 500 000,00 грн у разі своєчасного та належного оформлення іпотеки.

21 серпня 2009 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 210809-П, а 24 грудня 2010 року між банком, ПП «Екосвіт Ю» та ПП «Компанія «Приват-Лекс» - договір поруки № 241210-П, якими забезпечувалось виконання зобов'язань позичальника перед банком за договором овердрафту.

Пунктами 6.2 договору поруки від 21 серпня 2009 року № 210809-П передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з моменту настання терміну повернення кредитних коштів, згідно з кредитним договором, не пред'явив вимоги до поручителів.

Сторони неодноразово змінювали кінцевий строк виконання позичальником зобов'язань за договором овердрафту.

31 січня 2011 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ПП «Компанія Приват-Лекс» укладено договір № 310111 про зміну договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафт, яким виклали договір овердрафту у новій редакції.

01 вересня 2011 року банк та позичальник уклали договір № 010911 про зміну кредитного договору від 21 серпня 2009 року № 210809-О, виклавши у новій редакції пункт 1.1 договору овердрафту, визначили нові умови кредитування, згідно з якими банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 3 620 000,00 грн, у разі погашення тіла кредиту на суму 358 000,00 грн загальна сума ліміту встановлюється у розмірі 3 262 000,00 грн, а позичальник зобов'язувався повернути кошти не пізніше 01 вересня 2012 року та сплатити проценти за користування кредитом, на умовах, передбачених договором.

Аналогічні зміни строку виконання зобов'язань внесені до договору поруки від 21 серпня 2009 року № 210809-П та до договору поруки від 24 грудня 2010 року № 241210-П.

01 вересня 2011 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір № 010911 про зміну договору поруки, за умовами якого сторони визначили зобов'язання поручителя солідарно відповідати перед кредитором за виконання ПП «Компанія Приват-Лекс» зобов'язань перед банком за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 21 серпня 2009 року № 210809-О за всією сумою боргу у розмірі 3 620 000,00 грн, сплати процентів за користування кредитами, пені, комісії та штрафних санкцій, та визначено новий строк погашення отриманих кредитів - не пізніше 01 вересня 2012 року.

Згідно з частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (частини перша та третя статті 251 ЦК України).

З огляду на зазначене, трирічний строк для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя за договором поруки від 21 серпня 2009 року № 210809-П починає відлік з 02 вересня 2012 року.

Банк звернувся з вимогами до ОСОБА_4 як поручителя за договором овердрафту у травні 2014 року, тобто в межах трирічного строку дії поруки.

Крім того, суди встановили, що 30 вересня 2010 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 300910-UAH, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 3 640 000,00 грн на споживчі цілі.

30 березня 2010 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір № 1, яким внесені зміни до кредитного договору від 30 вересня 2010 року № 300910-UAH, викладено у новій редакції пункти договору щодо процентів та строку, встановлено остаточний строк погашення кредиту, сплати процентів та комісій до 01 квітня 2012 року.

29 березня 2012 року між ПАТ «БанкКредит Дніпро» та ОСОБА_4 укладено додаток № 2 до кредитного договору від 30 вересня 2010 року № 300910-UAH, яким установлено окремі самостійні зобов'язання, що деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами: 29 січня, 29 лютого, 29 березня та 01 квітня 2012 року.

З вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся у травні 2014 року, тобто у межах трирічного строку позовної давності за кожним із чергових платежів.

З урахуванням встановлення цих обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що банк звернувся до суду з цими позовами в межах строків позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позивальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №14-10цс18).

Відповідно до пункту 2.6.2 договору овердрафту у редакції від 31 січня 2011 року проценти за користування кредитами нараховуються банком та сплачуються позивальником щомісяця, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки за кредитом.

Відтак, сторони погодили сплату процентів періодичними (щомісячними) платежами у межах строку кредитування за договором овердрафту, відповідно до умов якого, з урахуванням внесення до нього змін та викладення пунктів договору у новій редакції від 01 вересня 2011 року, позичальник зобов'язувався повернути кредити не пізніше 01 вересня 2012 року.

Отже, за умовами договору овердрафту проценти нараховуються лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

На підтвердження свої вимог до ОСОБА_4 за договором овердрафту банк надав суду розрахунок заборгованості станом на 05 травня 2014 року за овердрафтом, процентами за користування кредитом, інфляційними втратами на заборгованість за овердрафтом та процентами за користування кредитом на загальну суму 6 336 321,47 грн.

Ухвалюючи рішення про стягнення з поручителя заборгованості за договором овердрафту, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином наданий банком розрахунок заборгованості, не перевірили період, за який ПАТ «Банк Кредит Дніпро» здійснило нарахування процентів за користування кредитом та інфляційних втрат, обрахованих за прострочення сплати процентів за користування кредитами.

Стягуючи з ОСОБА_4 заборгованість за договором кредиту у розмірі 7 154 335,60 грн відповідно до наданого банком розрахунку, суди першої та апеляційної інстанцій також не звернули уваги на те, що розрахунок заборгованості проведений станом на 06 травня 2014 року, не перевірили період, за який банк просив стягнути проценти за кредитним договором, пеню за несвоєчасне погашення процентів, інфляційні втрати та 3 % річних на суму боргу за процентами.

Не встановивши зазначених обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог банку до ОСОБА_4

Висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову та визнання недійсними умов кредитного договору та договору поруки є правильними та узгоджуються з фактичними обставинами справи, оскільки позивач не довів наявності підстав, передбачених статтею 233 ЦК України.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати нові обставини справи, які не були встановлені в судових рішення попередніх інстанцій, тому справу в частині вирішення спору щодо стягнення з ОСОБА_4 заборгованостей за договором овердрафту та за кредитним договором необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року у частині вирішення спору щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» заборгованості за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт від 05 травня 2014 року № 210809-О та заборгованості за кредитним договором від 30 вересня 2010 року № 300910-UAH скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. В. Пророк С. П. Штелик