Постанова
Іменем України
05 червня 2020 року
м. Київ
справа № 522/7777/15-ц
провадження № 61-3615св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.
учасники справи:
позивач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (правонаступник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в місті Чорноморську Одеської області),
відповідач - Головне управління Держпраці в Одеській області,
треті особи: Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 травня 2017 року в складді судді Шенцевої О. П. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 7 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовськоїт Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Чорноморськ Одеської області звернулося до суду із позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними і скасування наказів.
Позовна заява мотивована тим, що 24 листопада 2011 року на території оздоровчого спортивного комплексу « Райдужний » по вулиці Набережній, 20, у місті Чорноморськ, Одеської області стався нещасний випадок, унаслідок якого ОСОБА_2 , який працював суднокорпусником-ремонтником бази технічного обслуговування та ремонту флоту ДП «Іллічівський морський торгівельний порт», помер.
13 березня 2015 року були складені акти за формою Н-1 і Н-5 повторного спеціального розслідування нещасного випадку, згідно з якими вищевказаний нещасний випадок вважається пов`язаним з виробництвом, при цьому кілька членів комісії були не згодні з такими актами та додали особливу думку.
Також позивач зазначив, що попередній акт спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався із ОСОБА_2 від 15 лютого 2012 року, за протестом прокурора було скасовано.
Акти спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався із ОСОБА_2 від 18 грудня 2012 року скасовані на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 04 березня 2014 року.
Позивач вважав, що повторне розслідування було проведено з порушенням процедури ведення розслідування нещасних випадків, визначених Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок 1232).
Крім того при складанні оскаржуваних актів від 13 березня 2015 року за формою Н-5 і формою Н-1, на думку позивача: територіальне управління не врахували висновки, які викладені в рішенні апеляційного суду від 04 березня 2014 року та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2014 року стосовно виявлення обставин та причин нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався із ОСОБА_2 24 листопада 2011 року щодо виявлення обставин та причин нещасного випадку; не встановлено дані про причинний зв`язок з тілесними ушкодженнями, крім того, має місце порушення процедури проведення розслідування, як того вимагає Порядок № 1232, а саме: не з`ясована причина нещасного випадку; не вивчена первинна медична документація; не взяті до уваги окремі думки членів комісії попередніх спеціальних розслідувань; не виявлено вплив на ОСОБА_2 небезпечних або шкідливих виробничих факторів або факторів важкості чи напруженості трудового процесу; не з`ясовані причини, які призвели до травми грудної клітини; викладені у розділі 4 акту Н-5 причини нещасного випадку не перебувають у причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_2 ; не дотримано колегіальності при складанні актів; фактично «заморожено досудове розслідування»; поза увагою залишилась пропозиція звернутись до головного судового медичного експерта у місті Києві.
Посилаючись на те, що проведення розслідування нещасного випадку було необ`єктивним та упередженим, відсутні підстави для визнання зв`язку нещасного випадку з виробництвом, позивач просив суд, з урахуванням уточненої позовної заяви: визнати протиправними дії територіального управління ГУ Держпраці в Одеській області щодо складання та затвердження Акту повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 24 листопада 2011 року о 08 годині 45 хвилин з ОСОБА_2 від 13 березня 2015 року за формою Н-5 та Акту № 01 про нещасний випадок, що стався 24 листопада 2011 року о 08 год 45 хв з ОСОБА_2 , пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 13 березня 2015 року, а також скасувати зазначені акти.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 18 травня 2017 року у
задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що акти повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 24 листопада 2011 року о 08 годині 45 хвилин з ОСОБА_2 за формою Н-5 і Н-1 від 13 березня 2015 року складено правомірно, даних щодо погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 , яке призвело до його смерті, а також даних щодо перебування потерпілого у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння в матеріалах справи не має,відсторонений від роботи він не був, вказаний нещасний випадок є страховим.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2017 року замінено позивача на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в місті Чорноморськ Одеської області - на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (правонаступник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в місті Чорноморськ Одеської області) - відхилено.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 травня 2017 року - залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, та зазначив, що з врахуванням всіх обставин справи, наявних у справі доказів, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, а також взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Виходячи зі змісту актів, комісією з повторного спеціального розслідування нещасного випадку встановлені організаційні та технічні причини настання нещасного випадку, а саме: недостатня надійність засобів виробництва (візок, на якому перевозився кисневий балон не має технічної документації, на нього відсутній паспорт (табличка), візок не має заводського номеру); відсутність та неякісне проведення інструктажу; неякісна розробка, недосконалість інструкції з охорони праці із безпечної експлуатації, зберігання і транспортування балонів з киснем; невиконання посадових обов`язків тощо.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
22 грудня 2017 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не взято до уваги, що із шести членів спеціальної комісії - 5 її членів незгодні зі змістом актів, затверджених начальником Головного управління Держпраці в Одеській області 13 березня 2015 року, мають окрему думку, які викладено письмово та долучені до актів. Також судами не взято до уваги, що Головне управління Держпраці при складанні оскаржуваних актів не врахували висновки які викладені в рішенні апеляційного суду від 04 березня 2014 року та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2014 року щодо виявлення обставин та причин нещасного випадку; не встановлено дані про причинний зв`язок з тілесними ушкодженнями, крім того, має місце порушення процедури проведення розслідування, як того вимагає Порядок № 1232.
Не об`єктивне розслідування та відсутність основної причини нещасного випадку з ОСОБА_2 призвело до того, що документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог, а саме розслідування нещасного випадку, що стався до 01 січня 2012 року не проводився відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1112 від 25 серпня 2004 року (далі - Порядок № 1112, який втратив чинність з 01 січня 2012 року).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2018 року Головне управління Держпраці в Одеській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - законними та обґрунтованими, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного суду від 21 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Приморського районного суду міста Одеси.
Справа надійшла до Верховного суду у липні 2018 року.
Розпорядженням від 16 квітня 2020 року № 1111/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року визначено суддю - доповідача Петрова Є. В.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини, встановлені судами
Судами встановлено, що 24 листопада 2011 року о 08 годині 45 хвилин на території оздоровчого спортивного комплексу « Райдужний », що знаходиться в місті Чорноморську (колишнє місто Іллічівськ) Одеської області по вулиці Набережній, 20 із суднокорпусником-ремонтником бази технічного обслуговування та ремонту флоту Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (далі - ДП ІМТП) - ОСОБА_2 стався нещасний випадок зі смертельним наслідком.
Акт спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався із ОСОБА_2 від 15 лютого 2012 року, скасовано за протестом прокурора (а.с.105-132,170,171 Т.1).
18 грудня 2012 року складені акти спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався із ОСОБА_2 , та які скасовані на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 04 березня 2014 року, що набрало чинності на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2014 року (а.с. 9-15 т.2).
Територіальним управлінням 16 вересня 2014 року видано наказ № 373 «Про призначення комісії із повторного спеціального розслідування нещасного випадку» й відповідно проведено повторне спеціальне розслідування нещасного випадку з врахуванням зауважень, викладених в рішенні апеляційного суду Одеської області від 04 березня 2014 року (а.с. 46 Т.1, а.с.21-24, 47-50 Т.2).
13 березня 2015 року складено акти повторного спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5, який стався 24 листопада 2011 року о 08 годині 45 хвилин із ОСОБА_2 і акт Н-1 про нещасний випадок, який стався 24 листопада 2011 року о 08 годині 45 хвилин із ОСОБА_2 , пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 з окремими думками членів комісії (а.с. 6-17 Т.1, а.с. 25-46 Т.2).
Судами встановлено, що тричі, в період з 2012 по 2015 роки, а саме: 15 лютого 2012 року, 18 грудня 2012 року і 13 березня 2015 року складались акти спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався із ОСОБА_2 .
Процедурні заходи щодо організації повторного спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався із ОСОБА_2 24 листопада 2011 року, згідно наказу № 373 від 16 вересня 2014 року, здійснювались комісією відповідно до вимог Порядку № 1232.
За фактом смерті ОСОБА_2 порушена кримінальна справа, яка розслідується з 2011 року і до цього часу вироку по кримінальній справі нема (а.с. 147-163 Т.1., а.с. 60-73 Т.2).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Між сторонами виникли правовідносини з питань розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком та складання актів про нещасний випадок, які регулюються нормами Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), Законом України «Про охорону праці», Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Порядком № 1112, який втратив чинність з 01 січня 2012 року, Порядком № 1232.
У разі виникнення підстав для проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, розслідування якого вже проводилося на підставі нормативно-правового акту, який на цей час втратив чинність, для встановлення факту події цього розслідування застосовується той нормативно-правовий акт (норма матеріального права), під час дії якого вона настала або мала місце, а процедурні заходи (норма процесуального права) щодо організації цього розслідування здійснюються відповідно до вимог чинного нормативного акту, що не суперечить загальним положенням цивільного законодавства про дію закону (правових норм) у часі.
Пункт 1 Порядку № 1112 визначав процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах (далі - підприємства). При цьому, спеціальному розслідуванню підлягали: нещасні випадки із смертельними наслідками (пункт 7 Порядку № 1112).
Відповідно до пункту 38 Порядку 1232 спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених пунктом 39 цього Порядку) проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку (далі - спеціальна комісія), утвореною територіальним органом Держпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно, або внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (події) за погодженням з органами, представники яких входять до її складу.
Відповідно до пункту 42 Порядку № 1232, спеціальна комісія зобов`язана: обстежити місце, де стався нещасний випадок, одержати письмові чи усні пояснення від роботодавця і його представників, посадових осіб, працівників підприємства, потерпілого (якщо це можливо), опитати осіб - свідків нещасного випадку та осіб, причетних до нещасного випадку; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; визначити необхідність проведення лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків, експертизи для встановлення причини нещасного випадку і розроблення плану заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо); з`ясувати обставини і причини настання нещасного випадку; визначити, пов`язаний чи не пов`язаний нещасний випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; зустрітися з потерпілим (якщо це можливо) або членами його сім`ї чи уповноваженою особою, яка представляє його інтереси, щодо роз`яснення їх прав у зв`язку з настанням нещасного випадку.
За результатами спеціального розслідування складаються акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом), картка за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) стосовно кожного потерпілого, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування, зазначені у пунктах 50 і 51 цього Порядку. Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою і всіма членами спеціальної комісії протягом п`яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта (актів) член спеціальної комісії підписує його (їх) з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово. Окрема думка додається до акта за формою Н-5 і є його невід`ємною частиною (пункт 47 Порядку № 1232).
У разі проведення спеціального розслідування випадку смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків матеріали розслідування повинні містити: копію наказу органу Держпраці або Держатомрегулювання про утворення спеціальної комісії; примірник акта за формою Н-5; примірник акта за формою Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом); примірник картки за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння); медичний висновок про причини смерті, а також стан алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння; протокол огляду місця, де стався нещасний випадок, за встановленою формою; протокол зустрічі членів спеціальної комісії з членами сім`ї потерпілого чи уповноваженою особою, яка представляє їх інтереси; інші документи залежно від обставин і причин настання нещасного випадку (пункт 51 Порядку № 1232).
У разі надходження від роботодавця, робочого органу Фонду, представника профспілки, потерпілого або члена його сім`ї чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, скарги або їх незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин і причин настання нещасного випадку керівник Держпраці або його територіального органу з метою забезпечення об`єктивності проведення спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі, за результатами її роботи скасувати акти за формою Н-5 і Н-1, притягти до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держпраці, які порушили вимоги цього Порядку. Рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку може бути оскаржено лише у судовому порядку (пункт 54 Порядку № 1232).
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, нещасний випадок із смертельним наслідком з ОСОБА_2 стався 24 листопада 2011 року. В період з 2012 року по 2015 рік, а саме: 15 лютого 2012 року, 18 грудня 2012 року і 13 березня 2015 року складались акти спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався із ОСОБА_2 .
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами, що оспорювані акти були складені з порушенням вимог чинного законодавства
За встановленими судами обставинами основною причиною настання нещасного випадку - смерті ОСОБА_2 послугувала закрита травма грудної клітини у вигляді численних переломів правих та лівих ребер, крововиливів і розривів пристінної плеври, розривів та забиття лівої легені, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 660-403/2011 від 22 липня 2014 року (а.с. 42-45, Т.1).
Зазначений висновок не зазначає, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок раптового погіршення здоров`я.
Відповідно до переліку обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (підпункти 14-17 Порядку № 1112), зокрема, нещасний випадок вважається страховим у разі отримання працівником травми або інших ушкоджень внаслідок погіршення стану його здоров`я, крім випадків, коли основною причиною цієї події стало алкогольне чи наркотичне сп`яніння потерпілого, не обумовлене виробничим процесом, що підтверджено медичним висновком, і, якщо цей працівник до нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до порядку, визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку (пункт 18 Порядку № 1112).
Крім того, як встановлено судами та вбачається зі змісту актів, комісією з повторного спеціального розслідування нещасного випадку встановлені організаційні та технічні причини настання нещасного випадку, а саме: недостатня надійність засобів виробництва (візок, на якому перевозився кисневий балон не має технічної документації, на нього відсутній паспорт (табличка), візок не має заводського номеру); відсутність та неякісне проведення інструктажу; неякісна розробка, недосконалість інструкції з охорони праці із безпечної експлуатації, зберігання і транспортування балонів з киснем; невиконання посадових обов`язків тощо.
Виходячи з вищезазначеного, висновки апеляційного суду, про те, що не встановлення травмуючого виробничого фактору у вигляді «тупого предмету» не може впливати на складання актів за встановленою формою, є правильні та обґрунтовані, оскільки відповідно до переліку обставин, визначених Порядком № 1112, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування - є отримання працівником травми або іншого ушкодження навіть у разі погіршення його стану здоров`я.
Крім того, Верховний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 31 травня 2017 року у справі № 6-1767цс16 зроблено висновок, що «перелік осіб, яким надано право на оскарження рішення спеціальної комісії, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Фонд та його робочі органи не належать до переліку осіб, яким надано право оспорювати зміст актів форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ), оскільки складання акта та підтвердження фактичних обставин нещасного випадку на виробництві не зачіпає і не порушує прав та інтересів Фонду».
Виходячи з вищезазначеного Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області не відноситься до осіб, яким надано право оспорювати зміст вищезазначених актів, оскільки оспорювані акти не зачіпають і не порушують прав та інтересів позивача.
Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 582/481/18 (провадження № 61-8565св19).
Таким чином, на підставі належним чином оцінених доказів, суди попередніх інстанцій, встановивши вказані обставини, з урахуванням наведених норм, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги стосовно невстановлення фактичних обставин справи і ненадання судами належної оцінки зібраним у справі доказам, касаційний суд відхиляє, оскільки мотиви відмови у задоволенні позову та результати оцінки доказів суд першої інстанції, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, відобразив у рішенні, законність та обґрунтованість якого перевірив апеляційний суд.
Доводи касаційної скарги, є аналогічними доводам, викладеним в позовній заяві та апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права та висновки судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають. При вирішенні вказаної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, які їх обґрунтовано спростували.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 7 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
С. Ю. Мартєв
В. М. Сімоненко