ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 401/3659/16-ц

провадження № 61-46516 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерство оборони України, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державна казначейська служба України,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року в складі колегії суддів Черненка В. В., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України та просив стягнути з відповідача 272 445 грн майнової шкоди (інфляційних утрат) і 17 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач указував, що постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 липня 2013 року зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в зв`язку з інвалідністю в порядку та в розмірі, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», із урахуванням інфляційних втрат на дату призначення такої допомоги.

У грудні 2015 року Міністерство оборони України частково виконало зазначену постанову суду та виплатило ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 16 065 грн.

Незважаючи на наявність виконавчого провадження з виконання вказаної постанови суду в примусовому порядку, Міністерство оборони України та Департамент виконавчої служби не сплачує повну суму одноразової грошової допомоги, а саме суму інфляційної індексації, яка становить 272 445 грн.

Указані дії завдали ОСОБА_1 моральних страждань.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 січня 2017 року до участі в справі залучено в якості співвідповідача територіальний орган Державної казначейської служби України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка на відшкодування майнової шкоди в сумі 272 445 грн та відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн. У решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що примусове виконання судового рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги закінчено, проте зазначена виплата здійснена без урахування інфляційних втрат на дату призначення такої допомоги. Обраховуючи розмір таких утрат, суд керувався розрахунком, підготовленим судовим експертом України з економічних питань на прохання позивача, за період із 1991 року до 01 червня 2016 року.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Дана справа розглядалася в апеляційному суді неодноразово.

Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 09 січня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з рахунка, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади, відшкодування майнової шкоди у сумі 16 076,25 грн та відшкодування моральної шкоди у сумі 3 000 грн. Стягнуто з Міністерства оборони України та Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на користь держави судовий збір по 136,23 грн з кожного. В задоволенні позову до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виплата одноразової грошової допомоги повинна була бути здійснена з урахуванням інфляційних втрат на дату її призначення. Суд виходив з того, що комісія Міністерства оборони України відмовила призначити та виплатити позивачу таку допомогу 19 квітня 2013 року, тому інфляційні втрати мають обраховуватися за період з травня 2013 року до листопада 2016 року.

Постановою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року касаційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України, ОСОБА_1 задоволено частково, постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 09 січня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій не визначилися з характером спірних правовідносин, не встановили, кого саме позивач вважає заподіювачем шкоди, в чому полягає незаконність дії чи бездіяльність кожного з відповідачів або чим спростовуються обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги; не з`ясували, у зв`язку з чим обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним. Суди неправильно застосували норми матеріального права, вважаючи, що орган державної виконавчої служби має нести солідарну відповідальність поряд з боржником, оскільки Законом України «Про виконавче провадження», статями 1173, 1174 ЦК України не передбачено майнової відповідальності державної виконавчої служби за стан виконання судових рішень, що виконуються примусово. Суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не з`ясував всі факти, що входять до предмета доказування; не дослідив обставини, якими мотивовано рішення суду, чи підтверджуються належними й допустимими доказами та чи доведені вони.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що між сторонами виник спір щодо розміру грошової допомоги, яка на думку позивача не була нарахована та виплачена й належним способом захисту порушеного, на думку позивача права, є звернення до суду з позовом до органу, який повинен був здійснити нарахування та виплату, про стягнення спірної суми.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 зазначає, що міністерство виплатило йому грошову допомогу не в повному обсязі, без урахування індексації, а висновок апеляційного суду про те, що такі дії відповідача не завдали позивачеві майнової й моральної шкоди, не ґрунтуються на обставинах справи та положеннях статей 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив представника Кабінету Міністрів України на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Указував, що фактично доводи позовної заяви зводяться до незгоди з розміром виплаченої міністерством одноразової грошової компенсації, що не дає підстав для висновку про заподіяння позивачеві майнової та моральної шкоди діями чи бездіяльністю відповідачів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 21 червня 2012 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності по захворюванню, пов`язаному з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціально експертної комісії від 25 червня 2012 року серія 10 ААА № 881031 та витягом з протоколу ВЛК Центрального регіону по встановленій причинного зв`язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтва від 29 травня 2012 року (протокол № 54).

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 липня 2013 року в справі № 401/2974/13-а позов ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, треті особи Комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби, Кіровоградський обласний військовий комісаріат про оскарження дій і бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено.

Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі та порядку, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, із урахуванням інфляційних втрат на дату призначення.

У грудні 2015 року Міністерство оборони України виплатило ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 16 065 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне

застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначила, що «необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України».

Такого ж висновку при розгляді справи з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року в справі № 752/20921/16-ц (провадження № 61-16551св18).

Установивши, що Міністерство оборони України виплатило ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 16 076,25 грн, а позивач, звернувшись до суду з даним позовом та вважаючи спричиненням йому шкоди виплату вказаної суми з запізненням, просив стягнути з відповідача інфляційні втрати за відповідний період, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність передбачених законом підстав для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди.

З урахуванням обставин і доказів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, звернення до суду з даним позовом є неналежним способом захисту порушеного, на думку ОСОБА_1 , права на отримання одноразової грошової допомоги.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук