Постанова

Іменем України

26 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 127/8772/17-ц

провадження № 61-29184св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Державна організація "Українське агентство з авторських прав та суміжних прав",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна служба інтелектуальної власності України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на рішення Апеляційного суду Донецької області від 01 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Кочегарової Л. М., Лопатіної М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати дії Державної організації "Українське Агентство з авторських та суміжних прав" незаконними (далі - ДО "УААСП") та зобов'язати ДО "УААСП" виконувати належним чином зобов'язання за угодою на управління майновими правами автора (далі - Угода) від 14 лютого 2006 року № 9351, стягнути з ДО "УААСП" суму заборгованості за угодою № 9351 за період з 01 січня 2014 року до 04 травня 2017 року у розмірі 4 386,70 грн, стягнути з ДО "УААСП" індекс інфляції від суми заборгованості за угодою № 9351 за період з 01 січня 2014 року до 04 травня 2017 року - 1 788,37 грн, стягнути з ДО "УААСП" 3% річних від простроченої суми заборгованості за угодою № 9351 за період з 04 травня 2014 року до 04 травня 2017 року - 394,92 грн, стягнути з ДО "УААСП" пеню у відсотках у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми заборгованості за угодою № 9351 за період з 04 травня 2016 до 04 травня 2017 року - 745,24 грн, стягнути з ДО "Українське Агентство з авторських та суміжних прав" компенсацію замість відшкодування збитків (упущеної вигоди) - 10 мінімальних заробітних плат, що станом на час подання позову становить 13 780,00 грн.

Позов обгрунтований тим, що позивач є автором та виконавцем музичних творів - власних пісень, та має власний псевдонім: "ОСОБА_1". З 1998 року між ним та Державним агентством України з авторських і суміжних прав існують договірні стосунки. 11 серпня 1998 року, 14 лютого 2006 року між ним та ДО "УААСП" укладено угоду за № 9351, на виконання якої він передав ДО "УААСП" право на управління своїми майновими правами на твори, які існували на момент підписання цієї угоди, та ті, що будуть створені під час дії такої угоди, також передав ДО "УААСП" виключне право укладати з юридичними і фізичними особами-користувачами творів (платниками) ліцензійні угоди на використання творів способами, зазначеними в угоді, і збирати на користь автора належну винагороду (гонорар), а відповідач зобов'язався збирати і виплачувати йому винагороду за використання його творів, за що передбачено отримання відповідачем комісійної винагороди у розмірі 20 % відсотків з сум авторської винагороди належної до виплати автору, яка повинна йому виплачуватись щомісячно.

До грудня 2014 року належні йому кошти у вигляді винагороди (роялті) ДО "УААСП" сплачувались. З грудня 2014 року сплата коштів припинена, про що йому стало відомо з листа відповідача від 24 квітня 2015 року, у зв'язку з тим, що до агентства звернувся невідомий ОСОБА_2, з яким відповідач також уклав угоду щодо передачі майнових прав, та який виклав у своєму звернені власну думку щодо незаконного використання позивачем власних музичних творів (пісень).

Вказав, що у 1995-1996 роках вперше опублікував музичні твори, які увійшли до музичних альбомів, на вкладишах яких зазначено ОСОБА_1 та рік публікації - 1995 рік та 1996 рік. Зазначення на деяких піснях прізвища ОСОБА_3 є його псевдонім, а відповідачем не доведено факту, що зазначене ім'я ОСОБА_3 на вкладиші примірнику диску (касети) 1995-1996 року під піснями - є пісні ОСОБА_2. ОСОБА_2 - фізична особа виникла де-юре лише у 16 червня 2007 року, у зв'язку зі зміною імені, а в 1995-1996 роках це була фізична особа ОСОБА_4. Відповідно до реєстраційного листа автора від 11 серпня 1998 року, який є додатком до угоди від 11 серпня 1998 року, позивачем надано певні музичні твори для реєстрації, які входили у два музичні альбоми, при цьому позивач гарантував, що він є автором творів, які зареєстровано у Державному агенстві авторських і суміжних прав (далі - ДААСП України). Договір підписано ОСОБА_1 з псевдонімом ОСОБА_2.

Між відповідачем та ОСОБА_2 укладено угоду на управління майновими правами автора №22398 тільки від 25 січня 2010 року. Відповідач безпідставно відмовляє йому у виплаті авторської винагороди, посилаючись на нібито існуючий конфлікт з ОСОБА_2.

Кошти, зібрані та заблоковані до виплати позивачу, були зібрані на території України, і згідно з умовами договору повинні виплачуватись - щомісячно, тобто в строк, який не перевищує кількість календарних днів кожного місяця відповідного року, а тому відповідно до статті 612 ЦК України боржник (ДО УААСП) вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а тому у позивача є право на вимогу сплати на користь позивача суми боргу з урахування інфляційних нарахувань за весь час прострочення, та 3% річних від простроченої суми. Також вказує, що за невиконання грошового зобов'язання підлягає стягненню пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанці

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 червня 2017 року у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що саме він є автором спірних творів, що дає йому право на виплату зібраної винагороди за використання цих творів, а тому вищевикладене свідчить, що ДО "УААСП" обгрунтовано прийнято рішення про призупинення виплати ОСОБА_7 авторської винагороди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішеням Апеляційного суду Донецької області від 01 вересня 2017 року рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Визнано дії ДО "УААСП" незаконними в частині припинення виплат авторської винагороди ОСОБА_1 з 01 січня 2014 року. Стягнуто з ДО "УААСП" на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за угодою від 14 лютого 2006 року № 9351 за період з 01 січня 2014 року до 04 травня 2017 року в розмірі 4 386,70 грн, індекс інфляції від суми заборгованості за період з 01 січня 2014 року до 04 травня 2017 року - 1788,37 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості за період з 04 травня 2014 року до 04 травня 2017 року - 394,92 грн, пеню у відсотках у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми заборгованості за період з 04 травня 2016 року до 04 травня 2017 року - 745,24 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року ДО "УААСП" звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Донецької області від 01 вересня 2017 року, яке просила скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

27 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою й витребувано справу.

У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 03 червня 2019 року № 453/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", відповідно до пунктів 2.3.2,2.3.4,2.3.13,2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, (зі змінами та доповненнями), постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями призначено судді - доповідачеві Олійник А.

С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обгрунтована тим, що між позивачем та ДО "УААСП" укладено угоду про управління майновими правами автора від 14 лютого 2006 року № 9351, відповідно до якої ДО "УААСП" здійснює управління майновими авторськими правами позивача, який здійснює свою творчу діяльність під псевдонімом ОСОБА_2. Також, ДО "УААСП" здійснює управління майновими авторськими правами ОСОБА_2, на підставі Угоди на управління майновими правами автора № НОМЕР_1 від 25 січня 2010 року.

Відповідно до умов угод автори гарантували ДО "УААСП", що вони дійсно є авторами творів, які існують на момент підписання цієї Угоди, і тих, що будуть створені під час дії цієї угоди; не передавали майнові права, передані ДО "УААСП" згідно з пунктом 1 цієї угоди, третім особам; твори авторів не порушують авторських прав третіх осіб.

ДО "УААСП" зобов'язалося збирати і виплачувати автору винагороду, яка належить йому за використання його творів.

Із заяв про реєстрацію творів як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2, які є невід'ємними частинами вищевказаних угод, вбачається що на авторство одних й тих самих музичних творів претендують обидва Автора.

Заявник вказує, що приймаючи рішення про задоволення позовних вимог про ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за угодою від 14 грудня 2006 року № 9351 за період з 01 січня 2014 року до 04 травня 2017 року у розмірі 4 386,70 грн за використання спірних музичних творів, суд порушує права ОСОБА_2 на отримання цієї винагороди.

Крім того, заявник вказує, що судом був неправильно розрахований індекс інфляції та 3% річних.

Аргументи інших учасників справи

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки воно ухвалене відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 11 серпня 1998 року між ОСОБА_1 (псевдонімом "ОСОБА_1", зареєстрований 11 серпня 1008 року) та Державним агентством України з авторських і суміжних прав існують договірні стосунки, зокрема була укладена угода, відповідно до якої автор передає ДААСП України право на управління своїми майновими правами на твори, які існували на момент підписання цієї угоди, та ті, що будуть створені. Також позивач передав ДААСП України виключне право укладати з юридичними і фізичними особами-користувачами творів (платниками) ліцензійні угоди на використання творів способами, зазначеними в угоді, і право збирати на користь автора належну винагороду (гонорар), а ДААСП України зобов'язалось збирати і виплачувати ОСОБА_1 винагороду за використання його творів.

14 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" укладено угоду аналогічного змісту за № 9351.

Також судом встановлено, що 25 січня 2010 року між ДО УААСП та ОСОБА_2 укладена угода № НОМЕР_1 про управління ДО "УААСП" майновими авторськими правами.

ОСОБА_2 і ОСОБА_2 (псевдонім ОСОБА_1) є двома різними особами.

Відповідно до укладених між сторонами угод кожний Автор, що укладає такі договори, гарантує, що він дійсно є автором творів, які існують на момент підписання цієї угоди, і тих, що будуть створені під час дії даної угоди; не передавав майнові права, передані ДО "УААСП" згідно з пунктом 1 цієї угоди, третім особам; твори Авторів не порушують авторських прав третіх осіб; всі дані, надані Агентству, є достовірними і відповідають дійсності.

З грудня 2014 року виплату ДО "УААСП" ОСОБА_1 авторської винагороди призупинено у зв'язку з тим, що до ДО "УААСП" звернувся ОСОБА_2 з вимогою про припинення порушення ОСОБА_1 його авторського права на музичні твори.

Копією письмового звернення директору ДО "УААСП" відповідач суду першої інстанції підтвердив свої заперечення проти позову, посилаючись на існування конфлікту авторів між ОСОБА_1, та ОСОБА_2. Однак, зі змісту листа ОСОБА_2 встановлено, що він заперечує проти розголошення деталей його договору з агентством і обставин реєстрації його пісень. Тобто, детальніша інформація щодо конфлікту авторів суду не надана.

ДО "УААСП" 24 квітня 2015 року, 24 липня 2015 року, 15 лютого 2016 року листами та електронною поштою повідомило ОСОБА_1 про те, що для отримання в подальшому авторської винагороди йому рекомендовано вирішити спір між ним та ОСОБА_2.

Також суди установили, що ОСОБА_1 долучив письмові підтвердження його авторства щодо ряду творів - свідоцтва про реєстрацію авторського права, реєстраційні листи, в яких зазначив свої твори на час укладання угоди з відповідачем.

Зі змісту угоди позивача з ДО "УААСП" від 11черпня 1998 року вбачається, що ОСОБА_1 вказував у документі як своє прізвище за паспортними даними, так і псевдонім "ОСОБА_2".

У Каталозі авторів Українського агентства по авторським і суміжним правам станом на 01 серпня 2015 року такого автора як "ОСОБА_2" не значиться, в той час, як ОСОБА_1 в каталозі зареєстрований.

Крім того, суд установив, що 02 червня 2015 року ОСОБА_11 звертався до суду з вимогою до ДП УААСП про встановлення факту належності псевдоніму. Рішення суду за результатом розгляду такої заяви по суті не ухвалено.

Крім посилань представника відповідача в письмових запереченнях щодо позовних вимог на існування претензій ОСОБА_2 на отримання авторської винагороди за спірні з ОСОБА_1 твори, інших доказів матерали справи не містять.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною 1 статті 3 ЦПК України 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 3 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом за захистом, позивач просив, зокрема, зобов'язати відповідача виконати умови угоди, укладеної між сторонами.

Згідно зі статтями 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статтями 627, 629 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтями 627, 629 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.

Суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав може доручити управління своїми майновими правами повіреному на підставі укладеного з ним договору-доручення.

Здійснюючи управління майновими правами, ця особа діє у межах повноважень, переданих їй суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав (статтею 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Відповідно до частини 1 статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити певні дії від імені і за рахунок другої сторони (довірителя). Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно із частиною 1 статті 1104 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Відповідно до пункту "в" частини 1 статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" однією з функцій ДО "УААСП" є збирання, розподіл та виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншими суб'єктами прав відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Пункт 4.1.1.4 Статуту ДО УААСП, містить норму, відповідно до якої розподіл авторської винагороди проводиться відповідно до правил розподілу, які затверджуються організацією.

У взаємовідносинах із позивачем, розподіл авторської винагороди проводиться відповідно до Правил розподілу авторської винагороди "з малих прав", погоджених Протоколом зборів Авторської Ради ДО "УААСП" від 24 квітня 2014 року № 6.

Відповідно до пункту 6.1 цих Правил розподілу, у разі виникнення конфліктів при ідентифікації творів, винагорода, належних конфліктним творам, не розподіляється і резервується до моменту вирішення конфліктів.

Суд апеляційної інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права на отримання авторської винагороди від управління відповідачем його майновими правами, а не за захистом авторського права.

Згідно з частиною 4 статті 10 ЦПК України 2004 року суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених частиною 4 статті 10 ЦПК України.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України 2004 рокукожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статей 10, 60 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд апеляційної інстанції установив, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування конфлікту між авторами творів, а тому дійшов правильних висновків про те, що зупинення виплати авторської винагороди порушує права позивача.

Доводи касаційної скарги не можуть бути визнані судом прийнятними, оскільки зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням.

Посилання в касаційній скарзі на те, що таке судове рішення порушує права ОСОБА_2 судом визнаються безпідставними, оскільки сам ОСОБА_2 за захистом своїх порушених прав не звертався, доказів того, що він уповноважував відповідача представляти його інтереси в суді з приводу цього спору не надано.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної організації "Українське агентство з авторських прав та суміжних прав" залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 01 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко