Постанова

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 617/1642/16-к

провадження № 51-4580 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С.О.,

суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

прокурора Матюшевої О.В.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

в режимі відеоконферації ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківського області від 18 січня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220140000907, за обвинуваченням

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Згідно з вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2017 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Цивільні позови потерпілих задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілих: ОСОБА_2 46 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_3 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_9 3000 грн судових витрат, 23 695 грн витрат на поховання та 46 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_4 101 740 грн 66 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 175 тис. - моральної шкоди, ОСОБА_6 71 тис. на відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_7 3500 грн судових витрат, 7305 грн витрат на поховання та 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_5 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Задоволено цивільний позов прокурора та стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави в особі Харківської міської ради витрати на лікування потерпілих у розмірі 17 744 грн 24 коп.

Вирішено питання щодо зняття арешту, речових доказів і судових витрат у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 18 січня 2018 року змінив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8, збільшив розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_1 до 400 тис. грн кожному.

В іншій частині вирок залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винним і засуджено за те, що він 25 серпня 2016 року близько о 15:00, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Вenz 609» (реєстраційний номер НОМЕР_1) на автодорозі «Харків - Вовчанськ» зі сторони м. Вовчанська у напрямку м. Харкова навпроти домоволодіння № 13/14 на вул. Харківській у с. Бугаївка Вовчанського району Харківської області, рухаючись зі швидкістю 60 км/год, проявив неуважність, проігнорував дорожні умови у вигляді мокрої дороги та дощу, стан технічно несправного транспортного засобу, а також попередження дорожнього знака «Небезпечний поворот праворуч», грубо порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху та вимог додатку «33. Дорожні знаки», пунктів 1.1, 1.4.1 Правил дорожнього руху, допустив втрату керування автомобілем, перетнув суцільну розділову смугу та виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ-21102» (реєстраційний номер НОМЕР_2), який рухався з боку м. Харкова у напрямку м. Вовчанська під керуванням ОСОБА_4, унаслідок чого пасажири цього автомобіля ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 загинули, ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_13 - середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення ОСОБА_8 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху та додатку «33. Дорожні знаки», пунктів 1.1, 1.4.1 Правил дорожнього руху.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить судові рішення щодо нього змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та суворістю призначеного покарання.

На обґрунтування своїх вимог посилається на неповноту судового розгляду, вважає, що нез'ясовано судом обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, а також безпідставно відхилено клопотання сторони захисту про призначення додаткової судово-медичної та комплексної додаткової автотехнічної експертиз і експертизи відеозапису, про проведення слідчих дій, а саме слідчого експерименту за участю його (ОСОБА_8.) та потерпілого ОСОБА_4, про надання часу для підготовки запитань до останнього та надання можливості допитати його в судовому засіданні. Крім того, обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через відсутність у ньому формулювання обвинувачення, чим порушено його право на захист, оскільки за відсутності висунутого обвинувачення він був позбавлений можливості захищатись від нього в суді. На порушення вимог ч. 3 ст. 349 КПК суд, вирішуючи питання про обсяг дослідження доказів, у судовому засіданні не з'ясував у нього, чи правильно він розуміє зміст обставин вчинення злочину та чи така позиція є добровільною.

Вирок суду не відповідає вимогам закону та ухвалений з порушеннями статей 370, п. 2 ч. 3 ст. 374, п. 6 ч. 1 ст. 407, п.п. 1, 3 та 4 ч.1 ст. 409, п. 2 ст. 410 , ч.1 ст. 412 КПК.

Вважає, що суд, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, не врахував обставини, які суттєво пом'якшують покарання, а саме щире каяття, сприяння у розкритті злочину, добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим, наявність на утриманні неповнолітньої та малолітньої доньок, те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він отримав тяжкі тілесні ушкодження та став інвалідом 3 групи. З урахуванням викладеного просить призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та звільнити від його відбування на підставі ст. 75 КК.

Також не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції в частині збільшення позовних вимог потерпілих на відшкодування моральної шкоди.

Зазначає, що апеляційний суд не дав вичерпних відповідей на доводи його апеляційної скарги та не вмотивував свого рішення належним чином.

Позиції інших учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_8 та просила судові рішення щодо нього залишити без зміни.

Потерпілі заперечували проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_8

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_8 стосовно неповноти судового розгляду, зокрема того, що суд безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про призначення додаткової судово-медичної та комплексної додаткової автотехнічної експертиз, експертизи відеозапису, про проведення слідчих дій, невідповідності обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК, порушення вимог ч. 3 ст. 349 КПК та суворості призначеного покарання, аналогічні доводам, на які він посилався у своїй апеляційній скарзі.

Визнаючи такі доводи апеляційної скарги безпідставними, суд апеляційної інстанції навів докладні мотиви на їх спростування. Апеляційний суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, дати правильну юридичну оцінку злочинним діям ОСОБА_8 та призначити йому відповідне покарання.

Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд відповідно до обвинувального акта в межах висунутого обвинувачення, безпосередньо дослідивши та належно оцінивши докази, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 загинули, ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_13 - середньої тяжкості тілесні ушкодження, за обставин, які виклав у вироку.

Погоджуючись з висновками місцевого суду, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, підтверджується сукупністю досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів.

Сам засуджений не заперечував своєї винуватості в порушенні правил безпеки дорожнього руху та наслідках, що настали.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_1, свідка ОСОБА_14, даними протоколів огляду місця ДТП, огляду транспорту, висновків судово-медичних експертиз, судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертиз, автотехнічної експертизи стану автомобіля обвинуваченого, речовими доказами, відеозаписом події ДТП.

Суд правильно встановив обставини кримінального правопорушення та виклав їх у вироку. Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені ОСОБА_8 дії.

У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.

Відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При призначенні ОСОБА_8 покарання суд врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які впливають на покарання. Зокрема, взяв до уваги, що засуджений раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не працює, одружений, має на утриманні неповнолітню та малолітню доньок, 2001 та 2006 року народження відповідно, є інвалідом ІІІ групи, за місцем проживання характеризується позитивно. Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_8, суд, визнав щире каяття та добровільне відшкодування частини завданої шкоди, а, що обтяжують покарання, судом не встановлено. З урахуванням цього суд дійшов висновку про необхідність призначити ОСОБА_8 покарання у межах санкції ч. 3 ст. 286 КК, що, на переконання колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_8 щодо необхідності застосування положень ст. 75 КК, зокрема ті, на які він посилається в касаційній скарзі, а саме щире каяття, сприяння у розкритті злочину, добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим, наявність на утриманні неповнолітньої та малолітньої доньок, те, що внаслідок ДТП він отримав тяжкі тілесні ушкодження та став інвалідом ІІІ групи, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та мотивовано спростовані.

З висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Призначене ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, підстав для його пом'якшення немає. Обставини, які б вказували на те, що покарання є явно несправедливим унаслідок суворості, відсутні.

Апеляційний суд, належним чином перевіривши доводи апеляційної скарги засудженого, визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, правильність його правової кваліфікації, вид та міру призначеного покарання. На усі доводи апеляції, які аналогічні доводам касаційної скарги засудженого ОСОБА_8, надані обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей370, 419 КПК.

Неспроможними є твердження засудженого про неправильне вирішення судом апеляційної інстанції цивільного позову в частині збільшення позовних вимог потерпілих на відшкодування моральної шкоди.

У пункті 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи. Відшкодування моральної шкоди також передбачене Конституцією та багатьма нормативно-правовими актами.

Критерії, якими суд має керуватися при визначені розміру моральної шкоди, закріплені у ч. 3 ст. 23 ЦК та п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 квітня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Суд, який розглядає справу, повинен з'ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що, зменшуючи розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих з урахуванням того, що з позовами звернулись декілька членів родини загиблих, а не одна особа, суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що має місце найближчий ступінь родинного зв'язку загиблих з потерпілими, а суми позовів пов'язані з компенсацією шкоди від втрати найбільшої цінності - людського життя.

Збільшуючи розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції врахував тривалість та обсяг фізичних, душевних і психічних страждань, довічний характер наслідків спричиненої потерпілим душевної травми через непоправну втрату близької особи.

Таким чином, рішення суду про збільшення розміру відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу моральних страждань потерпілих.

З таким рішенням погоджується і суд касаційної інстанції, і підстави вважати його необґрунтовано завищеним відсутні.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування оскаржених судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК, пунктом 4 параграфа 3 «Перехідні положення», розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківського області від 18 січня 2018 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.О. Стороженко В.В. Король М.М. Лагнюк