ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 520/16001/16-к

провадження № 51-4675 км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Макаровець А.М.,

суддів Маринича В.К., Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Демчука П.О.,

прокурора Ткачук Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12016161480003335, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Арциза Одеської області, жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого в порядку ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК,

за касаційною скаргою захисника Бучацького В.В. на вирок Київського районного суду м. Одеси від 7 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Київського районного суду м. Одеси від 7 серпня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 30 листопада 2017 року змінив вирок в частині застосування ч. 5 ст. 72 КК, зарахувавши ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 4 грудня 2016 року по 30 листопада 2017 року з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі. У решті вирок залишив без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 4 грудня 2016 року близько 17:50, перебуваючи біля будинку № 19, розташованому на вул. Ільфа і Петрова в м. Одесі, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої ОСОБА_3, а саме завдавши останній по одному удару рукою по голові та в обличчя, відкрито заволодів її мобільним телефоном марки «Айфон 6» загальною вартістю 21 276 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Бучацький В.В., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що:

- ухвала апеляційного суду не містить короткого змісту доводів, наведених в його апеляційній скарзі, не дано належним чином мотивованих відповідей на всі питання;

- не складено досудової доповіді від органу пробації для забезпечення суду інформацією про обвинуваченого для прийняття рішення про міру покарання та не наведено в ухвалі цього доводу та мотивів його відхилення;

- не враховано, що обшук ОСОБА_1 здійснювався до внесення відомостей до ЄРДР;

- під час обшуку як понятих було залучено близьких друзів потерпілої, одна з понятих є жінкою, тобто особою протилежної статі;

- відсутній протокол обшуку у вигляді окремого документа, про таку слідчу дію не внесено інформації в реєстр матеріалів кримінального провадження, зазначені в протоколі затримання дані про обшук не відповідають вимогам ст. 104 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), цих доводів в ухвалі не спростовано;

- показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є недопустимими доказами, оскільки ці свідки під час досудового розслідування не були допитані і ці показання в порядку ст. 290 КПК не були відкриті стороні захисту;

- речові докази - мобільний телефон із сім-карткою - стороні захисту також не були відкриті та в судовому засіданні не були досліджені;

- судами порушено право ОСОБА_1 на справедливий суд.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу заперечень від учасників процесу не надходило.

У судовому засіданні прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без зміни.

Мотиви Суду

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні грабежу із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом, і є правильним.

Так, у судовому засіданні суду першої інстанції потерпіла ОСОБА_3 з впевненістю вказала на обвинуваченого ОСОБА_1 як на чоловіка, який вдарив її по голові і забрав мобільний телефон, що випав у неї з рук. Потерпіла пояснила, що побачила позаду трьох хлопців, коли ті проходили за її спиною, вона озирнулась і одразу відчула удар по голові, однак встигла помітити, що її вдарив обвинувачений, якого вона роздивилася та запам'ятала.

Суд першої інстанції встановив, що показання потерпілої у суді узгоджуються з її показаннями, наданими під час досудового розслідування, є чіткими й такими, в яких вона впевнена і на яких наполягає, та підтверджуються висновком експерта від 13 грудня 2016 року № 3516 про заподіяння потерпілій тілесного ушкодження у виді синця голови.

Також показання потерпілої ОСОБА_3 узгоджуються з показаннями свідків, допитаних у суді першої інстанції, даними протоколу затримання, постановою слідчого про визнання речовим доказом мобільного телефону «Айфон 6», який передано на зберігання під розписку власниці ОСОБА_3, та іншими доказами.

Суд встановив, що потерпіла, поняті, свідки раніше не були знайомі з обвинуваченим та не знайшов підстав, з яких вони могли б його обмовити.

Водночас суд визнав недопустимими доказами протоколи пред'явлення особи для впізнання та пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 4 грудня 2016 року, оскільки встановив, що пред'явлення ОСОБА_1 для впізнання проводилося з істотними порушеннями вимог ст. 228 КПК. Цьому суд надав у вироку відповідну оцінку.

Отже, на думку Суду, за встановлених судом першої інстанції обставин дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК кваліфіковано правильно.

З такими висновками погодився й апеляційний суд, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги захисника.

Апеляційний суд дійшов висновку, що наведені у вироку та досліджені в ході судового розгляду в суді першої інстанції докази у своїй сукупності взаємодоповнюють один одного, є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, та доведеність його вини у вчиненні цього злочину.

Зокрема, предметом розгляду апеляційного суду були доводи захисника про недопустимість як доказу протоколу затримання ОСОБА_1

Апеляційний суд проаналізував вимоги закону щодо можливості затримання та обшуку особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, без ухвали слідчого судді в порядку, передбаченому ст. 208 КПК, та наявні у провадженні докази, встановивши, що ОСОБА_1 був затриманий 4 грудня 2016 року інспекторами патрульної поліції безпосередньо після вчинення ним злочину та потерпіла ОСОБА_3 вказала на нього як на особу, яка щойно вчинила злочин. Фактично під час затримання ОСОБА_1 був проведений поверхневий огляд його верхньої одежі, результати якого і були зафіксовані в протоколі затримання особи, що не суперечить вимогам ст. 208 КПК.

Доводи у скарзі про те, що обшук ОСОБА_1 здійснювався до внесення відомостей в ЄРДР, не заслуговують на увагу, оскільки працівники поліції під час затримання діяли відповідно до вимог ст. 208 КПК, крім того, згідно з ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, прокурор вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань невідкладно після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а під час безпосереднього затримання та особистого обшуку ОСОБА_1 потерпіла такої заяви ще не подала.

Суд встановив, що під час досудового розслідування речовий доказ - мобільний телефон «Айфон 6»- передано на зберігання під розписку власниці ОСОБА_3

Захисник у касаційній скарзі посилається на те, що апеляційний суд всупереч вимогам ст. 419 КПК не дав відповідей на всі доводи його апеляційної скарги, які аналогічні доводам касаційної скарги, у тому числі про недопустимість, на його думку, деяких доказів.

Проте відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК істотним є таке порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило або могло перешкодити суду прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

На думку Суду, за встановлених судом першої інстанції обставин доводи касаційної скарги щодо наявності істотних порушень, а саме: невідповідності ухвали положенням ст. 419 КПК, залучення як понятих близьких знайомих потерпілої та присутності понятої іншої статі, недопустимості доказів, які не відкривались у порядку ст. 290 КПК, в цілому не спростовують правильності висновків Суду щодо доведеності винуватості засудженого та правильності кваліфікації його дій, оскільки ОСОБА_1 був затриманий на місці вчинення злочину, сама потерпіла ОСОБА_3 з впевненістю вказала на нього як на особу, яка вдарила її по голові і забрала мобільний телефон, зазначаючи при цьому, що добре його роздивилася та запам'ятала, її показання є чіткими й такими, в яких вона впевнена і на яких наполягає, вони узгоджуються з її показаннями, наданими під час досудового розслідування, та підтверджуються висновком експерта, показаннями свідків.

Посилаючись на те, що судом не складено досудової доповіді від органу пробації для забезпечення суду інформацією про обвинуваченого для прийняття рішення про міру покарання та не наведено в ухвалі цього доводу і мотивів його відхилення, захисник у скарзі не вказав, яким чином зазначене вплинуло на правильність судового рішення, яка інформація, що характеризує обвинуваченого, не взята до уваги судом, з урахуванням зазначених у вступній та мотивувальній частинах вироку відомостей про особу ОСОБА_1

За цих обставин посилання у касаційній скарзі захисника щодо недотримання у повному обсязі апеляційним судом положень ст. 419 КПК, на думку Суду, не є такими істотними порушеннями, які перешкодили або могли перешкодити суду прийняти законне та обґрунтоване судове рішення, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 15 Перехідних положень цього Кодексу, пунктами 4, 6 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 7 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу захисника БучацькогоВолодимира Володимировича - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

А.М. Макаровець В.К. Маринич В.П. Огурецький