Постанова

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 160/173/15-к

провадження № 51- 126 км 17

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Цигана Ю.В.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Веремчука Віктора Володимировича на вирок Локачинського районного суду Волинської області від 14 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 09 листопада 2017 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014030120000208, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, 06 грудня 2010 року Червоноградським міським судом Львівської області за ч.2 ст.186, ч.1 ст.321 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, 25 січня 2013 року Володимирецьким районним судом Рівненської області невідбуту частину покарання замінено виправними роботами на строк 1 рік 10 місяців 11 днів ,17 липня 2014 року Локачинським районним судом Волинської області звільнений від відбування покарання умовно-достроково,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Локачинського районного суду Волинської області від 14 лютого 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано 6 місяців виправних робіт невідбутих за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 06 грудня 2010 року, яке замінено ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 січня 2013 року, що з урахуванням положень ст. 72 КК України складає 2 місяці позбавлення волі, та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 8 місяців.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 у строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 02 червня 2015 року по 14 червня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирішено цивільні позови та питання про речові докази у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 09 листопада 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду встановлено, що ОСОБА_1, 09 грудня 2014 року о 01:00 год. перебуваючи у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, наніс один удар правою рукою в обличчя ОСОБА_3, після чого остання впала на підлогу. Через 5 хвилин, ОСОБА_1 знову підійшов до ОСОБА_3 та наніс їй не менше трьох ударів ногою в область голови. В подальшому, ще через 5 хвилин наніс їй не менше трьох ударів ногою в область голови. В результаті чого, потерпілій ОСОБА_3 було спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та закриття кримінального провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України за не встановленістю достатніх доказів для доведення винуватості і вичерпаністю можливості їх отримати.В обґрунтування своєї позиції зазначає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого правопорушення не доведена належними та допустимими доказами, в основу вироку покладено суперечливі показання свідка ОСОБА_4, не допитано потерпілу, не встановлено чи потерпіла могла отримати тілесні ушкодження при повідомленій свідком кількості ударів, не з'ясовано мотиву вчиненого. Стверджує, що суди обох інстанцій, при новому розгляді провадження, не виконали вказівку Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних і кримiнальних справ викладену в ухвалі від 14 квітня 2016 року, щодо ретельної перевірки доказів у справі та ухвалення справедливого рішення, що на думку скаржника, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Вимоги та доводи касаційної скарги засудженого за своїм змістом є аналогічними скарзі його захисника. Крім того, засуджений ОСОБА_1 звертає увагу на відсутність у матеріалах кримінального провадження технічного носія інформації, на якому зафіксовано підготовче засідання в суді першої інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 доводи касаційних скарг підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарг засудженого та захисника.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи сторони захисту щодо незгоди з даною судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що, виходячи з вимог статті 438 КПКУкраїни, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Разом із тим при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.

Відповідно до вимог ч.3 ст.370, п.2 ч.3 ст.374 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до статті 94 зазначеного Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судових засіданнях доказам.

Касаційні доводи про те, що в основу вироку покладено суперечливі показання свідка ОСОБА_4 та не встановлення можливості отримання потерпілою тілесних ушкоджень при повідомленій свідком кількості ударів не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Як вбачається із вироку, свідок ОСОБА_4 чітко та послідовно вказав, що після повернення з райвідділу міліції між засудженим та потерпілою виникла сварка через пояснення, які вона надавала в міліції, в ході якої ОСОБА_1 наніс удар правою рукою в голову ОСОБА_3, внаслідок якого остання впала. Через 5 хвилин, ОСОБА_1 знову підійшов до ОСОБА_3 та наніс їй не менше трьох ударів ногою в область голови. В подальшому, ще через 5 хвилин наніс їй не менше трьох ударів ногою в область голови. Зазначені показання свідка, щодо кількості ударів та механізму нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3, повністю узгоджуються із висновками судово-медичних експертиз.

Посилання засудженого та його захисника на те, що судом не встановлений мотив нанесення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень теж не є слушними, оскільки показаннями свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 доведено, що у відділенні міліції ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, поводив себе агресивно, пред'являв претензії до працівників міліції, телефонував на гарячу лінію МВС України та вимагав відОСОБА_3 не давати жодних пояснень працівникам міліції. При цьому, сварка, в результаті якої ОСОБА_1 спричинив тілесні ушкодження потерпілій виникла раптово, одразу ж після їх повернення із відділу міліції.

Доводи про те, що суд не провів допит потерпілої, не заслуговують на увагу, адже потерпіла ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а відтак суд був позбавлений можливості її допитати.

Так само безпідставним є твердження щодо невиконання судами обох інстанції вказівки Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних і кримiнальних справ викладеної в ухвалі від 14 квітня 2016 року щодо ретельної перевірки доказів у справі та ухвалення справедливого рішення, з огляду на таке.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції ретельно перевірив та оцінив усі докази в їх сукупності, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки його винуватість доведена поза розумним сумнівом. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності, доказів та їх достатності для постановлення вироку.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах засудженого та прокурора доводам, обґрунтовано відмовивши у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено.

Суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, адже відсутні обставини, які б давали підстави для сумнівів у законності й обґрунтованості таких висновків.

Поряд з цим, надуманими є касаційні доводи засудженого про відсутність технічного носія інформації, на якому зафіксоване підготовче судове засідання у суді першої інстанції, адже при перевірці встановлено його наявність у матеріалах кримінального провадження. Диск відтворюється та на ньому чітко зафіксоване підготовче судове засідання місцевого суду.

Переконливих аргументів, які б свідчили про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, судом не встановлено.

У зв'язку із цим та керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд вважає за необхідне касаційні скарги засудженого та захисника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Вирок Локачинського районного суду Волинської області від 14 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 09 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційні скарги засудженого та захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.В. Білик С.І. Кравченко О.П. Ємець