Постанова

Іменем України

19 травня 2022 року

м. Київ

справа № 389/807/20

провадження № 51-34км22

Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача АТ «Страхова компанія «Країна» ОСОБА_6 на вирок Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17серпня 2021року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 02листопада 2021року у кримінальному провадженні № 12018120160001221 від 25 червня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17серпня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково.

Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 5000 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 100000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Крім того, ухвалено стягнути з АТ «Страхова компанія «Країна» на користь потерпілої ОСОБА_8 199000 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_7 .

Цим же вироком цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» та Комунального некомерційного підприємства «Знам`янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» задоволено повністю.

Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» 11473,15 грн та на користь Комунального некомерційного підприємства «Знам`янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» 3647,20 грн в рахунок відшкодування понесених витрат на лікування потерпілої ОСОБА_8 .

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 25 червня 2018року приблизно о 07:30, керуючи технічно справним автомобілем марки «Mercedes-Benz E280», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по ділянці автодороги СтрийТернопільКропивницькийЗнам`янка в напрямку м.Кропивницький, в порушення вимог п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, у зв`язку з чим не помітив, що проїжджа частина робить поворот ліворуч, а також в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України не врахував дорожню обстановку, характер дорожнього полотна та не обрав безпечної швидкості керованого ним автомобіля, що призвело до виїзду за межі проїжджої частини вправо, внаслідок чого ОСОБА_7 , втративши контроль над транспортним засобом, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки «ЗАЗ-110557-42», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керування потерпілої ОСОБА_8 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (даліДТП) потерпілій ОСОБА_8 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника цивільного відповідача АТ «Страхова компанія «Країна» ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі представник цивільного відповідача АТ «Страхова компанія «Країна» ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення цивільного позову змінити та відмовити у задоволенні позовних вимог потерпілої ОСОБА_8 до АТ «Страхова компанія «Країна», а в іншій частині судові рішення залишити без зміни.

На обґрунтування своїх вимог представник зазначає, що місцевий суд, частково задовольняючи позовні вимоги потерпілої ОСОБА_8 до АТ «Страхова компанія «Країна», не врахував, що потерпілою не було дотримано спеціальної процедури позасудового отримання страхового відшкодування, яка передбачена ст. 35 закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004року № 1961-IV (даліЗакон № 1961-IV), згідно якої остання мала звернутися до страховика з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, а не заявляти позов до суду, оскільки суд, на переконання представника, не має можливості досліджувати обставини страхового випадку та визначати розмір належного страхового відшкодування.

При цьому представник стверджує, що, оскільки потерпіла із вказаною заявою до страхової компанії не звернулась, то страховик позбавлений можливості провести розслідування події (страхового випадку) та вирішити питання про здійснення страхового відшкодування, а тому вирок місцевого суду в частині часткового задоволення позовних вимог потерпілої до АТ «Страхова компанія «Країна» є незаконним.

Крім того, представник вказує, що заявлена потерпілою ОСОБА_8 сума витрат на лікування не відповідає вимогам ст. 24 Закону № 1961-IV, а саме критеріям обґрунтованості та наявності документального підтвердження понесених витрат із закладу охорони здоров`я. Одночасно представник зауважує, що із ухвалених місцевим судом 199000 грн матеріальної шкоди, стягненню підлягають лише 148937,47 грн, оскільки інші витрати, понесені потерпілою, на думку представника, не мають жодного відношення до лікування отриманих нею внаслідок ДТП тілесних ушкоджень.

Разом з тим, представник цивільного відповідача також посилається на незаконність, необґрунтованість та невмотивованість ухвали апеляційного суду, оскільки, на його переконання, вищенаведені обставини в апеляційному порядку перевірені не були, а доводи його апеляційної скарги судом не спростовані, що є грубим порушенням вимог ст. 419 КПК України.

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу представника цивільного відповідача АТ «Страхова компанія «Країна» ОСОБА_6 не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги, просила прийняті відносно засудженого ОСОБА_7 судові рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено п. 1 ч 1 ст. 438 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п.1 ч.1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.

Висновок суду про доведеність винуватості та кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст.286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

Доводи касаційної скарги представника цивільного відповідача щодо незаконності судових рішень відносно ОСОБА_7 в частині вирішення пред`явленого потерпілою ОСОБА_8 до АТ «Страхова компанія «Країна» цивільного позову, з підстав того, що потерпіла згідно положень ст. 35 Закону №1961-IV була зобов`язана звернутись до страховика з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, а не заявляти позов до суду, оскільки суд, на відміну від страхової компанії, не має можливості досліджувати обставини страхового випадку та визначати розмір належного страхового відшкодування, на переконання колегії суддів, є безпідставними з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (даліЦПК України) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від19 червня 2019 року в справі №465/4621/16-к (провадження №13-24 кс19), для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону № 1961-IV, не є обов`язковим.

Порядок звернення потерпілого чи іншої особи до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий у розумінніст.124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченогост. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

З урахуванням наведеного доводи представника АТ «Страхова компанія «Країна» про те, що потерпіла з метою вирішення питання страхового відшкодування повинна була подати відповідну заяву безпосередньо до страховика, а не звертатися з позовом до суду, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими та безпідставними, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Доводи представника цивільного відповідача про неправильне вирішення цивільного позову в частині встановлення розміру відшкодування матеріального збитку, який підлягає стягненню з АТ «Страхова компанія «Країна»,на думку Суду, є необґрунтованими.

Так, у своїй касаційній скарзі представник ОСОБА_6 посилається на те, що місцевим судом безпідставно було задоволено цивільний позов потерпілої, оскільки надані нею докази на підтвердження суми витрат на лікування не мають документального підтвердження із закладу охорони здоров`я. При цьому представник страхової компанії також стверджує, що частина заявлених потерпілою витрат на лікування не має жодного відношення до лікування отриманих нею внаслідок ДТП тілесних ушкоджень.

Однак з такою позицією представника цивільного відповідача колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи. Зокрема, такі докази можуть бути письмовими, речовими і електронними.

Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У матеріалах кримінального провадження до цивільного позову на підтвердження вартості заподіяного злочином матеріального збитку потерпілою ОСОБА_8 було долучено копії фіскальних чеків, квитанцій та накладних про придбання лікарських засобів та медичних препаратів, які були необхідні для проведення лікування. При цьому, як убачається з оскаржуваних судових рішень, вказані докази були досліджені та не викликали сумніву в їх достовірності. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо необхідності задоволення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди. На переконання колегії суддів, така позиція судів попередніх інстанцій є обґрунтованою та відповідає вимогам ст.1166 ЦК України, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Що стосується посилань представника цивільного відповідача на допущення апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, то Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційним судом ретельно перевірено доводи апеляційної скарги представника АТ «Страхова компанія «Країна» ОСОБА_6 , надано на них вичерпну відповідь та належним чином вмотивовано рішення з наведенням мотивів, з яких таку апеляційну скаргу залишено без задоволення, при цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив.

На переконання колегії суддів, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу представника цивільного відповідача залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника цивільного відповідача АТ «Страхова компанія «Країна» ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2021року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 02 листопада 2021року щодо засудженого ОСОБА_7 без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3